Меркель і Оланд блефу Путіна не повірили
Щодо заяви Путіна про Нормандський формат, який, мовляв, продемонстрував неефективність, а відтак, і втратив актуальність, Берлін і Париж – стовпи цього «формату» і Мінськів 1-2 - по великому рахунку, досі мовчать. Заяви, які все ж таки прозвучали з цього приводу, не вражають ні конкретністю змісту, ні рівнем, на якому вони були зроблені. Ми не почули нічого від перших осіб – фрау Меркль і мсьє Оланда.
Мовчання в такій ситуації має декілька фаз: спочатку це дивує і викликає нетерплячку, потім здається непристойним і обурює, а врешті-решт, коли пройшло вже 5 днів, призводить до висновку, що так і треба, Німеччина і Франція не сприйняли погроз, кваліфікувавши їх як черговий путінський блеф. Підтвердження цьому, як кажуть, в асортименті, є в сьогоднішній стрічці новин, а найперше те, що міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров пообіцяв «вплинути на «ДНР»/«ЛНР» щодо виконання ними Мінських угод. Але це далеко не все.
Дуже цікаво було спостерігати, як Лавров «сповзає» з теми про українських «диверсантів» в Криму: " Звичайно, ми не все можемо показати по телевізору, але у нас є неспростовні докази , що це була диверсія, яка планувалася давно, по лінії головного управління розвідки Міноборони України…", – сказав він, відповідючи на запитання РІА «Новости». Але ж так, погодьтеся, не робиться, коли хочеш довести звинувачення подібного масштабу. Якщо у тебе є «неспростовні» докази, то чого ти починаєш звинувачувати не з них, а з демонстрації неодноразово склеєних і попередньо відрепетованих «зізнань» жорстоко побитої і заляканої людини? І при тому на вашому ролику з «затриманням української ДРГ», який ви знайшли можливим «показати по телевізору» - сяє повний Місяць, що на дату «терористичної атаки», згідно з усіма законами астрономії, мав би бути молодим. Є, звісно, причини ( військова таємниця, небажання «світити» розвідників-нелегалів» тощо), щоби не пред’являти справжні докази публічно? Можливо. Але чому ви тоді не передали їх по дипломатичним каналам, щоб вразити і остаточно переконати «кого треба» у тому, ніби Україна є «державою-терористом»? Тут лише одна може бути відповідь: блеф не пройшов, тему з українськими «диверсантами» в Криму спускають на гальмах. Чергових вкидання про 10-го і 20-го «терориста», який у всьому «розкаявся і признався» ще будуть. Але то – для внутрішнього, «ватного» вживання. А «неспростовні» докази, от побачите, через певний час, коли інтерес до цієї справи стане згасати, виявляться «неспростовними», скажімо на 50%, чи на 30…
«Ми оцінили перспективи і можливості відновлення діалогу в нормандському форматі , на якому, як ви знаєте, не могла не позначитися недавня вилазка в Криму українських диверсантів, в результаті якої загинули російські військовослужбовці », - сказав Лавров – і це ключова інформація з наговореного міністром агентству РІА «Новости». Але свідченням того, що союзники України «накрутили хвоста» Путіну і К0 є, звідти же, така цитата: «Росія не зацікавлена в розриві дипломатичних стосунків з Україною. Розрив відносин з Україною є найбільш крайнім заходом. Не думаю, що хтось зацікавлений у цьому".
На практиці це означатиме відповідь на запитання: наскільки Мінські домовленості готові виконувати не «ЛНР» з «ДНР», а сама Москва, чи вже їй припекло? За певними ознаками, відповідати можна ствердно. Глобальна перетасовка російського чиновництва, яка увінчалася (але ще не закінчилася) принизливою відставкою глави путінської адміністрації Сергія Іванова, - це теж тому свідчення. Справа не лише в тому, що генерал-полковник КДБ/ФСБ Іванов був лідером неформальної «партії війни» в російському керівництві, а війна, яка триває уже 2,5 роки на кількох (Донбас-Крим-Сирія) фронтах, коштує непосильно дорого для Росії. Путін відтискає від влади рівних собі, колишніх друзів і, навіть, колишніх начальників - тих, хто крав на розкішне життя собі і нащадкам, і замінює їх підрослою чиновничою зміною, що крастиме «просто на життя». Це дешевше на порядок, принаймні, на перших порах.
Але і ця «економія» не відміняє необхідності позбавлятися санкцій і ізоляції. Сьогодні міністр Лавров «заспівав» саме про це.
Сергій Тихий, Київ
