Приблизно за тиждень до проведення саміту «Східного партнерства» 24 листопада у Брюсселі Європарламент проголосує резолюцію, яка містить амбітну політичну позицію законодавчого органу ЄС на підтримку України, Грузії та Молдови. Йдеться про визнання європейських перспектив цих країн, збільшення фінансової допомоги через створення спеціального фонду і навіть скасування роумінгу мобільного зв'язку.

Водночас, не всі країни-члени поділяють такий «східнопартнерський» оптимізм європарламентаріїв.

Про суперечливу ситуацію із запрошенням на саміт «останнього диктатора» в Європі, ставлення до угорського мовного шантажу України та очікування від саміту в ексклюзивному інтерв'ю власному кореспонденту Укрінформу у Брюсселі розповів литовський депутат, голова групи "Друзі Європейської України" в Європарламенті Петрас Ауштревічус.

ЗАПРОШЕННЯ ЛУКАШЕНКА ДО БРЮССЕЛЯ Є ПОЛІТИЧНОЮ ПОМИЛКОЮ

- Пане Ауштревічус, зараз в європейських політичних і дипломатичних колах точаться дискусії, чи правильним було рішення запросити на саміт «Східного партнерства» президента Білорусі Олександра Лукашенка. Яке ваше ставлення до цього чутливого рішення?

- Я не очікую зустріти пана Лукашенка у Брюсселі. Я вважаю, що це є не гідне політичне рішення – запросити його на саміт «Східного партнерства». І не тому, що ми хочемо проігнорувати або ізолювати Білорусь. Лукашенко вже заявив, що він є «останнім диктатором» у Європі. Але він є розумним диктатором. Він хоче отримувати гроші з Європейського Союзу, заграє з деякими країнами-членами, але не сусідніми, а великими, обіцяючи певні економічні переваги від відкриття свого ринку. Адже він не може отримати достатню кількість грошей від Росії, тому потребує європейських фінансів. Але він не заслуговує на це.

Опозиція у Білорусі перебуває у жахливих обставинах. Її постійно переслідують, ізолюють, не надаючи можливості офіційно зареєструватися. Немає доступу до вільних ЗМІ. Опозиція піддається кримінальному переслідуванню. У Білорусі встановлено дуже жорсткий адміністративний порядок відносно опозиції.

На мою думку, запрошення Лукашенка до Брюсселя є великою політичною помилкою. Адже цими діями ми знищуємо всю філософію і діяльність білоруської опозиції.

МИ – ПАРТНЕРИ, А НЕ ПРОФЕСОР І СТУДЕНТ

- Наступного тижня Європарламент проголосує резолюцію із рекомендаціями іншим керівним інституціям ЄС щодо очікуваних результатів саміту «Східного партнерства». Текст документу є доволі амбітним і позитивним для України, Грузії та Молдови. Але не всі країни-члени поділяють такий оптимізм і рішучість ваших колег...

- Європейський парламент є однією з головних інституцій ЄС. Відтак Єврокомісія і Рада ЄС не можуть ігнорувати позицію і думку Європарламенту. І ми прагнемо підтримати «Східне партнерство».

Переконаний, що «Східне партнерство» – це успішна історія, в якій ми можемо показати позитивний вплив Євросоюзу на своїх сусідів. Адже ці країни є нашими безпосередніми сусідами. Якщо ми хочемо мати стабільне сусідство, якщо цей регіон має розвиватися у відповідності з нашим досвідом, то «Східне партнерство» є дуже важливими інструментом для нашого впливу.

Відтак, ми, в Європарламенті, підготували амбітну доповідь, де ми закликаємо до диверсифікації підходів, до застосування принципу «більше за більше» для тих країн, які готові рухатися далі за угодами про асоціацію. Йдеться про розвиток торгівлі, збільшення інвестицій – і це має бути добрим прикладом для інших.

Ми – партнери, а не студент і професор, який вказує деяким країнам, що вони повинні робити.

Ми – унікальна інституція в Євросоюзі, і вважаємо, що наші відносини з найближчими сусідами повинні будуватися на засадах забезпечення стабільності й співпраці.

РЕАКЦІЯ УГОРЩИНИ НА ОСВІТНІЙ ЗАКОН Є СКЛАДОВОЮ ПЕРЕДВИБОРЧОЇ КАМПАНІЇ ОРБАНА

- Угорщина зараз шантажує Україну, заявляючи про намір заблокувати європейську і євроатлантичну інтеграцію держави через мовну статтю закону про освіту. Яке ваше ставлення до ситуації, наскільки угорські депутати активні у стінах Європарламенту щодо цього конфлікту?

- Так, угорські депутати Європарламенту, особливо представники консерваторів, що представляють партію прем'єр-міністра Орбана, дуже активно критикують український закон про освіту.

Але я є прихильником інтенсивніших консультацій. Так, меншини повинні бути захищені. Немає значення, чи це угорці, румуни, євреї, поляки, або литовці чи білоруси, які проживають в Україні.

Цей принцип є чітким і має горизонтально застосовуватися до всіх меншин.

Але ми повинні розуміти український державний інтерес.

Діти українських громадян повинні вільно володіти українською мовою. Інакше вони будуть ізольовані від подальшого просування у суспільстві. Це очевидно, що ми повинні вивчати державну мову. Як це найкраще забезпечити – це має бути предметом дискусії.

Я підтримую систему максимальної культурної автономії меншин. Але державна мова повинна вивчатися.

Я бачив реакцію партії Орбана відносно цього закону. Вона дуже сердита і заполітизована. Переконаний, що це є складовою його політичної кампанії, яка стартувала в Угорщині напередодні наступних виборів.

Венеціанська комісія надасть свої оцінки, і дискусія має продовжуватися. Жодної трагедії у цьому немає. Але погрози ізолювати, заблокувати Україну, яка протистоїть у війні, розв'язаній Росію... Україна потребує нашого розуміння і підтримки. Я вірю у подальші добросусідські відносин між Україною і Угорщиною.

- Як урегульовано мовно-культурне питання нацменшин у Литві?

- У Литві ми маємо дві меншини: польську і російську, кожна з яких становить близько 6% у країні. Всі основні предмети викладаються для них польською і російською. Але, звичайно, литовська мова та інші важливі предмети викладаються державною мовою. Ми не маємо відсоткових квот щодо застосування мов у навчанні, як мають наші сусіди – Латвія та Естонія. Наш закон є дуже толерантним і відкритим. Наприклад, у Литві близько 200 польських шкіл. Вони фінансуються державою, а не місцевими органами влади.

Але польські школярі вільно володіють литовською. Адже вони повинні мати подальший доступ до середньої і вищої освіти.

- А щодо росіян?

- Стосовно росіян – аналогічна ситуація. Я відвідував багато шкіл із російською мовою навчання у багатьох містах. Ми розмовляли литовською і вони говорили доволі вільно. Я не знаю про випадки конфліктів щодо таких учнів.

ЦЕ НЕ АФРИКА. ЄВРОПЕЙСЬКІ ПРАГНЕННЯ ПОВИННІ БУТИ ВИЗНАНІ

- Відтак, які ваші очікування від саміту «Східного партнерства»?

- Незважаючи на позиції деяких країн-членів, які є більш стриманими щодо саміту «Східного партнерства», я очікую визнання успіху. Подивіться, скільки реформ було проведено у деяких із цих країн – як ніколи раніше. Це вже буде п'ятий саміт, і з 2009 року ми досягли значного прогресу. Ми остаточно сформували партнерство, яке грунтується на виконанні умов. Сподіваюся, що країни, які є більш скептично налаштованими, будуть на нашому боці та залишатимуть двері відчиненими для східних партнерів. Так, нині ще зарано говорити про членство. Але європейські прагнення повинні бути визнані.

Вибачте, це не Африка, це є найближчі сусіди, які обрали для себе європейську перспективу.

Маю надію, що цей саміт ознаменує крок уперед, а не стане відкотом назад.

Андрій Лавренюк, Брюссель.

Фото з сайту uk.wikipedia.org, alchetron.com