Попередження гендерно зумовленого насильства в умовах війни: висновки багатостороннього діалогу

16 грудня в Києві відбувся багатосторонній діалог «Розширення можливостей громад для запобігання гендерно зумовленому насильству в Україні» в межах проєкту «EU4Recovery – Розширення можливостей громад в Україні». Молоді чоловіки та жінки обговорили головні виклики для гендерної рівності, обмінялися досвідом запобігання гендерно зумовленого насильства (ГЗН) та реагування на нього, а також заклали фундамент партнерства.

Подія зібрала представників громадянського суспільства, місцевої влади, силових структур та сфери освіти з Дніпропетровської, Донецької та Полтавської областей.

Роль чоловіків у протидії гендерно зумовленому насильству

Боротьба з насильством щодо жінок має починатися з кожного й кожної з нас – зазначила програмна аналітикиня ООН Жінки Ірина Павлик: «Я виховую своїх двох синів феміністами без толерування жодних проявів сексизму та гендерної дискримінації. Я хочу, щоб у житті вони орієнтувалися на європейські цінності». За словами експертки, дотримання гендерної рівності — одна з ключових умов вступу України до Європейського Союзу: «Хоча це питання є пріоритетним для всіх розвинених країн, за оцінками Програми розвитку ООН світові потрібно 298 років для досягнення гендерної рівності».

Експерти також підкреслили, що від ГЗН страждають як жінки, так і чоловіки. Психологиня та координаторка «ТатоХаб.Бердянськ» Ольга Фролова зауважила: «У “ТатоХаб” ми працюємо з чоловіками, щоби трансформувати гендерні стереотипи щодо жінок і чоловіків. На жаль, за статистикою чоловіки менше живуть, частіше скоюють самогубства. Серед причин — тиск суспільства, неможливість відповідати соціальним очікуванням щодо карʼєри, заробітку, фізичного здоровʼя».

У кожного середньостатистичного чоловіка буде більше прав тоді, коли в суспільстві загалом буде більше рівності – переконаний експерт із гендерних питань та відповідального татівства Михайло Корюкалов. «Робити кроки до рівності можна щодня. Треба говорити з друзями та колегами про гендерні проблеми, повісити в офісі плакат із номерами гарячій лінії для постраждалих від насильства. А своїм дітям — показувати приклад тата, який з повагою ставиться до мами, виховує дітей без насильства, підтримує будь-яке їхнє хобі незалежно від статі», – поділився Михайло.

Мілена Комар, проєктна менеджерка ГО «Інтерньюз-Україна», вважає, що потрібно працювати з уявленнями про гендерні ролі. «Наша масова культура підштовхує жінок і чоловіків до того, щоб критеріями успіху їхнього життя була реалізація всього в одній ролі. Для жінок успіх — це одруження та народження дитини, для чоловіка — товстий гаманець. Токсична маскулінність часто є наслідком цих очікувань. Першим кроком має бути розширення кількості соціальних ролей, реалізація яких в нашому суспільстві вважатиметься також успіхом. Як для жінок, так і для чоловіків», – прокоментувала Мілена.

Виклики та рішення для просування гендерної рівності в регіонах

Досвідом поширення ідей гендерної рівності на місцях поділилися самі активісти. Єгор Антонов, фасилітатор БФ «Словʼянське серце» із Кривого Рогу, вважає, що у Дніпропетровській області панує саме патріархальна модель стосунків. Це повʼязано з високою індустріалізацією й браком можливостей для розвитку жінок. Андрій Частов і Ярослав Утенко, представники активної молоді Донеччини, розповіли, що гострою проблемою в області, яка з 2014 року перебуває в епіцентрі бойових дій, є сексуальне насильство, повʼязане з конфліктом (СНПК). Вони переконані, що надалі проблема лише загострюватиметься. Але також запевнили, що, попри усі безпекові виклики, молодіжний активізм на Донеччині розвивається.

Представники патрульної поліції Полтавської області поділилися досвідом подолання нерівності в правоохоронній системі. Наталія Новікова зазначила: «Як командирка я неодноразово зіштовхувалася з сексистським ставленням до себе — буцімто жінці не місце в поліції. З 2017 року ми — Українська асоціація представництв правоохоронних органів — просуваємо гендерну рівність в нашій сфері, а також підвищуємо обізнаність поліціянтів щодо надання гендерно чутливих послуг населенню». Сергій Лях додав, що їхня команда працювала й працює над інклюзивністю наданих послуг та проводить тренінги про гендерно зумовлене насильство.

Учасники діалогу також обговорили виклики, з якими зіштовхнулися у роботі зі своїми цільовими аудиторіями. Михайло Снопенко, представник Донецької облдержадміністрації, поділився специфікою роботи вздовж лінії розмежування: «Багато людей перебувають у вразливому безпековому, економічному становищі, що стимулює розвиток ГЗН. Від початку повномасштабного вторгнення у нас значно зменшилася кількість спеціалізованих служб із підтримки постраждалих від домашнього насильства. На вулицях нема освітлення, системи спостереження не працюють – рівень криміногенності збільшується. Також нам дуже бракує людських ресурсів».

Катерина Григоренко, представниця Гендерного центру в Полтаві та Служби судової охорони сказала: «Через війну ми маємо нагальну проблему сексуального насильства, повʼязаного з конфліктом, який через певні характеристики, на мою думку, є спорідненим із геноцидом українського народу. Але коли всі органи міжвідомчої взаємодії мають гендерно чутливу компоненту й достатній рівень обізнаності, це забезпечує надання необхідної допомоги тим, хто її потребує, і водночас притягнення до відповідальності насильників». 

Нові курси з гендерної теорії, поліпшення чинних і запуск нових освітніх програм — лиш деякі ініціативи, які втілюють у НТУ «Дніпровська політехніка». І це дає результат: студенти активно цікавляться питаннями гендерної рівності — запевнила завідувачка кафедри філософії Ольга Нестерова. «Також ми проводимо роботу з викладачами та здобувачами освіти на підсилення фізичної підготовки, впевненості у собі й розуміння, як поводитися та виходити з тієї чи іншої ситуації. Нещодавно ми запустили курс із самооборони для дівчат», — додала Ольга.

Наталія Корчак, представниця ГО «Правополіс», розповіла, що зараз вони працюють із приймаючими громадами Донецької області: «Головний ресурс нашої країни — це наші люди, і необхідно сприяти порятунку кожного та кожної. Маємо 4 цінності, які є в центрі будь-якої нашої діяльності, — гендерна рівність, інклюзія, права людини, екологічність. Тобто все, що ми робимо, ми робимо з їх урахуванням».

Окрім дискусій, учасники спільно підготували план дій із запобігання ГЗН. У 4-х тематичних групах — органи місцевого самоврядування, представники освітньої сфери, правоохоронних органів та громадського сектору — вони запропонували кроки, які допоможуть змінити ставлення до нерівності та насильства.

Відеозапис багатостороннього діалогу доступний за посиланнями: дискусія 1, дискусія 2.

Захід організовано ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки Структури ООН із питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки) в межах проєкту «EU4Recovery – Розширення можливостей громад в Україні» (EU4Recovery) за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Ця публікація підготовлена в межах проєкту EU4Recovery, однак висловлені в ній погляди та вміст не означають офіційного схвалення або визнання з боку ЄС або Організації Об’єднаних Націй.