Внутрішні проблеми Росії залишимо вирішувати московським шукачам «українських слідів», а ось зовнішні, з якими Путін прилетів до КНДР, видно неозброєним оком. Їх одразу після Саміту миру і напередодні візиту до Пхеньяну перерахував оглядач Bild Юліан Репке.
Тому Путіну Кім потрібен зараз набагато більше, ніж Путін Кіму. Це навіть видно по двох фото, які наочно демонструють, хто виступає в ролі прохача.
Кім це відчуває і грає на слабкості свого «вірного друга». (Так само, до речі, як і «старший брат» Пхеньяна – Пекін).
Путін говорив все, щоб сподобатись Кіму
Саме тому, риторика навколо путінського візиту до КНДР була банально передбачуваною: спрямованою на «боротьбу з західним імперіалізмом». Про що російський диктатор одразу й сказав північнокорейському, заявивши, що «ми десятиліттями ведемо боротьбу з імперіалістичною політикою США , яка нам нав’язується».
Путін так хотів сподобатися Кіму, що навіть заявив: «обмежувальні заходи проти КНДР інспірували США та їхні союзники» (що не заважало Москві їх підтримати, коли було потрібно) і виступив за їхній перегляд з боку Радбезу ООН. Спеціально для цього МЗС РФ напередодні візиту Путіна запопадливо заявило, що «спільно з партнерами у Генасамблеї ООН розробляє резолюцію щодо протидії неоколоніалізму» .
НАСПРАВДІ , саме Росія сьогодні проводить ультимативну політику неоколоніалізму «з урахуванням нових територіальних реалій» , відому як «збирання земель». Але Кіма це, звісно, не обходить. Путін йому говорив виключно те, що той хотів почути.
Тому обіцянка-цяцянка. Адже важко уявити, щоб ті ж США чи Велика Британія у Раді Безпеки ООН пристали на пропозицію зняти санкції з КНДР.
А щодо «боротьби зі світовим імперіалізмом» , то Путін також спеціально для Кіма вдався до, здавалося, забутої пропагандистської риторики СРСР, яку неодноразово вживали його керманичі. Наприклад: Микита Хрущов на засіданні ООН 1960 року сказав: «Американський імперіалізм прагне світового панування, незважаючи на інтереси інших народів» . Через 11 років вже Леонід Брежнєв запевняв делегатів чергового з’їзду КПРС в тому, що «Радянський Союз твердо стоїть на варті миру, протидіючі агресивній політиці американського імперіалізму, який прагне підкорити собі весь світ».
Путін під час спільного обіду делегації РФ в Пхеньяні виголосив тост «за дружбу між двома країнами, добробут народів і за здоров’я товариша голови та всіх присутніх» . Як підмітило видання «Агентство», це майже дослівне повторення путінських тостів з попередніх зустрічей із Кімом у 2019 та 2023 роках. Також вона схожа на тост передостаннього очільника СРСР Костянтина Черненка , який він виголосив у 1984 році під час зустрічі з дідом нинішнього лідера КНДР Кім Ір Сеном.
Як бачимо, часи йдуть, а в риториці Москви нічого не змінюється. Але багато чого з тих часів змінилося у Пхеньяні.
Чого хоче КНДР від РФ
Тепер Кіму потрібні не просто лімузини за боєприпаси , а російські ракетні та ядерні технології. Щоб не тільки повітряними кулями з лайном «кошмарити» Південну Корею. Що з цього вийде, сказати важко, але у Держдепартаменті США до цього ставляться «з великою тривогою».
Глава аналітичного центру Center for Strategic and International Studies по Кореї Віктор Ча висловився чітко: «Саміт цих двох диктаторів є найбільшою загрозою національній безпеці США з часів Корейської війни…» .
НАСПРАВДІ , особливе занепокоєння викликає те, що потім Путін може шантажувати порушенням режиму нерозповсюдження ядерної зброї, який досі стримував військову співпрацю РФ з КНДР. «Кім хоче отримати передову телеметрію, технології атомних підводних човнів, військові супутники та передові технології для міжконтинентальних ракет… Він уже отримує деяку допомогу», – каже Віктор Ча.
Проте в одному Кім, за підсумками візиту Путіна, вже може бути впевнений: Москва не допустить посилення існуючих або запровадження нових санкцій проти КНДР. Навіть, якщо та знову порушить резолюцію ООН.
Північнокорейський шлях Росії
Востаннє Путін був у КНДР у 2000-му році за правління Кім Чен Іра — батька Кім Чен Ина. З того часу Росія постійно підтримувала санкції проти Північної Кореї, а потім сама ж їх порушувала.
НАСПРАВДІ те, що пріоритетами Москви є Пхеньян і Тегеран – відомо з лютого 2022-го. Але поки що неясно, як далеко своїм північнокорейським шляхом піде Путін цього разу. Наразі бачимо, що людина, яка 18 років тому в статусі президента РФ приймала саміт G8 у Санкт-Петербурзі, тепер радіє зустрічам з вождем КНДР…
…вождем країни, в якій:
народ станом у 2023 році масово голодував , а у 2020-му 60% мешканців (15 млн осіб) жили за межею бідності ;
народ не користується інтернетом (його замінила внутрішня мережа під назвою «Кванмен»);
втеча за кордон прирівняна до держзради, а «неугодних» страчують. Наприклад, шляхом новітніх отруйних технологій (як це сталося у лютому 2017 року з Кім Чон Намом – братом Кім Чен Ина);
про «народно-демократичність» говорить той факт, що вибори депутатів проводяться регулярно раз на 5 років, але в бюлетенях безальтернативні кандидати;
рейтинг «Свобода у світі» присудив 3 бали зі 100;
підлітків відправляють на каторгу просто через те, що вони дивилися k-pop відео (напрям поп-музики Південної Кореї).
Тепер північнокорейським шляхом рухається путінська Росія. У цьому сенсі Пхеньян дійсно приймав саміт двох братніх диктаторів.
Матеріал підготовлено Головною редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу