Звільнення політв'язнів: "Процес пішов", але далі буде складніше

Ще два українські політв'язні повернулися на Батьківщину. І ні на хвилину не забуваючи про тих, хто все ще у ворожих катівнях, потрібно все ж порадіти цій події. Однак радіючи їй, слід уважно придивитися до деталей і проаналізувати їх на майбутнє.

Знову була спроба, для Кремля серйозна, для України наївна, притягнути до цього обміну Віктора Медведчука. Кремлівські ЗМІ показали дбайливо відзняті кадри, як Юрій Солошенко (очевидно, знав Медведчука у колишньому житті) навіть почоломкався з ним. А ось молодий, але так швидко подорослішалий, суворий Афанасьєв, вмить напружившись, зібравшись, лише холодно потис Медведчуку руку. І то це мало вигляд жалюгідної подачки "зношеному" політику.

На зустріч із звільненими Солошенком та Афанасьєвим поспішив сам президент країни. На зустріч з Оленою Глищинськой та Віталієм Діденком - показушна, для картинки, "швидка допомога", яка через відсутність практичної потреби незабаром виїхала з кадру. А Діденко, який отримав слово на російських телеканалах, насамперед розповів, яка жахлива антисанітарія в українських в'язницях. Навіщо - зрозуміти неважко. Щоб знівелювати той загальновідомий (крім громадян Росії) факт, що Геннадій Афанасьєв підхопив під час етапування з Ростова-на-Дону в Сиктивкар важке зараження, сепсис...

Але найкращими експертами в оцінці цієї події будуть російські адвокати, які захищають українських політв'язнів.

Олександр Попков, адвокат Геннадія Афанасьєва, Миколи Семени, Еміра-Усейна Куку

- Надзвичайно радий, що мого підзахисного Геннадія Афанасьєва помилувано і повернено на Батьківщину - в Україну. Але хочу одразу сказати, що я та інші адвокати, юристи забезпечували виключно юридичну підтримку процесу звільнення. А основна складність переговорного процесу лягла на консульську службу України, особисто Ірину Геращенко. Тому я в цій ситуації не готовий приймати лаври. Вважаю більш правильним покласти їх на українських дипломатів.

- Головне питання до вас - який стан здоров'я Афанасьєва?

- Як ви напевно знаєте, останнім часом його перевели в Лефортово. Там йому стало трохи краще, оскільки медична допомога була кращою, ніж раніше... тобто, ні, чесно кажучи, в Лефортово медична допомога в принципі почала надаватися. А раніше, в Сиктивкарі, з цим були великі проблеми. Зараз Геннадію потрібно терміново пройти медобстеження. З'ясувати походження його захворювання, через що такий фурункульоз? Що це - стрептококи, стафілококи, щось іще?

- Наскільки це небезпечно?

- Кажуть, що дуже. У подібних ситуаціях, якщо раптом настане різке погіршення, людина може "згоріти" буквально за кілька днів. Проблема в тому, що тут запущена стадія хвороби, та ще й "підтримана" поганим харчуванням, відсутністю вітамінів. Якби не таке стан здоров'я, Гену б не відпустили.

- "Кейс Афанасьєва" в Росії закрито. Чи залишаються у вас ще якісь українські справи?

- Так. Звичайно. Я веду й інші українські справи - журналіста Миколи Семени і кримсько-татарського активіста Еміра-Усейна Куку. У найближчому майбутньому планую приїхати в Київ.

- У прес-центрі Укрінформу після звільнення Надії Савченко виступали її адвокати Микола Полозов і Марк Фейгін. Можливо, це стане доброю традицією. Від імені нашого інформагентства маю честь запросити вас на прес-конференцію до нашої великої зали, якщо буде така потреба.

- Дякую. Постараюся скористатися вашим запрошенням.

Микола Полозов, адвокат Надії Савченко, Хайсера Джемілєва, Ахтема Чийгоза.

- Дуже радий. Звільнено ще двох заручників. Троє звільнених - це вже системний випадок, практика. Але потрібно розуміти, що з іншими політв'язнями буде важче.

- Чому ви так вважаєте? Чому взагалі зараз Кремль погодився відпустити Геннадія Афанасьєва та Юрія Солошенка на Батьківщину?

- Ну, зрозуміло, у жодні гуманітарні міркування Кремля я не вірю. Просто вони обидва зараз важко хворі. І політичні втрати для кремлівської влади від можливої смерті в Росії, в ув'язненні, були б набагато вищими, ніж ситуація обміну. Будемо сподіватися, що в умовах термінового, інтенсивного надання медичної допомоги стан здоров'я Афанасьєва та Солошенка покращиться.

- Що ви думаєте про цей обмін як такий, про його умови, його обставини?

- Ну, наскільки я розумію, Глищинська та Діденко - громадяни України. І це дуже цікавий момент, що викликає в даній ситуації чимало питань до Москви. Загальноприйнятий принцип - кожна країна повинна, в першу чергу, дбати про своїх громадян і відповідно діяти в їхніх інтересах. Раніше Кремль сам не раз говорив, що на території України в ув'язненні перебуває чимало громадян Росії. А тут в результаті обміну що відбувається? Громадян України обміняли на громадян України, а не Росії. Чому? Повторюся, в якісь гуманні міркування Кремля (жінка, новонароджена дитина тощо) я не вірю - це не про Путіна. Отже, у Москви до цих двох, Віталія Діденка та Олені Глищинської, та кримінальних справ, які стоять за ними (сепаратизм, "Бессарабська народна республіка", - ред.), є певний політичний інтерес. І, звичайно ж, з цих двох зараз вичавлять максимальний пропагандистський ефект. Що стосується позиції Києва в даній ситуації, то до неї особливих питань немає. Два заручники, причому зі запущеними хворобами, повернулися додому. В таких умовах для звільнення своїх взагалі-то всі засоби хороші. Але в даній конкретній ситуації ніякої шкоди для Києва і не було.

- А якою вам бачиться ситуація зі звільненням інших українських політв'язнів в РФ?

- Ось тут у мене багато питань. Дуже сумніваюся, що це буде легкий процес. Думаю, Москва стане видавати інших тільки після серйозного зовнішньополітичного тиску. І тут хочеться позитивно відзначити слова Афанасьєва на зустрічі з Порошенком, звернені до західних журналістів: санкції по відношенню до нинішньої Росії не можна знімати, а потрібно їх тільки посилювати.

- Чи можливі і чи потрібні якісь тактичні зміни у боротьбі за українських політв'язнів?

- Думаю, так. Далі буде неефективно міняти їх по одному, по двоє. Мені здається, що тепер потрібно об'єднати всіх політв'язнів в єдиний список. Тоді ймовірність буде вищою, ніж у випадку одиничних обмінів.

- Тут вашим опонентам легко зловити вас на протиріччі. Коли йшлося про обмін Надії Савченко, ви з колегами були категорично проти пакетного принципу.

- Різні підходи в даному випадку легко пояснити. У Савченко був дуже високий політичний статус - депутат Верховної Ради, депутат ПАРЄ. Тобто це окремий випадок. До того ж це був прецедент, прорив. Афанасьєв, Солошенко - теж особливий випадок через їхні хвороби. Інші українські політв'язні, на жаль, не мають політичного статусу, як у Савченко. І на щастя, вони не хворі...

- Ну як же?.. У Станіслава Клиха - важкий психічний розлад. В Олександра Костенка - великі проблеми з рукою, зламаною під час тортур.

- Так, звичайно. Тут теж є захворювання. Але вони наразі не ствновлять прямої загрози для життя, а значить, не примушують Кремль до термінових переговорів. Тому я боюся, що індивідуальні переговори щодо кожного з випадків можуть затягнутися надовго.

- Вибачте, але я повернуся до нашої частої теми розбору польотів "опозиційних" російських ЗМІ і "ліберальних" російських журналістів. У зв'язку з практикою переговорів щодо політв'язнів, в медіа РФ все частіше чути позицію, на мій погляд, лукава і нечесна. "Не хочемо розбиратися в деталях обставин справ і суду - головне нам звільнити наших хлопців, а Україні - своїх, і це перший крок на шляху до примирення". "Україна і Росія мало чим відрізняються - пропаганда і там, і там, політичне правосуддя і там, і там".

- Я далекий від того, щоб ідеалізувати нинішню Україну, яка має свої недоліки. Але погоджуся з вами в оцінці подібних тез як неточних і нечесних. Цілком очевидно, що Кремль за загальними темниками просуває через "ліберальні опозиційні" російські ЗМІ свій наратив. Що особливо небезпечно, на мій погляд, це розраховано не тільки на прошарок місцевих, російських інтелектуалів. Мені здається, Москвою ставиться більш серйозне завдання - перекинути ці погляди на Україну. Хоча їх, начебто, легко спростувати. Ну хіба можна порівнювати Савченко, яка захищає свою Батьківщину, - з Єрофєєвим та Александровим, взятими в полон зі зброєю в руках на чужій території? Хіба можна порівнювати Афанасьєва, який обмовив себе під тортурами, погрозами; "пенсіонера-шпигуна" Солошенка, засудженого за засекречену справу з держадвокатом - з діячами, що вели відкриту сепаратистську пропаганду в Одеській області на Південному заході України? При тому, що всі бачать, до чого призвела така ж діяльність на Південному Сході. При тому, що в самій Російській Федерації з будь-яким натяком на сепаратизм борються ще жорсткіше - притягують до кримінальної відповідальності тільки за пости в соцмережах... Тому українцям сьогодні потрібно дуже уважно ставитися до будь-якої інформації, що надходить з Росії. З іншого боку, російським громадянам, які ставляться до України з повагою і симпатією, потрібно виключити будь-яке втручання в її справи і її життя. Припинити наполегливі поради чи спроби влізти зі своїми законотворчими ініціативами. Громадяни України повинні все це жорстко відстежувати та припиняти.

Олег Кудрін, Москва