Загалом маю сказати, що Латвія в усіх міжнародних організаціях надає нам потужну підтримку в нашій боротьбі проти російської агресії, в політиці продовження санкцій проти Росії. Я б сказав, що тут позиція всіх Балтійських держав, в тому числі Латвії, є найбільш принциповою серед європейських країн, оскільки на досвіді власної історії вони добре знають, що таке окупація, агресія зі сходу. Іноді здається, що тут, в Балтії, бажання допомогти Україні існує на підсвідомому рівні.

- А що ще в найближчих планах? Кілька тижнів тому відбувся успішний візит Петра Порошенка до Таллінна та Гельсінкі.

- Ми сподіваємось, що в цьому році відбудеться офіційний візит Президента України до Латвії. Ми якраз над цим працюємо.

- Питання російської пропаганди, російського впливу в Латвії справді є серйозною проблемою. Тут понад 30% населення - російськомовне. І, на жаль, як вже казав, значною мірою до російськомовного населення належать і українці за походженням. Відокремленість від латвійського суспільства через незнання мови, користування російськими джерелами інформації призводять до того, що ці люди стають жертвами кремлівської пропаганди. Іноді здається, що уявлення російськомовного населення в Латвії про події в Україні навіть більш спотворене, ніж у самій РФ. При цьому масована російська пропаганда породжує і агресію. Рік тому в Ризі був напад на виставку «Люди Майдану», присвячену українській Революції Гідності. Реальні бандити тоді просто розтрощили виставку, причому робили це кілька разів. Якщо подивитися на коментарі в місцевих російськомовних ЗМІ, інтернет-виданнях, то коли йдеться про Україну, вони інколи просто межують із екстремізмом. З цим треба боротися, бажано системно. Я регулярно даю інтерв'ю як латиськомовним, так і російськомовним ЗМІ Латвії, намагаюся донести до їхніх читачів нашу точку зору, правду про ситуацію з російською агресією проти нашої держави. Хоча, заради справедливості маю сказати, що в Латвії є чимало людей з російськомовного середовища, які мають цілком тверезий, адекватний погляд на ситуацію довкола України.

- Плюс до того - спільні сторінки історії...

- Тут добре пам'ятають про особливі відносини Карла XII з гетьманом Мазепою, з Пилипом Орликом. Під час мого перебування в Швеції було чимало наукових конференцій, де наші історики спільно обговорювали українсько-шведські історичні контакти. В Швеції зберігається багато артефактів нашої історії. Скажімо, у військовому музеї Стокгольма є величезна колекція, якої і в Україні нема - понад сто козацьких прапорів. Деякі з них вже в досить поганому стані, але шведи ретельно їх реставрують, укріплюючи спеціальними технологіями.

Конституція Пилипа Орлика - єдина копія, яка вціліла - знаходиться в національному архіві Швеції

А от гетьманська булава Пилипа Орлика зберігається в бібліотеці міста Лінчопінг. Конституція Пилипа Орлика, єдина копія, яка вціліла, знаходиться в національному архіві Швеції і є одним з його найцінніших експонатів. Її дістають тільки для високих гостей, доторкнутися до неї можна тільки одягнувши спеціальні рукавиці. До речі, сам Пилип Орлик за дозволом свого друга Карла XII багато років жив у шведському місті Крістіанстад, що на півдні, неподалік від Мальме. Я пишаюся тим, що мені вдалося відкрити в цьому місті пам'ятник Орлику та його Конституції. Взагалі шведи дуже обережно ставляться до пам'ятників. Довелося докласти немало зусиль, щоб переконати їх, що це видатна постать і неоціненний документ історії не лише для України, а й для Швеції, для Європи і всього світу. Пам'ятник зроблено у вигляді відкритої книги, на першій її сторінці зображена Конституція Пилипа Орлика латинською мовою, на другій - барельєф гетьмана, а на самій книзі - його булава.

- Швеція і на цей час королівство. Тут, мабуть, є цікаві церемоніальні тонкощі для дипломатів?

- Щоб вручити королю Швеції вірчі грамоти, посол приїжджає до палацу на кареті. Він має бути вдягнений навіть не у смокінг, а у фрак, на голові - капелюх, на руках - білі рукавиці... Буквально через місяць після вручення мною вірчих грамоти король Швеції здійснив свій перший державний візит в Україну. А після цього, згідно з існуючою у Швеції традицією, ми з дружиною мали честь приймати короля і королеву у себе в резиденції на вечерю. Як зараз пам'ятаю, 13 січня, Щедрий вечір. Крім української кухні (кутя, борщ) ми ще й показали наші традиції: народний гурт з Полтавщини спеціально приїхав до Стокгольма, щоб защедрувати королю. З королівським подружжям на цій вечері був і тодішній міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт з дружиною.

- О, це давній друг України.

- Так, і я з великою приємністю згадую спілкування з ним. Його дружина Анна-Кораза Більдт зараз, до речі, депутат Європейського парламенту і є там одним із найбільш послідовних друзів України...

Ще однією пам'ятною подією став вже згаданий мною триденний королівський візит в Україну, під час якого я супроводжував короля і королеву Швеції в поїздці по нашій державі. Тоді вони відвідали не лише Київ, а й Крим та Херсонську область. На Херсонщині є шведське село - Зміївка. Шведи називають його Гаммальсвенскбю - в перекладі старе шведське село. Там мешкають справжні шведи, які говорять шведською мовою, не сучасною, а тією, яка була 200 років тому, співають старовинних шведських пісень. Шведи були вислані туди наприкінці 18 ст. ще Катериною II з острова Даго (тепер естонський острів Хіюмаа).

- Як взагалі складалися ваші взаємовідносини з російськими колегами?

- На різних етапах вони були різні. Після початку російської агресії вони помінялися кардинально. Зараз з російськими дипломатами за кордоном ми фактично не підтримуємо жодних контактів. З представниками країни, яка вбиває громадян моєї держави, немає про що говорити, якщо, звичайно, не йдеться про переговори щодо припинення агресії. А російська дипломатія, на жаль, є одним із інструментів цієї агресії.

Так відверто брехати - такого ще не було. По суті, це вже не дипломатія. В Росії відбулася абсолютна деградація дипломатії

На всіх міжнародних майданчиках російські дипломати виправдовують війну, брешучи в усіх міжнародних організаціях, починаючи з ООН і закінчуючи Радою Європи чи ОБСЄ. В усі часи дипломат міг щось недоговорювати, схитрувати. Але так відверто брехати - такого ще не було. По суті, це вже не дипломатія. В Росії відбулася абсолютна деградація дипломатії. Професіонали, які беруть у цьому участь, стають посібниками тих, хто зі зброєю в руках убиває українців. Порядна людина мала б піти з такої роботи і перейти працювати в якусь іншу сферу, або ж вони мають взяти на себе відповідальність за злочини своєї влади... В свою чергу, хочу сказати, що сьогодні на багатьох міжнародних майданчиках українська дипломатія дає достойну відсіч російській. І часто виглядає більш професійно.

- Але ж російська дипломатична школа традиційно вважається досить сильною?

- Так. Але вони часто діють застарілими, ще радянськими методами. Сьогодні час інших підходів. І українська дипломатія за останні три роки цьому швидко вчиться. І молода зміна в нас надійна. Нове покоління має хорошу підготовку, без вантажу ідеології, стереотипів, радянських штампів.