Трамп – 10 днів: розкол Сполучених Штатів і світу
Про перші десять днів, які Дональд Трамп очолює США, так і хочеться сказати словами американця Джона Ріда: «Десять днів, які потрясли світ». Хто пам’ятає, так він назвав свою книгу про Жовтневу революцію в Росії сто років тому, сучасником і свідком якої був (у СРСР цю книгу посилено популяризували). Трамп підписав кілька указів-рішень, найскандальнішим з яких стала заборона на в’їзд до США біженцям, а також усім громадянам семи мусульманських країн - Сирії, Іраку, Ірану, Судану, Лівії, Сомалі та Ємену (окрім, звісно, дипломатів).
Протести, у різних формах, прокотилися усією планетою. У самих США – нові демонстрації (у Сіетлі справа дійшла до сльозогінного газу і 15-ти затриманих поліцією); звернення проти обмеження прийому біженців підписали тисячі американських учених, у тому числі 11 лауреатів Нобелівської премії; незгоду з Трампом публічно оголосили 16 американських сенаторів та конгресменів – членів Республіканської партії (а демократи – практично у повному складі); генеральні прокурори 15 штатів і генпрокурор округу Колумбія заявили, що оскаржуватимуть указ у суді; суди у п’яти штатах (Каліфорнія, Нью-Йорк, Вашингтон, Вірджинія и Массачусетс) почали розгляд позовів від тих громадян згаданих семи країн, котрі отримали американську візу і вже прибули в США на момент введення заборони, і до закінчення розгляду їх з країни не вишлють. Канада пообіцяла надати притулок усім, кого не пустили до США. Парламент Іраку та влада Ірану вже ухвалили «дзеркальні» рішення щодо громадян США. У Великій Британії прем’єр Тереза Мей висловила незгоду з рішенням Трампа, а в країні йде збір підписів під вимогою заборонити Трампу приїжджати до Британії з державним візитом (на середину дня 30 січня вже є мільйон підписів).
Утім, не будемо надто піддаватися метафорам на кшталт «потрясли світ». Трамп виконує (з першого дня, така вже традиція демократичних країн) передвиборчі обіцянки. І щодо мігрантів, і щодо стіни з Мексикою, і щодо виходу з Тихоокеанського партнерства. Та й заборона на в’їзд до США біженців та громадян з семи мусульманських країн – тимчасова (на 120 та 90 днів). Тобто, нічого несподіваного чи незворотного, чи такого, про що Трамп не говорив під час передвиборчої кампанії, не сталося. Треба думати, світ це потрясіння переживе.
Отже, гострота реакції світу на десять днів президентства Трампа пояснюється не конкретними його рішеннями, вони не більше, ніж привід. А причина – відома вже давно. Недоброзичливці Трампа у США і в Євросоюзі бояться різкої зміни внутрішньої та зовнішньої політики США за нового президента. Звичний світовий порядок, першого удару по якому завдала Росія агресією проти України і військовим втручанням у Сирії, тепер очікує ще одного – вже від президента США. Очікує з тривогою і побоюваннями.
Основний страх європейців зумовлений не турботою про біженців, а ймовірною домовленістю Трампа і Путіна, внаслідок якої Європа може залишитися без американського захисту. Звісно, не йдеться про те, що США можуть зовсім піти з Європи, розваливши таким чином НАТО. Однак проголошена Трампом орієнтація зовнішніх зусиль США на азійські справи (суперництво з Китаєм) неминуче призведе до послаблення їхньої уваги до Європи, чим, безумовно, скористається Росія. Європі доведеться суттєво збільшити витрати на власну безпеку, у тому числі – військову. А це погано позначиться на економіці Євросоюзу, котра і так ледь витримує конкуренцію з американською.
Згадані побоювання європейців виникли не десять днів тому, саме вони визначали їхнє критичне ставлення до кандидата Трампа. Трамп вже не кандидат, а президент, і ці побоювання тільки посилилися. Таким чином, сьогодні ми вже переконалися, що незвична участь провідних європейських політиків у пропагандистському змаганні на президентських перегонах у США не закінчилася із закінченням виборів. «Антитрампівська» кампанія продовжується, і триватиме вона до повної поразки котроїсь зі сторін: або Трампа «обламають» і він стане звичним для світу президентом США, або Трамп (можливо, разом з Путіним) «обломає» і Європу, і своїх опонентів у самих США. Як-то кажуть, робіть ставки, панове!
Власне, саме американська опозиція Трампа є для нього головною проблемою. Якби американська політична та бізнесова еліта були єдині у підтримці політики свого нового президента, то що йому були б ті протести у Британії чи Німеччині! Він би на них і уваги не звернув, бо сила навіть об’єднаної Європи (а вона реально не така вже й об’єднана) не може протистояти силі США. Однак Трампа не сприймає, причому не сприймає дуже гостро, мінімум половина американців, до того ж політично активна половина. Вододіл «за» і «проти» Трампа вже різко визначився, він розколов американське суспільство, пройшовши, зовсім як в Україні, навіть по окремих родинах. До речі, соціологи вже зафіксували своєрідний «антирекорд» Трампа: всього через 8 днів його президентства його дії вже не схвалюють більше 50% американців. А саме від американців, в кінцевому рахунку, залежить доля, зокрема, Європи – від того, хто кого переважить у США – прихильники чи опоненти Трампа.
Така вона, справжня демократія.
Юрій Сандул. Київ.
