Тим часом, колишні пострадянські економіки не демонструють зростання, що є для нас серйозною загрозою. Україна була нашим найбільшим партнером по безпосередніх закордонних інвестиціях - 860 млн доларів. Україна, Білорусь і Росія були трьома економіками з першої десятки нашого товарообміну. Зараз, упродовж січня-серпня 2015 року, товарообмін Польщі з Україною склав 3,1 млрд дол. (падіння на 30% у порівнянні з 2014 роком), експорт зменшився на 2 млрд дол. (26%), імпорт - на 1 млрд дол. (33%). Це вплинуло на економічну ситуацію східної частини Польщі. Там спостерігається зменшення кількості економічних суб'єктів, які займалися експортом. Півтора року тому у нас було близько 50 тис. фірм-експортерів, які працювали зі Сходом, а зараз маємо трохи більше 40 тис. Оцінюється, що 6 тис. фірм у п'яти воєводствах східної Польщі, у зв'язку з гіршою кон'юнктурою в Росії, Білорусі й Україні, призупинили експорт. Часто вони мали продукцію, яку не можна переорієнтувати на Західну Європу чи за межі Європи.
Сьогодні Сирія й міграція відвертає увагу від української проблеми. Наш світ, який слушно демонструє солідарність з Україною, не знаходить відповідних можливостей тиску, щоб повернутися на вихідні позиції, тобто поваги до територіальної цілісності України. Зараз Росія починає платити економічну ціну за окупацію Криму, оскільки туди треба було вкласти багато грошей. Одночасно з цим, ми усвідомлюємо, що означає для Росії низька ціна на енергоносії, насамперед на нафту і газ. Це означає менше коштів у бюджеті й величезний тиск у Кремлі на те, щоб вирішувати внутрішні проблеми через концентрування уваги суспільства на експансії. Саме так треба сприймати те, що трапилося у Криму чи на сході України, і що сьогодні відбувається в Сирії, і що ця експансія (в Сирії - авт.) не є випадковою. У Сирії Путін намагається підняти ціну на нафту.