Візит Дуди до Харкова: на порядку денному - безпека та історія
Візит президента Анджея Дуди до Харкова 13 грудня є важливим з міркувань підтримки нормальних особистих контактів з президентом Петром Порошенком та “звірення годинників” з актуальних питань двосторонніх відносин та міжнародної співпраці. Він може стати доброю нагодою спробувати знайти “спільний знаменник” у складних питаннях історичної спадщини.
СТРАТЕГІЧНІ ПАРТНЕРИ ТА БЕЗПЕКОВІ ПИТАННЯ
Не є таємницею, що польсько-українські відносини на сьогодні переживають не найкращі часи. Це стосується і відносин на найвищому рівні. За неповні три роки перебування на посаді Дуда відвідував Україну лише двічі: у грудні 2015 року, та на Незалежність України у 2016 році. Порошенко з Дудою в якості президента зустрічався у Варшаві ще менше — один раз у грудні минулого року. Так, президенти постійно спілкуються у телефонному режимі, зустрічаються на міжнародних майданчиках, наприклад на саміті НАТО у тій же Варшаві чи на сесії Генасамблеї ООН в Нью-Йорку. Однак, це не зовсім те. Президенти двох великих сусідніх країн, відносини між якими мають характер стратегічного партнерства, очевидно повинні мати більше часу та нагод на спокійні розмови тет-а-тет за зачиненими дверима.
Цей робочий візит Дуди до Харкова важливий, хоч він одноденний і на безпосередні розмови президентів не буде багато часу. За інформацією Адміністрації Президента України основною темою переговорів стануть стратегічні питання двостороннього політичного співробітництва, а також посилення взаємодії у сфері безпеки та оборони. Зокрема і у контексті протидії російській агресії. Фактично, на цьому також наголошував і Анджей Дуда. Польський лідер раніше декілька разів зазначав, що візит дуже потрібен Варшаві, оскільки Польща в 2018-2019 роках буде непостійним членом Радбезу ООН, на майданчику якої вирішуватимуться і питання безпеки в Україні та розв'язання російсько-українського конфлікту.
Відтак, крім переговорів з Президентом України Дуда зустрінеться з представниками ОБСЄ, які моніторять безпекову ситуацію на Донбасі, а також працівниками ООН, які на місці надають допомогу тимчасово переміщеним особам з окупованих територій.
Польща не приховує, що хоче відігравати вагомішу роль у розв’язанні складної ситуації на сході України. Це видно, зокрема, з періодичних заяв глави МЗС Вітольда Ващиковського про те, що “нормандський формат” переговорів фактично себе вичерпав. На його думку, потрібно шукати нові формули діалогу, наприклад в рамках “женевського формату”. У цій формулі, за участі ЄС та США, Варшава, очевидно, бачила б і якесь місце для себе.
ЧЕРГОВИЙ ШАНС НА ІСТОРИЧНЕ ПРИМИРЕННЯ
Якщо з безпековою складовою все більш-менш зрозуміло: Варшава підтримує цілісність України, засуджує російську агресію і відстоює санкційну політику проти Москви, що явно зближує Київ і Варшаву, то історія є тим, що ділить обидві столиці.
Хоч АПУ і канцелярія президента Польщі особливо не акцентують на цьому уваги, про історію Дуда і Порошенко також матимуть можливість поговорити. Наприклад, у рамках відвідання меморіалу, де поховані розстріляні НКВС в 1940 році польські офіцери.
Під час візиту запланована спільна прес-конференція, під час якої лідери двох країн зможуть коментувати як ключові проблеми безпеки, так і “гострі” питання двосторонніх відносин. До речі, про безпеку: спільна конференція була б доброю нагодою для Дуди спростувати слова голови політичного кабінету глави МЗС Польщі Яна Париса про те, що незалежна Україна не є запорукою існування незалежної Польщі. Хоч високого рангу чиновник МЗС Польщі не підпорядковується безпосередньо президентові, заперечення слів, які беззаперечно викликали негативний резонанс в Україні, стало б позитивним знаком для відносин Варшави і Києва.
Дуда не приховує, що на заваді нормальним двостороннім відносинам стоять історичні проблеми. Упродовж останнього часу він неодноразово і досить відверто заявляв, що історія та історична пам’ять впливають на фундамент відносин між країнами. На початку листопада в інтерв'ю місцевим ЗМІ польський лідер заявив, що "потрібно говорити про історію, особливо її трагічні моменти, слід визнати провину і дозволити вшанувати жертв". Важко не погодитися з його словами.
Правда про трагічну історію дійсно важлива і потрібна. Для всіх. Шкода лише, що польська сторона помічає проблеми з українського боку і намагається уникати дискусій щодо Польщі. Дуже чутливі історичні проблеми треба вирішувати не “кавалерійським наскоком” і “чорно-білою” подачею історії, де чорний колір припадає саме українцям. Їх треба вирішувати копіткою працею, політикою “малих кроків” назустріч один одному. Історичний діалог — це не вулиця з одностороннім рухом, а рух в обидва боки. Трохи шкода, що в Польщі поки що не помічають зустрічних кроків з боку українців.
Нещодавно в інтерв'ю Укрінформу посол України в Польщі Андрій Дещиця заявив, що Україна готова оцінити роль та місце УПА у процесі державотворення: якщо очевидними будуть факти, що конкретні підрозділи чи члени УПА є відповідальними за злочини проти цивільного населення, тоді це потрібно засудити. Хіба це не є політикою “малих кроків” з боку України назустріч польським очікуванням? Залишається сподіватися, що польські партнери усе ж візьмуть це до уваги і змінять тактику й риторику по відношенню до України та українців. І навіть візьмуть з цього приклад щодо польських формацій, які чинили злочини проти українців в роки війни.
Візит президента Дуди може стати доброю нагодою і моментом не тільки для підтвердження спільності поглядів України та Польщі на безпекові проблеми, але й для започаткування рівноправного й неупередженого історичного діалогу.
Юрій Банахевич, Варшава
