Сакральна Луганщина: тут була столиця Золотої Орди

Уявляю, як це повідомлення може розлютити деяких «доброзичливців» мого рідного краю. Мовляв, ми ж казали, що Донбас - не Україна, і ось вам, будь ласка: Орда в чистому вигляді! І не просто Орда, а ще й, так би мовити, «столична» її область. Ось звідки злісна азіатська ментальність донбасян. А ти ще намагаєшся довести, що Донбас - це Україна ... Ну і т.д., і т.п.

ВІД ОРДИ ДО ОРДИ

Що тут скажеш на виправдання? «Так, азіати ми..» З розкосими і, що характерно, жадібними очима. Хоча... Утім, виправдовувальну частину я, мабуть, віднесу в кінець свого оповідання. А поки - по суті справи.

Ординську столицю серед пагорбів Попаснянського району виявив - для науки - Сергій Санжаров. Людина з прізвищем вочевидь тюркського походження. Якщо вірити Інтернету, ім'я «Санжар» перекладається як «гострий», «такий, що пронизує наскрізь». Для археолога кращого прізвища не придумаєш. Особливо, якщо сфера його наукових інтересів бронзове століття - епоха, яка відстоїть від Золотої Орди на декілька тисячоліть. Але саме йому, як науковому керівнику Археологічного центру Східноукраїнського національного університету «Спадщина», довелося ввести в науковий обіг поняття «Літня ставка ханів Золотої Орди XIV століття».

Якось до Сергія Миколайовича звернулися батьки одного з його студентів: їм відомо місце, де місцеве населення постійно знаходить татарські монети. Той відразу й не повірив, але потім згадав, що за кілька років до того проводилися великі розкопки кургану в Лисичанську, і до нього приїжджав директор музею в Привіллі (передмістя Лисичанська). Серед іншого, він теж говорив про монети. Уже на місці, у селі Шипилівка, Санжаров познайомився з двома тамтешніми краєзнавцями. Обидва збирають татарські монети, причому винятково з любові до історії. Тому й звернулися до фахівця з ученим званням.

Місце не випадкове - на відомому Ізюмському шляху

- Оглянули територію. Виявилося, на Привільнянському виступі, у гирлі балки, знаходиться невеликий вододіл - плато, яке полого спускається до Сіверського Дінця, до того місця, про яке місцеві жителі кажуть, що в них тут з давніх-давен існувала переправа, - розповідає Санжаров. - Ми відразу ж на поверхні знайшли кілька монет татарських і ще деякі знахідки. А ті два краєзнавці віддали нам усе, що знайшли до цього (ось вам і жадібні... азіати!). Деякі речі вони викупили за власні гроші у місцевого населення і віддали нам. Дещо й мені довелося викуповувати.

Загалом, монети із загадковою арабською в'яззю селяни почали знаходити в 60-ті роки минулого століття, коли тут будувалася зрошувальна система. А коли прокладали нову дорогу, один з шипилівців став щасливим власником цілого скарбу. Інший селянин приніс до місцевої кузні уламок меча з рукояткою, прикрашеною золотою фольгою, і шолом, також покритий золотом. Просив мужик віддерти йому це золото, щоб можна було переплавити і продати. Потім декілька років валялися біля кузні уламки того меча й шолома.

Тільки в 2013-му луганські археологи звернулися з листом до управління культури облдержадміністрації з проханням поставити на облік територію лише якихось півкілометра в поперечнику. Щоб вона набула статусу пам'ятки історико-культурного значення. Сподіваючись хоча б так перешкодити активності чорних археологів. Які були наслідки звернення - сказати не можу: незабаром почалося нашестя на наші землі зовсім іншої... орди.

ХАНСЬКЕ СЕЛО

- Ставку знайдено на західній основі Привільнянського виступу, - каже археолог. - Місце невипадкове. Це на відомому Ізюмському шляху. Шляхами, татарською - сакмами, зазвичай були великі вододіли, не розрізані ярами. По них із кибитками легко пересуватися. Ізюмський шлях ішов від Криму, західним берегом Кальміусу, переходив на витік Лугані, а потім сюди. Давньоруські літописці XV-XVI століть фіксують, що Шлях цей переходив на річку Борову (там, де вона впадає в Сіверський Донець, є переправа), потім вгору і в Московію. Ставка була розташована в центрі торгових шляхів того часу.

- Що ж собою вона представляла?

- Відомо декілька зимових резиденцій у Золотій Орді. Це місто Бату-сарай, Гюлестан, Новий Сарай у Поволжі. Була зимова резиденція в Азові, який татари називали Азак. А влітку хан і весь його двір відкочовували в літню ставку. Це загальноприйнята практика не тільки в Орді. У київських князів літніми резиденціями були Вишгород і Бєлгород. Та навіть у російських імператорів були Зимовий палац - і Царське Село.

Зазвичай, Ставка займала величезну територію. У центральній частині знаходилася юрта хана. Прапор, бунчук ханський. По колу - намети дружин. Відомо, що дружинам дозволялося ставити юрту на відстані не ближче ніж кидок каменю (20 м). Адже в кожної своя юрта, кухня, прислуга. Наступне кільце - помешкання воєначальників, родичів хана. Потім зовнішня охорона, ремісники, торгівці. У місці, де жив хан, карбували монети.

Величезна кількість монет - вагоме підтвердження існування ханської резиденції

Коли ми спілкувалися із Санжаровим, його колекція налічувала 500 мідних монет, так званих «пул». 16 «пул» дорівнювали ціні одного срібного «дирхему», або «дангу». На ньому написано «Хан Абдаллах, нехай триватиме його правління», потім обов'язково вказано місце карбування. 16 мідних «пулів» - 1 «данг». Бойовий кінь коштував близько 20 «дангів». Загалом же, за підрахунками краєзнавців, на місці колишньої ханської ставки зібрано щонайменше 3 тисячі пул. Це величезна кількість - більш ніж достатня підстава стверджувати, що на цій, досить обмеженій, території певний час концентрувалися влада і чималі багатства держави, яка, власне, і карбувала монети.

- На них обов'язково карбувалося ім'я хана арабською, - пояснює Санжаров.- Але ординці на той момент були, так би мовити, неофітами ісламу, які ще не перейнялися суворими заборонами нової для себе релігії, а тому на деяких монетах зустрічаються зображення звіра: пантери або барса. А барс був тотемом роду Абдаллаха.

- Але ж мусульманам заборонено зображати людей і тварин...

- Тут жорстко таких заборон ще не дотримувалися. Адже Орда на той час зовсім недавно була навернена в іслам ханом Узбеком... За свої гроші я викупив ще декілька артефактів у місцевого населення. Серед них - срібна підвіска зі сканню, срібна накладна пластина (чернь на сріблі) бойового шолома або пояса. Є уламки срібних дзеркал, вудила, залізні стремена, бронзові підвіски. Але, головне, знайдено срібні зливки, з яких робили монети. Це однозначно вказує на те, що там був монетний двір. Знайдено свинцеві гирьки, якими зважували монети.

Ніхто не очікував, що літню ставку ханів Золотої Орди знайдуть у Східній Україні

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.