Росія – окупант? Вашингтоне, скажи так!
Голова Комісії Ради Федерації Росії з інформаційної політики Олексій Пушков написав у своєму Twitter дослівно таке: "Законопроект про реінтеграцію Донбасу є повним і остаточним відторгненням Мінських угод. А відтак не має ні найменшого шансу». Мова про Закон України, який поки що існує лише в проекті невідомого авторства і опублікований низкою інтернет ресурсів без вказання джерела. Пушков, взагалі-то, має давній імідж зоологічного і не вельми розумного українофоба і на його черговий (…) можна було б не звертати уваги, якби цього разу він би не був на 100% правий у всьому, крім прогнозу щодо шансів. Закон насправді перекреслює Міські угоди в принципі. Адже Росія у проекті – і це у ньому основне - визнається окупантом, що тягне за собою цілу низку однозначних наслідків – в політичній, економічній, юридичній та інших сферах. Зокрема - тут Пушков і має рацію - які Мінські угоди, коли ОКУПАНТ в них виступає у статусі ПОСЕРЕДНИКА?
Говорити, що Мінські угоди є безальтернативним, уже давно означає нічого не сказати – це щось з розряду «обов’язкових вправ» дипломатії. Сказати, що вони мертві не лише де факто, але й де-юре – в тому і був би справжній прорив. Закон про реінтеграцію Донбасу і підводить всі зацікавлені сторони до цього де-юре.
Якщо так і станеться, то матиме багато для України далекосяжних наслідків. Давайте пригадаємо те, на що змусили погодитись українських представників у чорному вересні 2014-го: зміни в Конституцію, особливий статус Донбасу, вибори, нехай і не під дулом автоматів, а після вирішення так званих «питань безпеки», але з практично гарантованою поразкою проукраїнських сил, а крім того - власні суд, прокуратура, силові органи у тих, хто Україну зневажав, зневажає і взагалі не хоче, щоб вона була… Щоб там у нас інколи не казали, заперечуючи факти і логіку, але це в підсумку і є варіант Боснії і Герцоговини, країни, яка була позбавлена жодних перспектив, ще до свого народження через гнилий компроміс, що був вигідний лише Заходу. При чому, зауважте, вигідний тактично, бо хотілось швидше «порєшать, щоб не стріляли», а стратегічно – програв і Захід.
Щось схоже, через «безальтернативний Мінськ», цілком може статися і в українському випадку. Звісно, це не остаточний вирок, і за більш сприятливий для України варіант можна і в цих рамках поборотися. Але – тут не треба мати ілюзії – це буде ой як непросто і, до того ж, без гарантій. Наскільки реально змінити цей розклад, наполігши на зміні статусу Росії в Мінську? Звісно, Кремль ніколи не погодиться з таким поворотом, але є й інші учасники процесу, є підписанти Будапештського меморандуму. Звісно, вони так само не вірять у капітуляцію Кремля в цьому питання, але якщо «заморозки» конфлікту таки не уникнути, то чому з огляду на Холодну війну 2.0, яка таки розгортається між Заходом і Росією, не піти на визнання останньої агресором на Донбасі та в Криму?
Розгляд законопроекту в українському парламенті нібито відкладено на осінь, кажуть, що треба погодити його з союзниками. І це цілком в дусі наших логічних побудов. А те, що стався «виток» і текст документу уже зараз попав у відкритий доступ дуже схоже на спланований хід, мета якого поставити Росію перед фактом – вас же попереджали - і тим змусити реагувати. Бо, схоже на те, що в Кремлі взяли курс на подальше ігнорування того ж «Мінська» і, відповідно, на заморозку воєнного конфлікту про придністровському зразку. Як бачимо по реакції Пушкова, це спрацювало. Тепер треба дочекатися, що скажуть у західних столицях, від цього майже все і залежить.
Сергій Тихий, Київ
