Україна голосує так, ніби Майдану не було
Менш як за тиждень до 25 жовтня - дня виборів до місцевих органів самоврядування, - Київський міжнародний інститут соціології та соціологічна група «Рейтинг» опублікували свої дослідження щодо електоральних симпатій виборців, і не лише щодо місцевих виборів. КМІС опитував їх з 17 по 27 вересня, «Рейтинг» - з 3 по 12 жовтня.
Попри зрозумілий обережний скептицизм у ставленні до результатів соціологічних опитувань, оприлюднених за лічені дні до дня голосування, все ж можна виділити кілька очевидних результатів, зафіксованих соціологами.
Насамперед - рейтинги Блоку Петра Порошенка «Солідарність» і «Батьківщини» практично зрівнялися з невеликою перевагою президентської сили. Приміром, на виборах до Верховної Ради, якби їх проводили зараз, БПП здобула б 19,9%, а «Батьківщина» - 18,8%; а на місцевих виборах така ж мізерна перевага вже у «Батьківщини» - 19,5% проти 18,0% у БПП (дані КМІС). Особистий рейтинг лідерів, за даними того ж КМІС, на сьогодні такий: за Порошенка готові проголосувати (якби проводилися президентські вибори) 25,5% виборців, за Тимошенко - 20,5%. Опитування «Рейтингу» дає трохи більший розрив: за Порошенка - 25,5%, за Тимошенко - 15,5% (уточнення: це симпатії тих, хто вирішив голосувати і твердо визначився з вибором).
Далі, «Опозиційний блок», який вже самою назвою претендує бути головним опозиціонером до чинної влади (тобто, другою за впливовістю політичною силою), і який є основною партією, де згуртувалася більшість колишніх видних членів Партії регіонів, на таку претензію не витягує. Порівняно з минулорічними парламентськими виборами, він не збільшив рівень підтримки виборців, хоч і загалом не зменшив (близько 11%). Інші партії, які позиціонують себе на цих виборах як опозиція до Блоку Петра Порошенка - від «Самопомочі» та Радикальної партії Ляшка до «Правого сектору», «Свободи» і «Укропу» - хоч дещо і підвищили свою популярність (але не суттєво; найвищий результат КМІС дає «Самопомочі» на місцевих виборах - 14,9%), але помітно відстають від лідерів і вже їх не наздоженуть.
Також варто відзначити очевидне: нові партії, створені перед самими виборами (як-от «Наш край», «Відродження», «Партія простих людей», «Укроп», тощо) і близько не наближаються до всеукраїнських масштабів (та й, власне, не ставлять собі це за мету), і розраховують виключно на локальні перемоги на виборах мерів окремих міст чи на проходження до окремих рад мінімальної кількості своїх кандидатів.
Які із цих очевидних загальних тенденцій можна зробити висновки? Найперший - «Батьківщина» виросла за рахунок симпатій виборців, які ще рік тому віддавали свої голоси БПП і «Народному фронту». Це означає, що після Майдану і потрясінь збройного протистояння з Росією суттєвих електоральних зрушень в Україні досі не сталося. Більшість виборців продовжує голосувати так само, як голосувала й три, й п'ять, і двадцять років тому - за лідерів, а не за ідеологію чи програми. Не отримавши швидкого покращення життя від одного лідера (Порошенка чи Яценюка) вони перебігли до іншого - до Тимошенко. Тим більше, що Тимошенко нині обіцяє конкретний і дуже простий шлях до такого покращення, а саме зниження тарифів на газ, світло, тепло. «Батьківщина» залишається традиційною для новітньої України «домайданною» партією одного лідера. Непрямим доказом чого є той факт, що в змаганнях за крісло мера найбільших міст - Києва, Харкова, Одеси, Запоріжжя, Дніпропетровська, Львова - кандидат від «Батьківщини» має лише суто теоретичні, тобто - примарні, шанси на перемогу. Лідер не балотується, і нікому перемагати.
Що ж, революції робить активна меншість, вона ж висуває принципово нові для суспільства цілі у політиці та нові шляхи їх досягнення, а на виборах голосують усі, причому з однаковим правом одного голосу - що активні, що пасивні. Як і до Майдану, більшість виборців традиційно чекають від партій і кандидатів (і отримують від них) найпростішого - грошей, гречки, конкретних, але нездійсненних обіцянок. Політтехнологи передвиборчих штабів працюють за тими ж самими технологіями, що й на усіх попередніх виборах. Знову засилля білбордів, знову красиві беззмістовні гасла, знову рекламні ролики із правильними, але надто загальними словами, знову нашвидку зліплені передвиборчі агітаційні газетки-листівки, в яких 90% світлин - кандидат у профіль і анфас.
