Як вбивцю журналіста Веремія за хуліганство покарали...
Ця новина боляче зачепила тих, кому небайдужа Україна, а отже – утвердження хоча б мінімальної довіри до українського суду: 22 грудня Шевченківський районний суд Києва нарешті виніс вирок Крисіну – кримінальному авторитету, організатору “тітушок” під час Майдану , які 19 лютого 2014 року вбили журналіста В’ячеслава Веремія. Такий вирок – ганебний для усієї країни – організатору вбивства, рецидивісту, який порушував закон уже бувши «під особистим зобов’язанням» (такий застережний захід обрав убивці (!) наш суд) «дали», як дрібному злодюжці - позбавлення волі на 4 роки з випробувальним терміном в два роки. Простими словами – вбивця покарання уникнув.
Сказати, що активна частина суспільства, передусім журналістська спільнота, вкрай обурена таким «судом» - це нічого не сказати. Мова навіть не про відсутність справедливості, а про те, що усіх пошили в дурні. Але в тому і ми всі винні: надто довго ми спокійно спостерігали за тим, як роками в суді триває нерівний бій між сім’єю загиблого Славка Веремія з одного боку, а з іншого - прокурорсько-суддівським угрупованням минулого, яке будь-що прагне залишитися. І в цій «битві» були позначені ходи, які інакше, як цинічно-підлими назвеш. А як інакше пояснити ситуацію – яким чином Крисіна раптово з убивці перетворили на хулігана?
Отже, в ніч на 19 лютого 2014 року на Софіївській площі Києва “тітушки” витягли з таксі журналіста В’ячеслава Веремія, жорстоко побили бітами, завдали йому вогнепального поранення, внаслідок якого він загинув. Слідство стверджує, що безпосередніми винуватцями загибелі журналіста стали Джалал Алієв і Юрій Крисін. В 2010 році Крисіна судили також за вбивство, і тоді стаття “умисне вбивство” була перекваліфікована в “убивство через необережність.” Як наслідок – умовний термін. А в 2015 році, уже після Майдану, його було затримано під час перестрілки в Києві. Тоді слідству не вдалось довести його провину, відтак йому було пред’явлено лише незаконне зберігання зброї. Наслідок - три роки за ґратами з випробувальним терміном в один рік, а людською мовою – один рік умовно. Натомість Алієву - вогнепальне поранення, за твердженням слідства, наніс Веремію саме він, - пощастило менше: йому вдалось втекти на окуповані території, де він став снайпером у окупантів з “ДНР”. Але виправити несправедливість спромоглися українські військові, які в липні 2015 року нібито його ліквідували. «Нібито» - бо офіційного підтвердження цьому досі немає, тому справа щодо його участі у вбивстві досі відкрита.
“Укрінформ” вирішив розібратись в перипетіях судового процесу – як сталось, що, як мінімум, співучасник вбивства уникнув покарання, чи адекватне рішення суду ситуації і як справа розгортатиметься далі.
Судити Крисіна за вбивство тепер не вийде
Ще на початку слідства Крисіну висували звинувачення в умисному вбивстві В’ячеслава Веремія. Втім, через три з половиною роки суд виносить вирок – чотири роки позбавлення волі з випробувальним терміном в два роки за статтею 296, частина 4 Кримінального кодексу України - “хуліганство”. І саме це дивує найбільше – відколи це вбивство людини в Україні фактично прирівнюється до банальної крадіжки або порушення громадського спокою?..
Як справа про вбивство В’ячеслава Веремія стала справою «про хуліганство», розповіла вдова загиблого Світлана Кирилаш: “Справу з умисного вбивства на хуліганство перекваліфікували ще на етапі досудового розслідування, весною 2014 року. Не дуже добре пам’ятаю той період, адже я була у вкрай важкому стані. Тоді пояснили, що Крисін співпрацював зі слідством, давав інформацію стосовно замовників, допомагав слідству. Були докази, що сам він не стріляв, а лише зізнався в побитті. Оскільки Крисін вину не заперечував, нікуди не тікав, розповідав, що щиро кається – слідчі вирішили перекваліфікувати справу.
Тоді ми ще не співпрацювали з адвокатами, а на подальшому етапі домогтись звинувачень в убивстві було значно складніше. Проте зараз є надія, що справу перекваліфікують. Але конкретних обіцянок ніхто не дає”, - розповідає Світлана Кирилаш.
З юридичного погляду ситуацію пояснив адвокат родини В’ячеслава Веремія Павло Дикань. “Справу перекваліфікували ще до створення Департаменту спеціальних розслідувань (підрозділ Генпрокуратури, що займається розслідуванням справ Майдану. - Авт.). Тоді розслідуванням займались слідчі з прокуратури Шевченківського району. Вони й вирішили, що свідчення Крисіна – надзвичайно важливі. Я так розумію, що була домовленість між слідчими і Крисіним – в обмін на співпрацю йому інкримінують хуліганство і видають постанову про закриття обвинувачення у вбивстві. На жаль, ми зайнялись справою пізніше і не встигли цю постанову оскаржити – не мали змогу оцінити важливість свідчень Крисіна, а в подальшому з’ясувалось, що цінність свідчень – ледь не нульова.
Наразі перекваліфікація з хуліганства на умисне вбивство неможлива - є процесуальні перешкоди. Для перегляду вироку необхідні серйозні підстави – наприклад, упередженість суддів, але довести це в нашій країні дуже важко”, - зазначає правник.
А хто суддя? “Улюбленець” Автомайдану Олег Лінник!
Судовий процес тривав три з половиною роки. Головні його учасники – суддя Шевченківського райсуду Олег Петрович Лінник та прокурор Євген Красножон. Останній ще влітку 2014-го перекваліфікував справу з “умисного вбивства” на “хуліганство”, внаслідок чого покарання суттєво пом’якшилось. Але одразу після того він був успішно відведений. Натомість суддя Лінник “насудив” куди більше. Ще в грудні 2013-го він прославився тим, що позбавляв водійських прав учасників “Автомайдану”, які навідувались до тодішнього президента Януковича. А тепер – вже у справі вбивства Веремія – він спочатку відмовив в запобіжному заході для Крисіна, а потім виніс вирок, який фактично, дозволяє йому уникнути відповідальності.
На думку Світлани Кирилаш, є ймовірність, що Крисіну хтось сприяє «нагорі». “Складається враження, що все було вирішене ще на початку судового процесу – як тільки його заарештували, вже почав діяти механізм, за яким він уникне відповідальності. Ми неодноразово подавали на відведення судді Лінника. Так, в суді він розглядав справу про хуліганство – до нього вона вже потрапила з такою кваліфікацією, але знаючи все про Крисіна - і непогашені судимості, і умовний термін, - суддя виносить такий вирок. Це не вкладається в голові”, - зазначає дружина Веремія.
Адвокату Павлу Диканю перебіг розгляду справи також видається дивним. “Наприклад, на Крисіна нібито скоїли замах в Лук’янівському СІЗО. Він від цього отримав лише привілеї –його звільнили з-під варти і перевели спочатку під домашній арешт, а потім замінили запобіжний захід на особисте зобов’язання.
Судовий процес загалом був досить простим, було багато доказів. Але він усіляко затягувався суддею Лінником. За цей період часу Крисін здійснив ще один злочин, за який отримав, знову ж таки, вирок з іспитовим терміном. Але суддя Лінник не вважав, що це є підставою для зміни запобіжного заходу Крисіну. Хоча є вимога процесуального кодексу - однією з підстав для застосування запобіжного заходу є те, що особа продовжує злочинну діяльність. Були повні докази такої діяльності Крисіна, але суддя Лінник не захотів це враховувати.
Ми неодноразово просили про відведення судді Лінника, але марно. Це питання вирішується іншими суддями (того ж Шевченківського райсуду. - Авт.), які не знайшли конфлікту інтересів і ознаки упередженості в діях Лінника. В даному випадку були всі підстави: по-перше, Лінник позбавляв водійських прав членів “Автомайдану” ще в грудні 2013-го – а це вказувало на те, що він був упередженим і не міг судити справи, пов’язані з Майданом, а по-друге, його дії свідчать про те, що він не дотримувався вимог кримінального процесуального кодексу, в тому числі щодо обрання запобіжного заходу для Крисіна”, - зазначає юрист.
То що ж, Крисін лишиться непокараним? Як і суддя Лінник?..
За словами Світлани Кирилаш, сторона звинувачення, звісно, планує подавати апеляцію щодо вироку Крисіну. Павло Дикань пояснює це тим, що вирок – необґрунтований. “Крисін визнав, що керував особами, “тітушками”, дії яких призвели до смерті Веремія – а це суспільно-небезпечні дії. Не могло бути іншого вироку, окрім як реального позбавлення волі. Прокуратура вимагала 6 років позбавлення волі - і це, на мою думку, було б справедливо. А в результаті маємо – 4 роки з іспитовим терміном в 2 роки – фактично, звільнення від покарання! Суспільна небезпека Крисіна була беззаперечно доведена під час процесу – як доказами, так і його поведінкою. Тому це рішення абсолютно ганебне”, - зазначає адвокат.
Натомість на запитання, чи можна покарати суддю Лінника за таке рішення, усі налаштовані песимістично: “Практика стосовно цього в Україні досить слабка. Довести його упередженість можна лише через апеляційний і касаційний суди – а це надзвичайно складно. Дисциплінарна справа? Проти Лінника вже була. Ми, звісно, будемо апелювати до запобіжних заходів, які він обрав. Але я не маю надвеликих надій на успіх, - пояснює Павло Дикань, - однак, на сьогоднішній день тривають інші розслідування діяльності “тітушок” під час Майдану. Тому є сподівання, що Крисіну висунуть інші обвинувачення”.
Що ж суспільство отримало ще один привід подивитися на явище під назвою «український суд». І дійсно, чому ж останнім часом усі резонансні справи закінчуються на користь відвертих злодіїв – ректора Мельника виправдали, з підозрюваних у корупції Авакова-молодшого і Розенблата – зняли електронні браслети і ледве не повернули закордонні паспорти, очікуваному процесу над Романом Насіровим – передрікають провал, через слабко проведене слідство… Тепер – безпосереднього організатора вбивства Крисіна – відпустили без жодного покарання... Ау, судова реформа, ти де?
Микола Романюк, Київ
