Ювілей Путіна і привітання від Навального
Зараз вже важко уявити, що до війни Путін був в Україні найпопулярнішим закордонним політиком. Нині ж стабільно найпоширеніше його визначення у нас – слово з п'яти букв, що закінчується на безстатеве -ло.
Наївна впевненість трирічної давності, що він ось-ось помре від численних насланих на його голову проклять, згасла. Замість неї прийшло усвідомлення: Україні потрібно жити і змінювати свою країну, маючи під боком ось це. Великий, до зубів озброєний простір з населенням, що масово інфіковане вірусом імперства і у 6,5 рази перевершує нас за чисельністю. І, на жаль, досить впевнено контрольованим цим «оксамитовим диктатором», який, тим не менш, панічно боїться оксамитової революції.
ЧОМУ НАВАЛЬНИЙ ВІТАЄ ПУТІНА З ЮВІЛЕЄМ
Українська Революція Гідності була істинно народним рухом, без чітко вираженого лідера/лідерів. Більш помітним рейтинговим політикам лише делегувалося право на ведення переговорів з делегітимізувавшим себе своєю самовбивчою політикою Януковичем. (Самоорганізація електоральної демократії – система на кілька порядків більш складна, чим і пояснюються складності і високі ризики нинішнього періоду).
У Росії, схоже, такого не може бути за визначенням. А запитання з нотками істеричності «Так хто ж у нас лідер протесту?» отримало відповідь 26 березня цього року. Тоді під ім'ям «Навальний», під його популістські заклики про боротьбу з корупцією на недозволені акції вийшли тисячі людей, у тому числі молодь. Після цього ще активніше і голосніше продовжилася кампанія з відкриття передвиборних штабів «Навальний-2018», яких зараз по всій Росії вже 80. І це серйозна цифра!
В Україні ставлення до Навального, що називається, неоднозначне. Звичайно, неприйнятною є його теорія Криму, як переваренного бутерброда, звичайно, дивно виглядали, як по факту, так і по суті, його переговори з Гіркіним. Але при цьому потрібно усвідомлювати, що він на сьогодні -той, хто найбільш ефективно розгойдує кремлівського човна. Не обов'язково йому допомагати, але, як мінімум, бажано йому не заважати. У цьому сенсі корисно подивитися на його російських критиків. Те, як його лають відкрито кремлівські – зрозуміло, банально і нецікаво.
Цікавіше вслухатися, як різноманітно і хитромудро знищують Навального такі великі нинішні ліберали (з сумнівною біографією та репутацією), як Невзоров і Бєлковський. Ритуально заявивши про глибоку до нього повагу, вони слідом кажуть, що Навальний завтра – це Путін сьогодні. А значить, немає сенсу міняти шило на мило, краще почекати кращого варіанту (у Бєлковського ця думка заявлена більш чітко і прямо). А що це означає у підсумку – нічогонероблення, корисне як раз Путіну.
Олег Навальний, якого посадили до в'язниці по беззаконню, напіввипалене праве око самого Навального, погроми його штабів по всій країні з побиттям їхніх активістів до уваги не беруться. Як і залякування «школоти» у школах, коледжах, вузах. Насправді ж так, методом від супротивного, влада підтверджує статус Олексія, як Єдиного Безальтернативного Лідера Опозиції (давня абревіатура авторства Бєлковського).
Ось і зараз, коли Навальний & Co запланували до путінського ювілею всеросійську акцію, його затримали і посадили за грати на 20 діб. До речі, звернімо увагу, що Навальний поки витримує свій щонавальный... тобто, вибачте, щоквартальний графік акцій: 26 березня – 12 червня – 7 жовтня. Варто також звернути увагу на зміну бренду, зміну порядку цих акцій: 26 березня (Медведєв, проти корупції) – 12 червня (День Росії, проти корупції) – 7 жовтня (Путін, за змінюваність влади).
І знову спогади. Наприкінці березня жорсткі критики Навального доводили, що він «мурзилка», дорікаючи йому в тому, що б'є Медведєва і не чіпає Путіна. ... Сьогодні ті самі критики, які самі більше схожі на «мурзилок», користуючись короткою пам'яттю аудиторії, про це вже не згадують.
ПРОГРАМА СВЯТКУВАНЬ ВІД НАВАЛЬНОГО
З приводу 7 жовтня Навальний надиктував з-за грат досить довге звернення з революційним заголовком «Що відбувається і що робити». Головний образ його досить примхливий – голова Путіна у вигляді похмурої брукви, що вросла корінням в землю, але яку все ж треба висмикнути.
Отже, як «Єдиний Безальтернативний» пропонує відзначити ювілей свого кремлівського візаві:
«7 жовтня – це день, коли ми постараємося сказати це разом, відкрито і прямо. Бруквяний професор Путін хай почує це і йде вже на заслужену пенсію. Він був при владі 18 років, цього достатньо.
7 жовтня напишіть у будь-якій своїй соціальній мережі, скажіть в ЗМІ, ну, або просто по телефону своїй бабусі, що особисто ви висуваєте дві головні політичні вимоги:
а) я вимагаю політичної конкуренції;
б) я вимагаю допуску на вибори Навального і будь-яких інших кандидатів, здатних зібрати необхідні 300 000 підписів».
Це звернення – до, говорячи українською, «диванної сотні». Ну, що може бути простіше - зробити допис у соцмережах. Але нагадаю, що адміністрація російських мереж, особливо «ВКонтакте», щільно співпрацює з ФСБ, підводячи своїх передплатників під реальні терміни. Тому Навальний формулює заклик дуже акуратно, щоб той не підпав під дію законів про заклик до екстремістської діяльності.
Якщо ж залучення інтернет-хом'ячків відбудеться, і хтось з них погодиться перейти в розряд більш колючих інтернет-їжачків, то Навальний пропонує їм такий вектор розвитку: «Ми говоримо це в інтернеті. І говоримо це на вулицях».
Наступний його пункт про 7 жовтня вже про вуличні акції: «Наші штаби по всій країні (зараз 80) організовують пікети (це та форма публічного заходу, на який ми встигли подати заявки після арешту мого і Волкова (начальник штабу Навального, як кажуть – геній менеджменту, – ред.)). Приєднуйтесь».
Серед конкретних місць проведення акцій названі дві столиці. Путінська влада, зрозуміло, не дала дозволу на їх проведення. І вже кілька днів залякують тих, хто наважиться вийти. Але Навальний, апелюючи до конституційної норми про повідомний порядок проведення акцій (у Росії суто формальної), тим не менш називає конкретний час і локації.
«Головний захід буде у Санкт-Петербурзі на Марсовому полі о 18.00». Пітер названий так не випадково. Не секрет, що тут опозиція більш активна і рішуча, ніж у Москві («Від нас саме г...но до Москви виїхало – з «путінським закликом», тому у нас повітря чистіше», – пояснювали мені цю ситуацію у несистемній петербурзькійопозиції). І, схоже, цього разу Навальний вирішив зіграти на цій окремішності.
Але невже про Москву він забув? Зовсім ні: «Ми виходимо на Тверську о 14.00 на санкціонований і повністю легальний захід. Будь-яка точка Тверської вулиці від Пушкінської до Манежної. Хочете – стійте, хочете – йдіть, хочете – лежіть, хочете – співайте. Наша символіка – прапор Росії».
Ага, знайомий варіант – так було 12 червня. І хоч тоді стрибка в кількості учасників у порівнянні з 26 березня не сталося, але фото - і відео-картинка протистояння виглядала по-новому, свіжо, досить ефектно і мобілізуюче. Подивимося, що буде цього разу. Якщо активність менша, ніж у минулому кварталі, 12 червня, то... про запас є Петербург, у якому, як ми пам'ятаємо, заявлено «головний захід».
Отже, просто вийшли і все? Ні, звичайно: «Наше завдання – зробити 7 жовтня днем, коли кожна порядна людина у Росії скаже вголос (варіант для «їжачків», – О. К.) або хоча б про себе (але і «хом'ячки» не забуті, – О. К.) ці дві вимоги: політична конкуренція і допуск Навального до виборів».
Вимоги допуску до виборів опозиційного лідера в день народження, в ювілей «національного лідера», охороняється поліцією – гарний хід, як для внутрішнього ринку, так і для зовнішнього. Такі breaking news швидко робляться і легко засвоюються. Якщо протест вдасться зробити досить масовим, широким і активним (що в РФ синонімічне поліцейським побоям), то він буде об'ємно, контрастно відтінятися монархічним путінським святкуванням.
Останнє: дивно, що навальненські недостатньо голосно говорять про таку славну подробицю, що згідно з підкоригованим пенсійним законодавством, 65 років – саме той рубіж, після якого російські чиновники можуть з (не)чистою совістю виходити на (не)заслужений відпочинок. «Путіну 65 років – на пенсію!». Коротко, просто і зрозуміло. Не те, що багатослівно і ваговито: «Бруквяний професор Путін хай почує це і йде вже на заслужену пенсію».
ПРОГРАМА СВЯТКУВАНЬ ВІД КРЕМЛЯ
Саме тому путінська команда сіла добре подумати, як же відзначати 65-річчя. І зовсім скоро ми вже дізнаємося про результати цього креативу.
До речі, російські ЗМІ напередодні запустили цікаву новину, в якій заголовок у півтора рази довше за цитату першоджерела. Шапка: «Пєсков розповів, як Путін відзначить ювілей». Та як же? Подробиці давай! А ось як: «Не виключені робочі заходи».
Цікаво відзначити, що у телепрограмі ТВ-роспропу нічого такого, спеціально президентського не заявлено. Але це так зроблено через природну спадкову скромність Сталін-лайт XXI століття. Насправді ж прекрасно зрозуміло, що всі випуски новин і прямоефірні ток-шоу в разі потреби (і відмашки згори) легко перетворюються на осанну великому керманичеві.
Також корисно згадати, як святкував ВВП (ВВХ?) попередні три ювілеї.
2002-й – найкругліший, 50-річчя. Працьовитий Путін зустрів його, не шкодуючи себе, на роботі – на саміті президентів СНД у Кишиневі. (Золоті часи, зараз же путінського засланця Рогозіна туди звичайними рейсами не пускають, і він все погрожує «прилетіти на МІГ»). Гуляння було у знаменитих Криковських винних підвалах.
Показовими є також подарунки. Наївний, прекраснодушний Леонід Кучма подарував сонячний годинник з написом від великого калінінградського філософа Канта: «Є дві речі, які підносять наші душі, – зоряне небо над нами і моральні закони всередині нас». На жаль, дуже шкода, що з другим пунктом у президента Росії якось хронічно не склалося. А от тодішній президент Молдови Валеріу Воронін зробив російському колезі більш адекватний подарунок – кришталевого крокодила, тому що «Крокодил – єдина тварина, яка не здає назад». Ось це точно, зубаста тварюка – це вам не кантівські імперативи.
Зараз заднім числом зовсім по-іншому виглядає програма святкування Путіним 55-річчя у 2007 році, менш ніж за рік до грузинської війни. До вечора 6 жовтня Путін сидів у Душанбе, проводячи переговори в рамках Організації Договору про колективну безпеку. Заодно відзначив 55-річчя таджицького президента Емомалі Рахмона (5 жовтня, народилися в одному році з різницею в два дні, тому така спорідненість душ – завжди ніжно вітають один одного зі святом). І там же отримав перші подарунки від своїх колег.
Потім повернувся до Москви і продовжив відзначати ювілей на тій же хвилі: зустрів ювілей у Кремлі на нараді з постійними членами Ради безпеки РФ і керівництвом Збройних сил. При цьому цікаво ознайомитися з особливою путінської логікою: «Ви знаєте, я зазвичай не влаштовую ніяких свят, але цього року, у зв'язку з тим, що термін президентських повноважень підходить до кінця і майже кругла дата, визнав можливим запросити завтра в Кремль постійних членів Ради безпеки, керівництво Збройних сил, включаючи командуючих округами, родами та видами військ». Погодьтеся, незбагненна логіка. «Майже кругла дата» співвідноситися з бажанням посидіти за столом з силовками – зрозуміти важко. Скоріше, все ж це було пов'язано з майбутньою ескалацією агресивної політики. (І знову ж, золоті часи – навіть РИА Новости тоді писали, що Путін «увосьме і ВОСТАННЄ відзначає день народження на посаді глави держави»).
На шістдесятиріччя у 2012 році Путін, який тільки-но офіційно повернувся на президентський трон і розправився з мітингами протесту, зібрав сотню слідаків для розправи з в'язнями Болотної, вирішив відзначити свято «у родинному колі в рідному Петербурзі». Як улесливо повідомили випуски новин, для цього він навіть «вперше за 15 років взяв вихідний». Ну що скажеш – «раб на галерах», та й годі. Втім, скромність цієї заяви компенсувалася іншим: «Ювілей Путіна відзначать як всеросійське свято».
І ось саме в цьому, останньому пункті, у 2017 році все буде точно так само. Популярний інсайдер Валерій Соловей оголосив свіжу «Типову програму святкових заходів 7 жовтня (Ні слова не вигадано, складена за інформацією з декількох регіонів)».
Наводжу дослівно, по пунктах:
«1. Проведення молодіжного флешмобу з виконанням пісні "Мій найкращий друг – президент Путін". (Бажаючі можуть насолодитися цим творінням РФ-реперів. А хто не хоче витрачати і п'яти хвилин свого цінного часу, отримає повне уявлення за трьома рядками шедевра: «Мы с вами за него всей страной. / Вы знали, он крутой супергерой. / Сегодня я игрок, мой друг со мной», – О. К.).
2. Масштабне святкове графіті та/або святкова листівка, яку створять учасники під час флешмобу.
3. Виставка художніх робіт (або публічний віршований конкурс), присвячена президенту.
4. Авто-(мото, вело)пробіг або спортивна пробіжка. Проведення спортивних змагань з видів спорту, які любить президент (дзюдо, хокей).
5. Висадка святкової алеї президента (65 саджанців).
6. Демонстрація в кінотеатрі фільму режисера Стоуна про президента Путіна (аудиторія – школярі старших класів).
7. Участь у святковій телеестафеті від регіону до регіону».
Зізнайтеся, читається все це з подивом, близьким до відрази. Північна Корея, та й годі. Але, повторюся, найдивовижніше у тому, що точно так само Путін відзначав і попередні свої ювілеї. Просто ми тоді ставилися до цього більш терпимо. А щодо 2012 року, то ж і наш високорослий малорос-диктатор впевнено йшов тим же шляхом (але не дійшов, втік).
Про що це говорить? Про корінні, системні зміни у нас. Як би важко не було, які б ще зупинки, затримки й навіть відступи нас не чекали, ми вже ніколи не будемо такими, як раніше – «терпилами».
Дай бог, щоб і сусідам, російській опозиції, вдалося щось змінити в своїй країні. День 7 жовтня покаже, наскільки це виходить.
Олег Кудрін. Рига
