Початок 72-ї сесії Генеральної асамблеї ООН, куди через тиждень з'їдуться лідери майже ста держав, відбувається на тлі чергової провокації з боку Росії, яка намагається "просунути" власний варіант миротворчої місії ООН на Донбасі. Цей крок Москви в МЗС України вже назвали "маніпуляцією" та спробою закріпити свій протекторат на окупованих українських територіях. Між тим, процес прийняття рішення по миротворцях для України обіцяє розтягнутися на місяці.
Про те, яка дипломатична боротьба ведеться зараз в ООН на цьому напрямі, чи підтримує хтось позицію РФ, чому поява такої ініціативи доречна перед відкриттям нової Генасамблеї, в ексклюзивному інтерв'ю Укрінформу розповів постійний представник України при ООН Володимир Єльченко.
ОСНОВНІ АКЦЕНТИ: ДОНБАС, КРИМ, МИРОТВОРЦІ
- Наступного тижня в ООН стартує 72-га сесія Генеральної асамблеї. Які головні меседжі планує озвучити Україна? Які робитимуться акценти?
- Ще до появи так званої "миротворчої ініціативи" Росії у вигляді проекту резолюції РБ ООН ми планували зробити головний акцент саме на можливості введення миротворчого контингенту ООН на територію Донбасу. Україна не припиняла наголошувати на цьому ще з березня 2015 року, але тепер, з появою так званої "ідеї" Росії, на це не можна не реагувати.
З нашого боку вже мала місце спеціальна заява МЗС. Крім того, Президент Порошенко грунтовно виступив у Верховній Раді по цьому питанню. Це також прозвучить у його виступах на пленарному засіданні Генасамблеї і на засіданні Ради Безпеки ООН на найвищому рівні, які відбудуться в один день – 20 вересня.
Паралельно ми маємо цілу низку інших ідей, частину з яких ми почали реалізовувати ще минулого року, над частиною працюватимемо далі. Все це стосується питання агресії Росії на сході України й питання Криму.
Щодо Криму, хочу нагадати про резолюцію, схвалену спочатку в третьому комітеті, а потім на пленумі про права людини в Криму й Севастополі. На основі цього документа ми розробляємо подальші кроки. Це нормальна, стандартна робота в ООН. Ми працюємо з партнерами, і у нас є солідна група підтримки. Звичайно, очікуємо якогось нового рішення Генасамблеї з цього питання, але в будь-якому випадку, воно базуватиметься на висновках, що будуть зроблені на засіданні Ради з прав людини, яка з початку тижня також починає свою роботу в Женеві.
Тут є також один важливий момент: 16 жовтня в Нью-Йорку відбудуться вибори до складу цієї Ради з прав людини. Її іноді неофіційно називають Радою безпеки з прав людини, тобто – це не менш важливий орган ООН. Ми сподіваємося, Україна буде обрана (до нового складу Ради – ред.), у нас на щастя немає конкурентів у східноєвропейській групі. Там можна буде порушувати безліч питань і по Криму, і по Донбасу в контексті прав людини.
Є ще низка ініціатив, які я не хочу зараз називати, щоб "не розкривати всі карти" заздалегідь для нашого колишнього стратегічного партнера. Але вони (російська сторона – ред.) мусять бути впевнені в тому, що на їхньому шляху буде чимало несподіванок. Можу лише сказати, що це безліч питань. Генасамблея має шість головних комітетів, які охоплюють сфери економіки, прав людини, міжнародного права, інформації, і в кожній з них можна знайти багато моментів, які Москва або порушила, або просто не виконує. Звичайно, це все стосуватиметься агресії РФ проти України.
ГОЛОВНЕ – НЕ ФІНАНСИ, А ПОЛІТИЧНА ВОЛЯ
- Повертаючись до питання миротворців ООН, наскільки складно для Організації прийняти рішення про запровадження нової миротворчої місії з урахуванням фінансового фактору, необхідності досягти політичного консенсусу?
- Звичайно, започаткування нової миротворчої операції є дуже складним, і Україна тут – не унікальний випадок. На сьогодні у світі триває 16 миротворчих операцій, у історії ООН їх було близько 70, і всі вони починалися з важкого переговорного процесу, щоб влаштувати всі сторони конфліктів.
Я думаю, що питання фінансів при всій його значимості все ж є другорядним. Якщо є політична воля, насамперед, постійних членів Ради Безпеки, а вони є головними платниками внесків в ООН, то все це реально. Інша справа, що в нашому випадку обидві сторони конфлікту є членами Ради Безпеки ООН: Росія як постійний член з правом вето, і Україна, яка ще майже чотири місяці перебуватиме у складі цього органу. Ми тільки почали цей переговорний процес. Як я вже сказав, підходи Росії ніхто не поділяє, але позитивом є те, що до нас повернулися обличчям. Якщо згадати, ми вже не один рік закликали розпочати роботу над присутністю ООН в Україні для врегулювання цього конфлікту, щоб він не затягнувся на десятиліття. Нарешті час прийшов для того, щоб знайти спільний знаменник.
Побачимо, що з цього вийде, але, я думаю, це займе довгий час. Хотілося б, щоб у період перебування України в складі Ради Безпеки це питання посунулося з місця. Головне для нас полягає в тому, що миротворча операція не може бути затверджена, якщо цього не підтримує країна, куди ця місія призначається. Тобто, будь-які елементи, які нас не влаштовуватимуть, звичайно стануть бар'єром для того, щоб операція була схвалена. Тож, від нас залежить дуже багато, і наше слово буде останнім, незалежно від того, чи залишатимемося ми на той момент у складі Ради Безпеки ООН.
ВАЖЛИВО, ЯКИЙ МАНДАТ МАТИМУТЬ МИРОТВОРЦІ
- У разі затвердження миротворчої місії ООН для України, як це може змінити ситуацію?
- Насамперед, це залежатиме від того, який буде прописаний мандат у цієї операції. Є безліч варіантів: чи це буде просто спостереження за розведенням сторін, чи забезпечення охорони або захисту мирного населення. В історії ООН було багато місій, які займалися широким колом питань, у тому числі, проведення виборів, місцевих адміністрацій, як, скажімо, було у Хорватії.
Крім того, від мандату і прописаних функцій залежить і чисельність цієї місії, яка може нараховувати як кількасот людей, а може і 10-15 тисяч. Територія Донбасу велика, тому ми вважаємо, що йтиметься не про сотні, а про тисячі миротворців, і це також є складним організаційним питанням. Натомість, думаю, зараз занадто рано про це говорити, ми ще далекі від цього.
Водночас, будь-яка присутність миротворців ООН стане величезним плюсом у плані припинення вогню, контролю за процесом припинення. Тобто просто перестануть гинути люди, і це само по собі буде істотним позитивним фактором. Але, звичайно, така операція не повинна привести до замороження цього конфлікту на роки, це має бути ефективна місія, яка зможе за досить короткий проміжок часу врегулювати всі питання, які досі відкриті – починаючи від відведення ворогуючих сторін, завершуючи відновленням повного контролю України над нашим державним кордоном з Російською Федерацією. Саме це є корінням проблем, що почалися навесні 2014 року.
ІДЕЮ РОСІЇ НІХТО НЕ ПІДТРИМАВ
- Ви сказали, що до Нью-Йорка в період відкриття 72-ї сесії Генасамблеї має прилетіти Президент України. Яка запланована програма для нього, з ким передбачені зустрічі?
- З того, про що можна сказати зараз, заплановані його виступи на Генасамблеї і в Раді Безпеки. Наприклад, на засіданні в Радбезі обговорюватиметься тема миротворчості. Чи нам пощастило, чи так співпало, але по цьому питанню нам є що сказати. Ми говоритимемо про наше бачення миротворчої операції ООН, які наші підходи, чому нас категорично не влаштовує російський проект – і не тільки нас. На сьогодні, практично, жоден із членів Ради Безпеки крім, власне, Росії, не висловився на користь їхніх ідей. Деякі просто промовчали. А переважна більшість сказала, що не бачить жодного сенсу в роботі над саме таким форматом, що пропонує Москва. Про все це, я думаю, президент може сказати на засіданні Ради Безпеки.
Що стосується інших елементів програми візиту, я не хотів би забігати наперед, оскільки, по-перше, це має коментувати прес-служба Президента України, а програма продовжує опрацьовуватися. Можу сказати, що буде дуже багато двосторонніх зустрічей, як це завжди відбувається на Генасамблеї в Нью-Йорку. Буде ще участь президента в кількох додаткових тематичних заходах, які організовуються країною чи групою країн.
Наприклад, американська делегація проведе спеціальне засідання, присвячене реформі ООН. Україна підписала спеціальну декларацію, яку вони розробили з цього питання. Якщо коротко, йдеться про підтримку кроків нового генсека Гутерреша, який дійсно хоче серйозно змінити роботу в Секретаріаті ООН – у частині, за яку він несе відповідальність. Тут, звичайно, не йдеться про реформування Ради Безпеки ООН, але в цьому сегменті можна здійснити багато змін у кадрових питаннях, менеджменті ООН, фінансуванні. У цьому засіданні передбачена участь Президента України.
Крім того, ми внесли пропозицію щодо участі Петра Порошенка в зустрічі, організованій спільно Великою Британією і Францією – президентом Макроном і прем'єр-міністром Мей – з питань кібербезпеки. Тут, я думаю, нам також є про що докладно розповісти.
Є ще ряд цікавих ідей, які до кінця наступного тижня будуть затверджені в програмі, і тоді вже можна буде говорити про них більш конкретно.
ПУТІНУ НЕМА ЧОГО СКАЗАТИ В ООН
- У Кремлі офіційно підтвердили, що президент Росії Путін не буде присутній у Нью-Йорку на відкритті 72-ї сесії Генасамблеї ООН. Що це означає дипломатичною мовою?
- Він (Путін – ред.) не був тут і минулого року. Це можна трактувати по-різному. Президенти приїжджають тоді, коли їм є що сказати, тож я не думаю, що Путін міг би просто мати бажання просто посидіти й послухати. Значить будемо чути це все від міністра закордонних справ Лаврова, який вже традиційно очолює російські делегації за кордоном.
Раніше Росія кожного року була представлена якщо не президентом, то прем'єр-міністром на Генасамблеї ООН. Зараз щось змінилося в їхніх підходах, але я би не сказав, що Росія стала менше любити ООН. Напевно, міжнародна атмосфера є не дуже сприятливою для російського вищого керівництва і просто немає бажання їхати туди, де лунатиме багато критики. Можливо, це також є причиною, хоча я не думаю, що головною.
НАСТУПНИК ЧУРКІНА БІЛЬШ СТРИМАНИЙ ЩОДО УКРАЇНИ
- Президент Росії Путін недавно призначив нового постійного представника РФ при ООН Василя Небензю. Чи змінилася тактика російської делегації у відстоюванні власних інтересів в ООН?
- Говорити про зміну тактики мабуть ще рано, новий постпред Росії працює лише місяць. Однак помітно, що дуже різко змінився стиль, і я сказав би, на краще. Це звичайно не означає зміни позиції Росії, але немає того нахабства й неприхованої злості по відношенню до України, яку постійно з величезним задоволенням демонстрував покійний пан Чуркін.
Посол Небензя – інша людина, він має більш спокійний підхід, якихось негативних емоцій на адресу України я від нього не бачив і не чув. Подивимось, як буде далі, це тільки початок. Будемо сподіватися, що, можливо, це приведе і до певної зміни тактики в позитивному ключі для нас.
- Рада Безпеки ООН останнім часом зосереджується, здебільшого, на питаннях Північної Кореї, Близького Сходу, досягнення миру в Африці. Наскільки актуальною в Організації залишається проблема російської агресії проти України?
- Звичайно, це питання має високий рівень актуальності. Для багатьох несподівана – але не для нас – нова миротворча ініціатива Росії "підштовхнула" інтерес до цієї теми. Знаєте, кожному своє болить, і зрозуміло, що питання КНДР є пріоритетом для Японії, Сполучених Штатів, Франції, Великобританії. Ми зараз працюємо над черговою резолюцією, яка має дуже сильно зміцнити режим міжнародних санкцій проти Північної Кореї. Це складне питання, і тому сили провідних країн кинуті саме на цю ділянку.
Наступного тижня маємо завершити цю роботу, схвалити резолюцію, що потім об'єктивно дозволить питанню України вийти на перший план. Добре, що це співпаде з початком високого сегменту Генеральної асамблеї, коли тут будуть майже сто лідерів держав, які попрацюють над питанням російської агресії. Для нас це важливо.
ГЕНСЕК ООН ОТРИМАВ ЗВЕРНЕННЯ ПО РОМАНУ СУЩЕНКУ
- Українська Місія неодноразово порушувала в ООН питання про визволення українських в'язнів із російського полону, в тому числі журналіста Укрінформу Романа Сущенка. Як продовжуватиметься ця робота в подальшому? Які панелі та робочі органи ООН можуть бути використані на цьому напрямі?
- Ми не припиняємо цю роботу. Останнє, що ми зробили, передали Генеральному секретарю ООН звернення і щодо Сущенка, і щодо інших українських політв'язнів. Це все зберігається в базі даних ООН, вони проводять тиху дипломатичну роботу, в тому числі з позиції Секретаріату ООН. А ми, зі свого боку, маємо намір включити в Комітеті з прав людини це питання в інші рішення та провести кілька додаткових заходів. Саме в цьому аспекті ми вже запросили до Нью-Йорка кілька людей, в тому числі, кримських правозахисників, і пана Афанасьєва – колишнього політв'язня, і першого заступника голови Верховної Ради, представника України у гуманітарній підгрупі Тристоронньої контактної групи Ірину Геращенко, і голову Комітету ВРУ у закордонних справах Ганну Гопко, а також інших народних депутатів України. Ми будемо активно використовувати присутність цих людей саме для просування теми звільнення заручників, обміну військовополоненими. Тут є така благодатна аудиторія – майже двісті країн. Усі матимуть змогу послухати, почути, що, напевно, дасть свій результат, бо вода камінь точить.
Ярослав Довгопол, Укрінформ