«Позапланова ерекція», або Навіщо пам'ятнику Петлюрі пейси

...Ех, знову не вгодили! Не спитали ні в росіян, ні в Кнесету, – взяли і встановили у Вінниці пам'ятник Петлюрі! Відкрили його на Покрову, 14  жовтня, з нагоди 100-річчя Української Революції. 

Це перша в Україні повноцінна скульптурна композиція Петлюри. Пам'ятник установлений на подвір'ї історичної будівлі за адресою вул. С.Петлюри, 15, де нині знаходиться обласне радіо. Колись там була його канцелярія. І в подальшому пам'ятник стане частиною історичного комплексу – Музею Тимчасової Столиці. Головний Отаман військ УНР і Голова Директорії  Симон Петлюра сидить собі на лавочці, тримаючи в руках карту України.

Збудилися через цю подію соцмережі, іноземні діячі й доморощені «гуманісти».  Мовляв, погроми організовував і узагалі – бандит! Як можна?..

Власне, справа навіть не в його особистості. Поспитай, що конкретно не влаштовує обурених Петлюрою в бронзі, – окрім розхожих стереотипів почути щось нове не вдається. У більшості випадків знання таких людей про Петлюру  вичерпуються втовкмаченим у радянські часи «У вагоні – Директорія, під вагоном – територія». Один критик узагалі його втечу за кордон «обставив» історією з переодяганням Керенського! Але ж кажуть – «світова спільнота проти»!

16 жoвтня дeпутат Кнeсeту Ксeнiя Свєтлoва («Сioнiстський табiр») звeрнулася дo пoсла України в Iзраїлi Гeннадiя Надoлeнка i дo мeра Вiнницi Сeргiя Мoргунoва з вимoгoю скасувати рiшeння прo встанoвлeння пам'ятника Симoну Пeтлюрi у Вiнниці.

«Симoн Пeтлюра нeсe вiдпoвiдальнiсть за багатo пoгрoмів в Українi, в яких загинули дeсятки тисяч єврeїв. Нeдoвгий час правлiння Пeтлюри – oдна з пoхмурих i сумних стoрiнoк в життi єврeйськoї грoмади України. Тoму прoшу вжити нeoбхiдних зусиль для скасування рiшeння прo встанoвлeння пам'ятника Пeтлюрi в цeнтрi старoгo єврeйськoгo кварталу в мiстi Вiнниця», – йдeться в листi Ксeнiї Свєтлoвої.

А 19 жовтня «запалив» на пленарному засіданні клубу «Валдай» навіть Володимир Путін! Як пишуть «РИА Новости», російський президент узагалі записав Симона Петлюру в нацисти (мовою оригіналу): «Сейчас установили памятник Петлюре – это человек нацистских взглядов, антисемит, который истреблял евреев во время войны. Кроме сионистского конгресса еврейского все молчат. Вам своих клиентов жалко что ли в Киеве? Это не украинский народ делает, это все делается с подачи соответствующих правящих структур. Почему же вы молчите?»

Власне, важко стверджувати, що й у Вінниці всі сприйняли встановлення пам'ятника Петлюрі однозначно. Мабуть, це очікувано і закономірно: люди ще не до кінця «переварили» декомунізацію, а тут раз – і Петлюра! Та й широкого громадського обговорення у місті з цього приводу не було.

«Ініціатором його встановлення є міська рада з питань історії, культурної спадщини та топоніміки. Цю ініціативу підтримала муніципальна влада та соціально відповідальний бізнес», – йдеться на сайті Вінницької міської ради.

Далі в цій публікації наведена цитата представника міської Ради з питань історії, культурної спадщини та топоніміки, директора державного архіву Вінницької області Юрія Легуна: «Коли ми озираємось на наше історичне минуле, ми часто робимо одну і ту ж помилку – намагаємося вкласти у голови наших попередників наші уявлення, оцінювати їхні дії, виходячи з того досвіду, який здобули ми. Коли ми говоримо про певний етап нашої історії, ми повинні усвідомлювати, яким тоді було українське суспільство. Звичайно, Симон Петлюра був видатним українським громадським і державним діячем, але якщо подивитись на його професійний досвід, то він не закінчував військових академій, не був кадровим військовим, а йому довелось з «нуля» створювати армію і вести її в бій. Симону Петлюрі довелось фактично очолювати державу і вирішувати ті завдання, які постали перед ним.

Якщо оцінювати об'єктивно, задача з такими умовами тоді навряд чи мала б позитивне вирішення. І тому є певна закономірність в тому, що Україна тоді програла. Сьогодні ми вшановуємо постать, яка мала тверді переконання, дотримувалась їх все життя і до останнього залишалась їм вірною. Крім того, Петлюра і українці загалом здобули великі перемоги, які нам допомагають і сьогодні. Був  створений образ твердого борця-петлюрівця, який знає чого прагне. Найкращим підтвердженням є ставлення до цього імені ворогів України».

Симпатиком ідеї встановлення пам'ятника Петлюрі виявився й історик за фахом вінницький мер Сергій Моргунов: «Дуже важливо, щоб люди знали історичну правду, а не ту історіографію, яку нам насаджували протягом 70 років за радянської влади, і яку сьогодні насаджує наш північний сусід: чия королева Анна Ярославівна, ким були петлюрівці, Грушевський, Скоропадський тощо. Ми повинні пам'ятати, що на українській землі завжди були люди, які боролись за незалежність і волю нашого народу та створення української держави».

А вона, ця держава, настільки розхристана ментально, політично і світоглядно! Просто вкопавши у середмісті будь-якого обласного центру звичайного стовпа у капелюсі без особливих ознак для розпізнавання гарантовано нарвешся на «ганьбу» і «зраду»! Бо живемо, ніби керуючись мемом: як не знаєш, що патріотичне зробити, – співай гімн, або став комусь пам'ятник.

Вінницький журналіст Юрій Пархомчук з цього приводу на своїй сторінці у «Фейсбуку» влучно пише: «Неабиякий батхерт навколо відкриття у Вінниці пам'ятника Симону Петлюрі засвідчив дві очевидні речі. Перша, – відродження і вшанування української історії відбувається ще досить стихійно, без супроводу повноцінної роз'яснювальної кампанії, особливо для старших поколінь. Друга, – маємо чергову міфологізацію історії, плекання ура-патріотизму замість патріотизму усвідомленого... Середньостатистичний обиватель не любить нюансів, які ускладнюють його бачення, тому й Порошенка вважає корінним вінничанином, і що трипільці борщ варили...  От тільки особу Симона Васильовича, якщо вже робимо його предметом вінницької історії, варто хоча б школярам дати можливість детальніше вивчити».

Гадаю, оці «батхерти» довкола «вінницького Пелюри» – це тільки початок. Його місцевій владі й вихідцям із Вінниці, які нині керують державою, ще не раз пригадають під час виборів. Одні – за «увічнення нациста». Іншим він видаватиметься недостатньо пафосним, таким, що не відображає героїки української незалежності. А чекайте, що буде, якщо до влади прийде нинішня опозиція!

Циніки кажуть, що, з огляду на постійну зміну «національної стратагеми» з кожною зміною влади в Україні, нам треба ставити виключно пам'ятники-трансформери. І, за принципом героїв «Весілля в Малинівці», коли прийдуть білі – одягати еполети, червоні – будьонівку, а як націоналісти – натягати вишиванку. І ще на голові про всяк випадок приварити «вушка» для причепних пейсів. І буде нам щастя...

Антоніна Мніх, Вінниця.

Фото: Олександр Лапін, Укрінформ