Йонет Джан Тезель, Надзвичайний і Повноважний Посол Турецької Республіки в Україні

«Маємо надію, що Угоду про зону вільної торгівлі буде підписано у найближчі місяці»

15.04.2017 10:15

«Маємо надію, що Угоду про зону вільної торгівлі буде підписано у найближчі місяці»

15.04.2017 10:15

Поглиблення стратегічного союзництва між Україною і Туреччиною є незмінним порядком денним обох країн протягом тривалого часу, попри те, що Київ і Анкара вимушені постійно реагувати як на зовнішньополітичні, так і на внутрішньополітичні виклики. Хай не занадто швидко, але досить впевнено ми поглиблюємо співпрацю у всіх сферах – від політичної до туристичної.

Про досягнення і пріоритети українсько-турецького партнерства, відносини Туреччини з ЄС та НАТО, і чи слід очікувати змін в зовнішньополітичному курсі країни після референдуму, який відбудеться у ці вихідні, в ексклюзивному інтерв’ю «Укрінформу» розповів Надзвичайний і Повноважній Посол Турецької Республіки в Україні Йонет Джан Тезель.

- Пане Посол, українсько-турецькі контакти на різних рівнях останні кілька років досить активні. Як би Ви оцінили нинішній стан двосторонніх відносин?

- Нещодавно я відвідував Анкару та Стамбул із Прем'єр-міністром України Володимиром Гройсманом у ході його офіційного візиту до Туреччини і знову переконався у тому, що наші відносини в політичній, туристичній сферах, у сфері культурі на дуже хорошому рівні, а економічна співпраця - багатообіцяюча. Ми все ж маємо більше використовувати існуючий потенціал.

Через події останніх трьох років, особливо кризу в Україні, обсяг торгівлі між нашими країнами, на жаль, знизився, але ми прагнемо його збільшити. Президенти наших країн поставили за мету показник 20 млрд доларів. Зараз маємо близько 4 млрд дол. Маємо над цим працювати, ми в змозі це зробити. Слід також збільшити обсяг інвестицій в Україну. Турецькі компанії вірять в майбутнє України, як і наш уряд. Звичайно, можуть виникати деякі проблемами і ризики, але ми заохочуємо їх вкладати більше. Тому певен, у нас багатообіцяюче майбутнє.

УГОДА ПРО ЗВТ – НЕ ЛИШЕ ПРО ТОРГІВЛЮ, АЛЕ Й ПРО ІНВЕСТИЦІЇ

- Під час цього візиту Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана до Туреччини, він домовився зі своїм турецьким колегою, що Україна та Туреччина до кінця 2017-го року планують узгодити Угоду про зону вільної торгівлі. Як Ви оцінюєте цю перспективу, чи маєте розрахунки, наскільки може зрости двостороння торгівля?

- Обидві сторони заявили, що хочуть підписання цієї Угоди про зону вільної торгівлі. Турецька сторона прагне цього, особливо турецький бізнес сектор. Турецькі бізнесмени і компанії шукають в Україні того, що й інші міжнародні бізнесмени та інвестори: удосконаленої та ефективної системи, більш дружнього середовища для інвесторів, поліпшення відносин з міжнародними організаціями. Але турецькі компанії також хочуть чогось більшого: Угоди про вільну торгівлю. Для них ця Угода на кшталт офіційної гарантії довіри з обох сторін.

Ця Угода не лише про торгівельні відносини, також про залучення інвестицій. Туреччина уклала більше тридцяти угод про зони вільної торгівлі з іншими країнами. Тому ми цілком звичні до такої співпраці. Майбутня Угода, над якою ми працюємо, не включає повну лібералізацію у всіх сферах, так само, як усі інші укладені нами угоди. Ми можемо почати з такого формату та розширювати його пізніше. Наші команди, безумовно, ведуть переговори і ми сподіваємося, що вона (Угода – ред.) буде укладена. Не можу назвати будь-які дати. Президент Туреччини має намір відвідати Україну через місяць чи два. Це досить важко, але, можливо, переговори будуть завершені до того часу. Обидві країни потребують цієї Угоди й обидві країни від цього виграють.

- Ви згадали про візит Президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана до України. Можете назвати точніші строки?

- Візит відбудеться найближчим часом. Це один із пунктів щорічного графіку, якого дотримуємося з 2011 року. Це частина механізму співпраці, передбаченого діяльністю Стратегічної ради високого рівня. Щороку президенти відвідують країни один одного. Торік Петро Порошенко був у Туреччині. Два роки тому Реджеп Тайїп Ердоган був тут. І тепер Президент Туреччини знову приїде з кількома міністрами для обговорення численних питань. Це, можливо, відбудеться через один-два місяці. Точна дата ще не визначена.

ПІСЛЯ РЕФЕРЕНДУМУ ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА НЕ ЗМІНИТЬСЯ ПО СУТІ

- Якщо під час референдуму в Туреччині 16 квітня конституційні поправки будуть схвалені, чи слід очікувати змін у зовнішній політиці Анкари? Яких?

- Не варто очікувати значних змін, тому що турецька зовнішня політика ґрунтується на визначених інтересах, принципах і традиціях. Але водночас весь світ змінюється. Всі країни мають це прийняти. Турецька зовнішня політика не зміниться лише тому, що система стане президентською. Тим часом найголовніше, як весь світ сприймає виклики та пристосовується до них. Найбільша політична партія в Туреччині переконана, що запропоновані конституційні зміни в Туреччині можна буде адаптувати легше. Стиль, процедури можуть змінюватися, але ви можете впевнитися у подальшому дотриманні напрямків, принципів та традицій турецької зовнішньої політики.

ТУРЕЧЧИНА-ЄС: СЦЕНАРІЙ ВІРНИЙ, КОЛИ ОБИДВІ СТОРОНИ ВИГРАЮТЬ

- Останнім часом посилилася напруженість у відносинах між Туреччиною і окремими країнами ЄС. На ваш погляд, що може і має бути зроблено в Брюсселі і Анкарі, щоб послабити цю напруженість?

- У відносинах Туреччини з ЄС завжди була деяка напруженість. Але вона існувала здебільшого не тому, що Туреччина проти ідей чи намірів Європейського Союзу, а тому що в минулому Туреччина була розчарована подвійними стандартами, зміною правил посеред гри. Незважаючи на все це, обидві сторони багато працювали і досягли успіху. ЄС допоміг нам здійснити реформи і переговори про вступ почалися в 2005 році. Деякі групи в Європі завжди були негативно налаштовані щодо вступу Туреччини. Але вони не були в більшості. Все змінилося в ЄС з тих пір. Колишні труднощі сьогодні перетворилися на серйозні соціальні, культурні, навіть філософські проблеми в рамках ЄС. Щось не те коїться з Європою. Це впливає на те, як Туреччину сприймають в деяких країнах ЄС.

Ось чому сьогоднішні проблеми у відносинах Туреччина-ЄС неможливо зрозуміти, дивлячись лише на Туреччину. Так, у Туреччині існують серйозні труднощі та виклики, в тому числі і політичні проблеми, і недоліки демократії. Ми будемо працювати над цим. У минулому Європа була в змозі конструктивно нам допомогти. Але тепер її моральна сила, здається, ослабла. Проте Європа має можливість відновити себе. Ексклюзивістські, екстремістські, дискримінаційні тенденції не повинні бути консолідованими в ЄС. Обидві сторони можуть працювати над створенням тієї атмосфери, коли безпрограшні для обох сторін сценарії будуть реалізовані.

Переломний момент у сприйнятті стався, коли ЄС не підтримала Туреччину твердо і швидко під час невдалої спроби державного перевороту 15 липня. На думку багатьох турків, що представляють весь політичний спектр, Європа зрадила їх; ЄС, який сприяв зміцненню демократії в Туреччині, зараз не дотримується принципів, які відстоює. А зовсім недавно ми побачили, як питання Туреччини перетворили на негативний інструмент в європейських виборах. Ми всі повинні бути мудрими і полишити це. Туреччина повинна працювати над своїми проблемами та ЄС має працювати рівно стільки ж.

ТУРБОТА ПРО СИРІЙСЬКИХ БІЖЕНЦІВ – НАШЕ МОРАЛЬНЕ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

- Наскільки міграційна криза вплинула на відносини між Туреччиною і ЄС?

- Ми застосували політику відкритих дверей по відношенню до сирійських біженців: ми не могли не зробити цього; мільйони людей тікали від бомб і вбивств. Ми врешті-решт, стали країною з найбільшим числом біженців в світі. Тим часом деякі європейські країни сперечалися, скільки сотень біженців вони можуть чи не можуть прийняти. Ми витратили 15 млрд дол. з державного бюджету і ще 10-11 млрд через місцеві адміністрації і турецькі недержавні організації; тому загальна сума становить близько 25-26 млрд дол. ЄС обіцяв зробити свій вклад в 3 + 3 млрд доларів. Досі лише близько 700 млн дол. було виплачено. У це неможливо повірити. Ми не створювали сирійську проблему. ЄС почав говорити з нами серйозно тільки тоді, коли почалися міграційна криза. За умови нормальних відносин Туреччини та ЄС, ми повинні були почати протидіяти цьому набагато раніше, коли ми почали попереджати їх; коли біженці почали приїжджати до Туреччини 5-6 років тому; але ми досі не досягли домовленості. Ми повинні працювати відкрито, конструктивно, а не використовувати гасла. Ми не можемо здатися.

- Проблема внутрішньо переміщених осіб нині дуже актуальна для України. Відповідно до угоди з ЄС, Туреччина вже прийняла понад 3,5 мільйона біженців з Сирії та Іраку. Як Туреччина вирішує це питання?

- Туреччина приймає людей з Іраку, Афганістану, але в основному, звичайно, із Сирії. Ми всі відчули цю велику кризу в Україні. Тут загинули близько 10 тисяч людей. Це трагедія. У Сирії загинули приблизи 20 тисяч дітей, лише дітей. Тому переоцінити масштаби трагедії неможливо.

Ми прийняли більше, ніж 3 мільйони людей. Їм потрібне житло, лікарні, харчування, дітям - школи. І ми робимо стільки, скільки можемо. Це нелегко. 200 тисяч сирійських дітей народилися в Туреччині; 840 тисяч операцій було зроблено в турецьких лікарнях, 500 тисяч сирійських дітей на даний час навчаються в Туреччині. Необхідно більше послуг. І на жаль міжнародна спільнота ще не зробила достатньо.

- Чи існують в Туреччині які-небудь способи допомоги біженцям для адаптації до нового місця мешкання?

- В Туреччині є агентства, які намагаються інтегрувати біженців в суспільство. Більшість сирійців живуть в турецьких містах, а не в таборах. Турецьке суспільство не втратило дух спільноти і це одна з його сильних соціальних сторін. Сім'я і спільнота в Туреччині дуже важливі. Навіть у минулому, коли система соціального захисту була слабкою в Туреччині, турбота на рівні сім’ї чи громади була потрібною. Можу сказати те саме про сирійських біженців. Ця соціальна структура й динамізм знову діють. Відвідуючи Анкару і Стамбул, бачив, що сирійці вже виконують якісь невеликі роботи. На жаль, вони не в найкращих умовах, але це вже щось. Трапляються окремі інциденти, але в цілому картина позитивна. Дехто із сирійців вже встигли відкрити успішний бізнес. Хотілось би, щоб це можна було зробити у Європі.

ЧЛЕНСТВО В НАТО – ОСНОВА ПОЛІТИКИ В СФЕРІ БЕЗПЕКИ ТУРЕЧЧИНИ

- Давайте перейдемо від ЄС до НАТО. Чи зазнає змін турецька позиція у сфері міжнародної безпеки, зокрема щодо співпраці в рамках Альянсу? Як в Анкарі оцінюють перші заяви нового президента США Дональда Трампа щодо Альянсу, передусім про необхідність збільшення витрат на оборону країнами-членами НАТО?

- Американські очікування щодо розподілу навантаження в Альянсі мають довгу історію. США хочуть, щоб Європа взяла більше навантаження. І це має логічну основу. Після «холодної війни» ми всі думали, що оборонні витрати зменшаться для всіх. Але Туреччина, беручи до уваги проблемне сусідство, не мала змоги отримати вигоду від цих «мирних дивідендів». Нині ж існують серйозні виклики в області безпеки для Альянсу. Ось чому країни-члени НАТО узгодили підвищення оборонних витрат до 2% свого бюджету.

США нагадали союзникам про ці зобов'язання. НАТО - ефективний союз. Рішення буде знайдене, після ретельного обговорення.

Альянс був однією з найуспішніших організацій у післявоєнний період. Він продовжує залишатися одним із «стовпів» нашої безпеки.

УКРАЇНА – РЕКОРДСМЕН ТУРЕЦЬКОЇ ТУРИСТИЧНОЇ СФЕРИ

- Яким є на сьогодні образ і розуміння України та українців у турецькому суспільстві?

- Одним із сумних наслідків геополітики 20-го століття стало те, що Україна залишилася в тіні для багатьох країн, включаючи Туреччину. Я спостерігаю також, що Україна повертається до своєї історії, змінює її національне бачення, відтворює свою ідентичність. У цьому процесі вона також відкриває для себе, що відносини з турками-османами не були настільки конфліктними, як думали раніше. Існує спільне історичне, культурне надбання. Є багато історичних пам'яток, що нагадують про це, наприклад, фортеці. На жаль, багато з них залишилися в Криму. Ми щойно опублікували об’ємну книгу про ті місця та споруди. Хочемо зробити цю спільну історичну спадщину більш знаною, наприклад, шляхом історичного туризму.

Турки знають, що українці прості, приємні, скромні люди. Ми маємо багато спільних суспільних цінностей. У нас є багато змішаних шлюбів.

- Туреччина, безсумнівно, один з найпопулярніших туристичних напрямків для українців. Що Ви можете сказати про вплив туризму на двосторонні відносини?

- Туризм загалом - це дуже хороший спосіб пізнати один одного. Торік ми побили рекорд. Туризм в усьому світі постраждав. Ми також відчули зниження кількості туристів, які відвідували Туреччину минулого року. Число туристів з України до Туреччини збільшилося на 48%. Це рекорд і ми цим пишаємося. Туристична індустрія Туреччини працювала добре, Міністерство культури та туризму Туреччини добре працювало. Всі українські туристи добре поінформовані та обізнані у реальному стані справ. Вони знають Туреччину, її якість обслуговування та забезпечення, та конкурентні ціни. Найбільш важливе те, що українці почуваються в Туреччині приємно та комфортно. Навіть після невдалої спроби військового перевороту у липні минулого року кількість українських туристів не зменшилася. Міжособистісні та суспільні контакти дуже важливі.

- На ваш погляд, що може бути цікавим в Україні для турецьких туристів, перш за все?

- Як вже говорив, спільна історична спадщина має важливе значення. Україна може створювати туристичні маршрути, які були б цікавими для туристів з Туреччини. Так, наприклад, Одеса. Цей регіон, де є старовинні оттоманські фортеці, наприклад, Аккерман. Ще одне місце – Очаків, де можна відновити руїни. Такі місця є і на Західній Україні. Навіть біля Львова, у Івано-Франківській області, лишилися турецькі військові цвинтарі часів Першої світової війни, де поховані турецькі солдати. Це приваблює турецьких туристів. Культурно-історичний туризм важливий в Україні. Карпати теж чудові. І катання на лижах. В Україні, як і в Туреччині, ви можете плавати і кататися на лижах одночасно. Для туризму в Україні величезний потенціал. Його слід розвивати. Ми також можемо допомогти. Нещодавно в Анталії проходила зустріч, де на рівні заступників міністрів обговорювали співпрацю в туристичній сфері. Йшлося про те, як турецький досвід можна застосувати в Україні. Зазвичай Туреччину щороку відвідує 40 мільйонів туристів. У нас є свої «ноу-хау», якими ми із задоволенням ділимося з нашими українськими друзями.

- На виставці ТRAVELEXPO ANKARA 2017 Україна представляла Херсонську область, запрошуючи туристів з Туреччини і агентства співпрацювати за напрямком зеленого туризму. Турки зізнавалися, що зараз в країні багато туристів і мало місць, де можна лишитися з природою на самоті, підкреслюючи неповторність українських пейзажів. Чи справді це так? Чи може цей напрямок бути цікавим для туристів з Туреччини?

- Цілком можливо. Природа в Туреччині чудова, але також є багато будівель і різних споруд в містах. Наприклад, мешканці Стамбулу. Вони шукають місця, куди можуть поїхати, аби вибиратися з неймовірно величезного міста. Оскільки вони знайомі з відпочинком у сільській місцевості та в туристичних регіонах Туреччини, вони цінують зміни. За останні десять-двадцять років доходи населення Туреччини збільшилися, тому люди отримали можливість і почали витрачати більше на пізнання цього світу. Також маємо безвізовий режим з Україною. Це значний актив. Крім того, уряди зробили додатковий крок - узгодили подорожі між нашими країнами за внутрішніми паспортами нового типу (електронними ID картками). Це також стане додатковим поштовхом до підвищення відвідуваності.

- Можете оцінити, наскільки подорожі по внутрішнім паспортам можуть збільшити кількість туристів з України до Туреччини, і навпаки?

- Будь ласка, наголосіть, що йдеться про нове покоління внутрішніх паспортів з електронними носіями. Україна вже почала видачу їх своїм громадянам, ми також це започаткували. Угоду було підписано в ході нещодавнього візиту Прем’єр-міністра України до Туреччини та на практиці процес має розпочатися в травні, після вирішення технічних моментів. Але ми не побачимо одразу значного прориву, це відбуватиметься поступово, по мірі того, як громадяни отримуватимуть внутрішні паспорти нового покоління.

Ольга Будник, Київ.

Фото: Багмут Павло