Уявіть, про який «хабар» для тих, хто боровся за спецконфіскацію, йшла мова – більше мільярда доларів
- Пашинському пропонували переписати на нього 10%, потім 20% облігацій. Треба було просто відійти від теми, нічого не робити. Мовляв, ми самі розблокуємо кошти, а ти отримаєш долю – 150 млн доларів. Мало? Тоді – 300 млн доларів. Потім зрозуміли, що той не «ведеться», і почали просто мочити на всіх фронтах.
Прем'єру Яценюку Онищенко пропонував «приструніть» «Народний фронт» в темі спецконфіскації. За це він обіцяв зняти тарифне містечко, що тролило Яценюка під Кабміном, а після розблокування грошей зі своєї долі заплатити всі несплачені в бюджет податки – 3 млрд грн. Чи треба казати, що уряд тоді мав, м`яко кажучи, проблеми з наявністю коштів на казначейських рахунках.
Навіть дійшло до того, що незаконні власники пропонували – 80%. Я не жартую.
А тепер уявіть, про який «хабар» для тих, хто боровся за спецконфіскацію, йшла мова – більше мільярда доларів. Ми вистояли, і нам є чим пишатися.
Але скільки енергії нам вартувало підтримувати вогник політичної волі в цій справі. Я знаю, Пашинський в особистих розмовах на верхах натхненно апелював до прикладу Кучми. Мовляв, Кучма в історії навіки з тавром – «вбивство Гонгадзе». А ми, нинішня влада, народжена Майданом, що втримала агресію Росії, ввійдемо в історію з тавром – «вкрадені гроші Януковича»? Ні, цього не буде!
В результаті 1 мільярд 200 млн доларів зараз потрапили в бюджет чистими грошима, ще 300 мільйонів доларів поки що в облігаціях, їхнє погашення – 2018 року.
- Як ви вийшли на формулу: конфіскація не через закон, а через кримінальну справу?
- Це чудово, що ми змогли повернути гроші, арештовані в Україні, в бюджет. Проте шкода, що ми не прийняли закон про «спецконфіскацію». Бо з ним було би легше дотягнутися до грошей, арештованих за кордоном.
Далі, в усьому світі головний інструмент боротьби з корупцією – це боротьба з відмиванням коштів. І тут в пригоді стає аналогічний закон, що працює в 40 країнах. Головна родзинка закону: судять не особу, а кошти – легального чи нелегального вони походження. Не довів власник своє законне право на приватну власність цих коштів, значить все – конфіскація в бюджет, на потреби всіх громадян держави. Італія лише аналогічним законом змогла підкосити мафію. В Італії навіть є така приказка, що краще бідний мафіозі на волі, ніж багатий у в'язниці.
Бо багатий мафіозі навіть у в'язниці зможе захиститися і мобілізувати на свою підтримку серйозні сили. Яскравий приклад – Фірташ, у якого проблеми з законом, за яким полює ФБР, але який продовжує крутити корупційні схеми в Україні. Або, як «колишні», перебуваючи в бігах, довго захищали свої кошти від «спецконфіскації» в Україні. До речі, головний захист був побудований командою Курченка.
Зверніть увагу, як протидіяли «спецконфіскації» єдиною командою – організації, депутати, ЗМІ, що фінансуються за рахунок грантівських коштів. Чому, якщо в демократичних країнах, звідки вони отримують фінансування, працює аналогічне законодавство? Не логічно. Правда?
Логіка з'являється, коли придивишся: а цю спільноту, виявляється, контролюють юристи Курченка.
Механізм контролю простий: щоб отримати грантівське фінансування, треба отримати «одобрямс» від авторитетної в цих колах структури. Скажімо, від Трансперенсі Інтернешнл Україна. У свою чергу, в керівництві Трансперенсі Інтернешнл – двоє партнерів з юридичної фірми «Арцінгер». А ту, в свою чергу, за розслідуваннями українських ЗМІ, пов`язують з корупційними схемами Курченка в 2013 році.
А Курченко чи то «Куріца», як його «ніжно» кликали його старші товариші Сергій Арбузов та Юрій Бойко, в свою чергу був на ролях виконавця в усіх їхніх схемах виводу грошей за кордон, а потім в «Ощадбанк».
Отак – коло замкнулося.
