Сергій Борзов: Життя й освіта дітей під час війни мають бути повноцінними
Життя й освіта дітей під час війни мають бути повноцінними, вважає начальник ОВА Сергій Борзов. Тому він передав сучасні ноутбуки двом мамам з числа вимушених переселенців, яких потребували для навчання їхні діти.
Про це повідомляє Вінницька ОВА, передає Укрінформ.
Зазначається, що начальник ОВА Сергій Борзов передав сучасні ноутбуки двом мамам з числа вимушених переселенців – Юлії Гвоздь зі Слов’янська, що на Донеччині, та Вікторії Макаровій з Херсона. Вони мешкають в гуртожитку Центру професійно-технічної освіти №1, який з перших днів війни дає прихисток для ВПО.
«У кожної родини переселенців своя історія переїзду на Вінниччину. Але життя дітей під час війни має бути повноцінним, особливо щодо освіти, - переконаний Сергій Борзов. - Робимо усе, аби майбутнє покоління українців могло вчитися!».
Серед побажань переселенців, які вони висловили минулих вихідних під час візиту Віцепрем'єр-міністра України Ірини Верещук, якраз була згадана необхідність закупки ноутбуків для дистанційного навчання дітей.
Юлія переїхала сюди з молодшою донькою Мирославою, яка навчається онлайн у четвертому класі своєї школи у Слов’янську, тож дуже потребує такої техніки.
Попри труднощі, дівчинка відвідувала у Вінниці заняття онлайн з музики. Врешті, Мирослава Гвоздь стала переможницею низки місцевих конкурсів, які проводилися на Вінниччині.
«Дитина дуже талановита. – коментує керівник ЦПТО №1 Валерій Дяків. – Крім вокальних конкурсів, вона була задіяна у прем’єрі спільної вистави «Хлібне перемир’я» яку Вінницький державний музично-драматичний театр імені Миколи Садовського поставив спільно з акторами Харківського театру імені Леся Курбаса (які, до слова, також живуть у нашому Центрі). Мирослава здібна, творчо обдарована дитина – вона і малює, і співає, і грає на музичних інструментах».
Переселенка Вікторія Макарова приїхала з Херсона у травні разом зі своєю родиною і чотирма котами. Жінка зауважує, що не очікувала такого теплого прийому, особливо через наявність тварин. Каже, що їхали з окупації дуже важко, через блокпости, ночуючи в полях і степах, фактично в нікуди…А знайшли прихисток у Вінниці за порадою земляків, які вже тут облаштувалися.
«Беремо, заселяємо, - зустрів нас на порозі Валерій Васильович, згадує Вікторія: у нас не те що з котами, навіть із мавпочками були біженці!- розрадив обстановку жартом керівник закладу.- Це був пізній вечір і ми зрозуміли як неймовірно нам пощастило...».
Син Вікторії - Микита Макаров зустрів своє 17-річчя вже у Вінниці, закінчив 11-й клас дистанційно і вступив до Херсонського аграрного університету, який на час війни переїхав до Кропивницького. Це йому для онлайн навчання необхідний ноутбук.
Фото: Вінницька ОВА
