Україна вже не боїться російського наступу
Минулого тижня сталася ціла низка більш чи менш важливих подій, які засвідчили подальше загострення стосунків Заходу і Росії. Найбільш знакове з них і водночас найбільш приємне для України – резолюція Парламентської асамблеї Ради Європи від 12 жовтня, в якій Росія вперше названа агресором і наголошено, що вибори на Донбасі «у відповідності до українського законодавства та міжнародних стандартів свободи і справедливості» неможливі без виведення російських військ і забезпечення надійного безпекового середовища. Кому як, а Україні від загострення протистояння Заходу і Росії зараз тільки добре. Зокрема, Україні явно стало легше відбиватися від спроб втілити в життя російське бачення «мінських угод». Можна навіть обережно допустити, що такі спроби зі сторони Німеччини, Франції та США дуже скоро припиняться зовсім. Якщо, звісно, тенденції у протистоянні Кремля із цивілізованим світом раптом різко не зміняться.
Україні стало легше. Україна - контратакує
Своєрідним «підсумком тижня» стала суботня заява Президента України Петра Порошенка, що «поки не буде виконано безпековий пакет, Україна далі в політичному процесі просуватися не буде». Президент тут же уточнив: «Безпековий пакет передбачає і повне припинення вогню, і виведення іноземних військ з нашої території, передачу на першому етапі під контроль ОБСЄ, а на другому етапі під контроль України контрольованої ділянки україно-російського кордону, і виведення важкої техніки і артилерії, і безперешкодний доступ інспекторів ОБСЄ до всієї території».
Вже у ніч на неділю глава так званої «ДНР» Олександр Захарченко так оцінив заяву Порошенка: «Він повністю скасував Мінські угоди і фактично розв'язав новий виток бойових дій». Головний «шеф» Захарченка Володимир Путін теж відреагував на слова українського президента. Не так категорично і однозначно, як його донецька маріонетка, але, видається, не менш роздратовано. Президент РФ знову повторив, що головним у вирішенні проблеми бачить політичні кроки Києва (насамперед - зміна Конституції та закон про амністію сепаратистам), а безпекові питання, мовляв, можна вирішувати «паралельно». Іншими словами, російський лідер продовжує наполягати, щоб Україна спочатку ухваленням політичних рішень визнала свою поразку у війні, а вже потім можна її, війну, припиняти, тобто переставати стріляти. Нема визнання – нема миру. «Без цього домогтися врегулювання буде неможливо», - так це сформулював Путін.
Треба визнати, що Захарченко, коли казав про «скасування Мінських угод», помилявся лише формально – Порошенко, звісно, нічого подібного не казав, лише вкотре, хоча й категоричніше, повторив українське трактування цих угод. Однак по суті лідер «ДНР» дуже близький до правди.
Найбільша вада «мінських угод» як правового документу – можливість їх різного, фактично – протилежного, трактування сторонами, що, власне, і робить ці угоди ніяким не правовим документом. І якщо Україна наполягатиме на своєму розшифруванні «мінських ієрогліфів», а Росія – на своєму (а до цього йде, судячи з реакції Путіна), то це й означає фактичну смерть «мінських угод». Просто раніше Порошенко не робив таких категоричних заяв («не буде»), обходився більш м’якими словами («Україна закликає…», «Україна наполягає…», «Україна вважає, що спочатку треба…», тощо). Сьогодні ситуація для Кремля погіршується, що й дозволяє Президенту України бути відвертішим і сміливішим. Можна навіть вжити таку метафору-гіперболу: Україна контратакує!
Україна поразки на Донбасі не визнає
Так вже склалося, що злам у ставленні Заходу до російської агресії проти України стався внаслідок дій Росії в зовсім іншому кінці світу – в Сирії. Але то вже річ другорядна. Нам важливий кінцевий результат. А він сьогодні такий, що Захід, а найбільше – центрові країни Євросоюзу Німеччина і Франція (США це зробили раніше), зайняли щодо Росії жорстку позицію, помітно жорсткішу, ніж це було два з половиною роки тому, коли Кремль ошелешив Захід нечуваним з часів Гітлера силовою анексією частини території європейської країни. Ця нинішня жорсткість ще не передбачає відкритої війни з Росією, але вона цілком достатня, аби Петро Порошенко міг діяти і робити заяви, котрі російська маріонетка Захарченко назвав скасуванням «мінських угод».
Фактична відмова України від «мінських угод», точніше – від їх російського «читання», показує, що Київ більше не вважає російський військовий наступ найбільшою для себе загрозою. З кожним днем застосування Росією сили дає дедалі менший ефект. І це при тому, що Кремль вимушено йде на ескалацію бойових дій на Донбасі, оскільки інших «аргументів» просто не має. Однак обстріли з постійною загрозою їх переростання у широкомасштабну війну, які ще вчора всерйоз лякали і Київ, і Берлін з Парижем, і (меншою мірою) Вашингтон, сьогодні вже так не сприймаються. Бо, по-перше, у цих столицях зросла упевненість, що насправді сил на таку війну у Росії просто нема, по-друге – агресивність Росії, її ставка на залякування усіх війною, вчинення відвертих військових злочинів у Сирії та Україні і як наслідок усього цього – провал усіх спроб конструктивних перемовин з Кремлем, втомили Захід. Путін, як-то кажуть, вже усіх «дістав». Захід відверто роздратований цинізмом, брутальністю і брехнею Кремля, роздратований його маніакальним прагненням будь-що бути рівним Заходу, не маючи на те жодних вагомих підстав, окрім певної, обумовленої російсько-американськими угодами, кількості ядерних боєголовок і засобів їх доставки.
Заява Порошенка означає, що Україна вже почувається достатньо сильною, аби не боятися військових погроз Кремля. Що стало головним джерелом цього почуття – довіра до власних збройних сил чи впевненість у тому, що Захід тепер всерйоз «побив горшки» з Путіним, а отже так само всерйоз захищатиме Україну від його зазіхань, - то окреме питання. А головне, що маємо результат – публічну заяву Президента, що Україна відмовляється визнавати поразку на Донбасі.
Юрій Сандул. Київ
