Що мав би зробити парламент, але хтозна, чи зробить
Прогнозів на політичний сезон, що формально стартує 5 вересня з початком засідань нової сесії Верховної Ради, ясна річ, не бракує. Однак політики і політологи, незалежно від їх симпатій до влади чи опозиції, чи незалежних від тих і тих, обмежуються, по суті, констатацією переліку того, що мав би зробити парламент, але хтозна, чи зробить. Тобто, потрібно, звісно, ухвалити ті чи ті реформи – насамперед, освітню, пенсійну, медичну, земельну, але нема певності, що ухвалять. А ще «синоптики» від політики більшою чи меншою мірою згадують головне політичне питання сьогодення – будуть чи не будуть дострокові вибори, але й тут чіткості малувато.
Головне, що є спільним у цих прогнозах – це, звісно, не назви реформ і не наголос на їхній крайній потребі для суспільства. Головне у згаданій непевності, що з потрібного буде зроблено.
Але чому так? Не такі вже й некваліфіковані наші політичні прогнозисти, щоб не могли чітко сказати «так» чи «ні» щодо найважливіших для країни питань у перспективі місяць – два – три. Їх же не запитують, що буде через сто років.
Невизначеність, неконкретність, розпливчатість політичних прогнозів спричинена не тільки природними причинами (хто може напевне знати майбутнє? – тільки екстрасенси, та й ті, як правило, помиляються). Головна причина – перспективи тих чи тих соціально-економічних реформ прямо залежить від стабільності політичної влади, що, в свою чергу, залежить від стану реформ політичних.
Якщо, як в один голос кажуть соціологи, рейтинг популярності (довіри) двох політичних партій, які нині складають правлячу більшість у парламенті, не перевищує 10 – 12 відсотків, а довіра до опозиційних партій практично нічим не поступається провладним, то сам цей факт означає, подобається це комусь чи ні, що влада в країні не є стійкою. Тому тема дострокових виборів не хоче вмирати, хоча жодних формальних підстав для них не існує. Тому доля пакету справді базових соціально-економічних реформ така невизначена. Допоки політична еліта почувається непевно в питанні, як – за якими реальними, а не лише писаними, законами і процедурами - формуватиметься влада в найближчому майбутньому – доти вона, еліта, не здатна провадити системне реформування країни, як того вимагають суспільство, ідеали Майдану і просто історія. Питання про владу завжди було, є і буде головним у політиці, а політика завжди визначала і визначатиме соціально-економічний стан країни.
Хто завтра буде владою? – ось питання, яке в Україні в густому тумані, і без відповіді на яке неможливий поступ у медицині, освіті, соціальному забезпеченні, тощо. Причому, усі 26 років Незалежності. Здавалося б, де тут проблема? Є Конституція, є виборче законодавство, хай навіть не дуже якісне, про відтермінування встановленого законом часу виборів ніхто й не заїкається, то де туман?
Туман у тому, що формування української влади досі завжди (чи, обережніше скажемо - переважно) проходило не за писаними законами, а в результаті непублічних, так званих кулуарних, домовленостей різних груп політичної еліти. Голос суспільства, який, за писаними законами, мав би бути вирішальним у процесі формування влади (вибори!), був лише допоміжним, або, висловлюючись бюрократичною мовою – дорадчим. Нині суспільство категорично не бажає бути лише «радником», якого до того ж дурять політики з допомогою політтехнологів і монопольного ТБ. Власне, Майдан – і перший, і другий – і був проявом рішучості людей повернути (точніше – здобути) собі право визначати, хто конкретно буде владою.
Однак саме у процесі гарантування права суспільства на вирішальний голос при обранні влади найбільше сьогодні невизначеності. Саме ті реформи, які є складовими цього процесу – виборче законодавство, нова ЦВК, незалежність суду, антикорупційний суд, незалежні від держави і олігархів ЗМІ, місцеве самоврядування – найменше згадуються у прогнозах на майбутній політичний сезон. А це означає, що чинна влада, точніше – чинний склад Верховної Ради, не визначилися, що робити з політичними реформами, у якому варіанті їх ухвалювати і навіть чи ухвалювати взагалі. За таких умов, звісно, зробити чіткий прогноз, а тим більше – на весь сезон (тобто – на півроку) не дано нікому.
Юрій Сандул, Київ
На запитання Укрінформу - Чого очікувати від нового політичного сезону? Що вирішить і що не вирішить Верховна Рада? – відповідають політологи.
Володимир Фесенко, політолог, голова центру прикладних політичних досліджень «Пента»:
«Медична реформа стане жертвою коаліційної боротьби»
Найактуальніші питання на перший місяць — реформаторські законопроекти, які запропонував уряд ще наприкінці минулої сесії. Головна інтрига вересня — чи вдасться провести всі реформи, чи вийде лише частково. Ці ініціативи дуже актуальні, адже більша частина суспільних сфер, державного управління, потребують реформування.
Але внаслідок партійних суперечок навколо реформаторських ініціатив розгортається серйозна боротьба. І, скоріш за все, жертвою цієї боротьби стане медична реформа — по ній є найбільша кількість протиріч. Сам законопроект не готовий достатньою мірою, є потреба в доопрацюванні. Крім того, є багато ризиків - передбачається частковий перехід на платні послуги, що не всім сподобається і перед виборами це доволі ризикований крок.
А освітню та пенсійну реформи скоріш за все затвердять. В освітній менше протиріч, нема гострої дискусії і є розуміння, що треба рухатись вперед. По пенсійній реформі є багато критики — щодо підвищення страхового стажу, формі нарахування пенсій. Але цей законопроект передбачає підвищення і осучаснення пенсій для абсолютної більшості пенсіонерів. І це може стати вагомим аргументом для більшості депутатів, щоб підтримати ці реформи.
Ще одна актуальна тема — кадрові питання. Наприклад, оновлення ЦВК. Тут є протилежні позиції: президент пропонує повне оновлення, а деякі фракції наполягають, щоб в складі ЦВК збереглися їх працівники. І нема однозначної думки щодо партійних квот. Враховуючи те, що оновлення ЦВК розглядається як зелене світло для виборів, поспішати з цим питанням не будуть і перенесуть на наступний сезон.
Але частина кадрових питань буде вирішена - зокрема, заміна голови НБУ. А по призначенню міністрів на заміну Кутовому і Стецю, або ж затвердження Супрун, — буде багато розмов. Якщо вийде досягнути компромісів — то питання буде вирішене.
Віктор Небоженко, політолог, директор соціологічної служби «Український барометр»:
«Не можна допускати, щоб усі реформи одночасно «вражали» один прошарок суспільства»
Головне питання політичної осені — дострокові вибори або Президента, або Верховної ради. Якщо ж парламент протримається до чергових виборів, то це погано відіб’ється на усіх нинішніх учасниках політичного процесу — усі «полетять» зі своїх посад.
Друге питання — падіння економіки. Ми думали, що на якомусь з етапів ми досягнемо дна і підемо вгору, а дна так і не видно. І це дуже погано для країни. До того ж, і стосунки з МВФ залишають бажати кращого.
І, насамкінець, «мінські домовленості». Важливо знайти механізми для припинення вогню на Сході — в першу чергу організувати стійке перемир’я, відвести війська і здійснити обмін військовополоненими. На жаль, говорити про остаточне припинення війни найближчі кілька років не доводиться.
Закон про деокупацію Донбасу — дуже провокативний. США розглядають і Донбас, і Крим в одному форматі, а якщо це робити окремо — це підігрувати Кремлю. Відтак найжорсткіший і найпринциповіший закон про деокупацію Донбасу фактично залишає росіянам Крим. Тобто, варто ухвалювати один закон — про звільнення окупованих територій.
Реформи — актуальні. Освітню взагалі треба було починати з першого дня роботи міністра, а не зараз. Натомість з медичною — все набагато складніше. Видно, що всі заплутатись і ніхто не знає, як вирішити ситуацію. Пенсійна і земельна реформи також можуть опинитися під загрозою. Справа в тім, що раніше була проведена так звана банківська реформа – «загинуло» більше сотні банків, а це негативно позначилось на кредитних ресурсах. І тому зараз на ці реформи фактично немає коштів. Реформи потрібні, але не можна допускати, щоб усі реформи одночасно «падали» на один прошарок суспільства — їх треба розділяти між різними прошарками.
З одного боку, парламент спроможний впровадити усі реформи. З іншого боку, якщо реформаторські закони будуть ухвалені, то депутати опиняться в небезпеці — їм буде важко перед виборами довести населенню, що вони — хороші депутати. А непопадання в парламент автоматично означає попадання «на стіл» до прокурора.
Олександр Кочетков, політолог:
«Дії усіх політиків, і Порошенка в тому числі, спрямовані на мобілізацію власного електорату»
Політична осінь буде достатньо напруженою. Країна живе в умовах неоголошених дострокових виборів. І це підтверджують усі дії політиків - дуже схоже якщо не на передвиборчу агітацію, то на мобілізацію власного електорату. Тимошенко, Гриценко почали розмову про об’єднання опозиційних сил, а це опозиційні партії зазвичай роблять напередодні виборів. Саакашвілі планує якесь масштабне шоу, і влада з іншого боку «допомагає» йому. Він обіцяв приїхати — йому готують зустріч.
Наразі рішення нема, але аналізується можливість дострокових виборів з точки зору вигідності для влади. Якщо влада, зокрема Президент, побачить вигідні результати соціології - він піде на дострокові вибори. Сьогоднішня коаліція його повністю не влаштовує. Президента не влаштовує взаємодія з урядом, не влаштовує занадто велика самостійність партнерів по коаліції («Народного фронту»). І переформатування парламенту хоче і опозиція, і влада. А громадяни України не вдоволені економічною ситуацією - тарифами, цінами на енергію, газ, харчі, тощо. Тобто, є всі передумови для дострокових виборів.
Серед головних законів, які ми очікуємо, - два. По-перше, уряд вже почав говорити про бюджет — підвищення пенсій. Це буде впливати на ситуацію. Інший визначальний для усієї загальної ситуації момент — закон щодо окупованих територій. Цікаво, що в ньому буде: яким чином буде визначений статус окупованих територій, яким чином буде визначено статус агресора - Російської Федерації, і чим буде обумовлений мирний процес? Навколо цього закону буде велика суперечка, як у парламенті, так і в суспільстві.
Земельна реформа — також вкрай важливе питання. Але більшою мірою її чекають наші зарубіжні партнери. Проте навряд чи ця реформа швидко вплине на ситуацію в країні. Опозиція налаштована категорично проти земельної реформи. Умови для того, щоб відкривати питання продажу землі, - несприятливі. Вона дуже потрібна тим, хто хоче купити землю за безцінь.
Тарас Березовець, політтехнолог, журналіст:
«Дострокових виборів вдасться уникнути, але парламент працюватиме неефективно»
Прем’єр-міністр Володимир Гройсман анонсував кілька пріоритетних реформ на осінь — медичну, освітню, пенсійну і реформу електронних систем розрахунків. Зараз, через можливі ротації в складі уряду, ці реформи знаходяться під загрозою. Зокрема, Генпрокуратура проводить розслідування діяльності кількох міністрів, зокрема Ігора Насалика та Олександра Данилюка, лишаються вакантні посади очільника Мінінформполітики, Мінагрополітики і немає голови МОЗ. Зважаючи на те, що стосунки Порошенка і Гройсмана не дуже добрі, не варто покладати серйозні сподівання на ці реформи.
Цей сезон буде визначальний насамперед через те, що можуть спробувати організувати дострокові вибори і ВР, і Президента. Опозиція, зокрема частина «Опозиційного блоку», що орієнтується на Льовочкіна, «Батьківщина» та новостворена партія Саакашвілі — будуть дестабілізувати роботу парламенту. Тому прогнози такі — дострокових виборів не буде, але буде складний процес, який позначиться на ухваленні нових реформ і законів. Буде низька ефективність роботи парламенту, що негативно позначиться на реформах.
Микола Романюк, Київ
