Рік євроатлантичної України у партнерстві з НАТО приніс багато досягнень, але завершився й певними проблемними для Києва моментами.
Про плани виходу наступного року на вищий рівень співробітництва з Альянсом, розблокування поміж союзників надання Україні летальної зброї та політичний талант нинішнього генсека глава Місії України при НАТО Вадим Пристайко розповів в інтерв'ю власному кореспонденту Укрінформу у Брюсселі.
УКРАЇНА ГОТОВА ДО РОЗШИРЕННЯ УЧАСТІ В ОПЕРАЦІЯХ НАТО
- Пане посол, підбиваючи підсумки цього року, як ви оцінили б їх саме у євроатлантичному вимірі партнерства?
- Цього року ми відзначили 20-ту річницю з моменту підписання Хартії про особливе партнерство України з НАТО. Наші відносини унікальні: високий рівень політичних контактів і практичних форматів співпраці. Цього року повний склад Північноатлантичної Ради – керівного органу Альянсу, на чолі із Генеральним секретарем, відвідали Україну. Успішно діють спеціальні – так звані, трастові фонди, які фінансують десятки різних програм: від лікування поранених бійців до створення перспективних технологій пошуку мін.
Попри війну з Росією, наша держава знаходить можливість брати участь у всіх операціях Альянсу. Більше того, ми вивчаємо можливості розширення свого внеску в міжнародну миротворчість. Не будемо забувати, що це також і шлях підвищення обороноздатності, досягнення взаємної сумісності зі збройними силами країн-членів НАТО.
В цілому – успішний рік, хоч його завершення й було дещо затьмарене непродуктивною позицією Угорщини. Країна відверто зловживає надзвичайно демократичною системою, якою керується Альянс, – консенсусом, щоб заблокувати окремі заходи і програми взаємодії по лінії Україна-НАТО, через невдоволення останніми освітніми ініціативами в Україні.
- Які плани на новий, 2018 рік?
- На наступний рік планів, як завжди, багато. В суто політичному вимірі – ми наближаємося до саміту НАТО у липні 2018-го у Брюсселі, в ході якого плануємо провести засідання Комісії Україна-НАТО на найвищому рівні. Будемо, зокрема, говорити про готовність України до наступного кроку – приєднання до програми партнерства розширених можливостей.
- Що це означає для України?
- Це дозволить більше наблизитись до НАТО, брати участь у тих операціях, навчаннях та програмах, до яких поки що не було повного доступу, обмінюватись критично важливою для нас інформацією.
- Як ви оцінили б заяву міністра закордонних справ Німеччини про можливість виведення України на рівень партнерства з Євросоюзом, якого можна буде досягти між ЄС і Великою Британією після Brexit, а також з Туреччиною? Маю на увазі євроатлантичних вимір такого формату на тлі небажання деяких столиць бачити Україну ні в ЄС, ні в НАТО.
- Я упевнений, що мої колеги, які щодня працюють з Європейським Союзом, мають особливо прискіпливо аналізувати такі заяви Берліна.
Відносно Альянсу, то тут все однозначно і зрозуміло: Сполучене Королівство залишається одним із найпотужніших союзників. Якщо німецький міністр готовий сприяти виведенню України на рівень відносин Британії з Альянсом, тобто допомогти нам стати членом НАТО, – я можу лише привітати ці зусилля.
УГОРЩИНА НЕ ЗМІНИЛА НЕПРОДУКТИВНУ ПОЗИЦІЮ
- Чи можна сьогодні говорити, що Угорщина змінює своє ставлення до євроатлантичної інтеграції України після висновків Венеційської комісії щодо мовної статті українського закону, які виявилися цілком позитивними для Києва? Бо ж Україна не порушила міжнародні зобов'язання у цій сфері. Що нині думає про це Будапешт?
- Маю визнати, що Угорщина не так читає висновки Венеційської комісії, як всі інші. Особливо це відчувається у публічній площині. У непублічному вимірі, я вважаю, що угорська сторона зробила певні висновки, але, на жаль, їх результати зовсім інші, ніж очікували ми. Зближення позицій не спостерігається. Готовності йти на двосторонні домовленості також.
Втративши надію на застосування потужного міжнародно-правового важеля проти України, яким міг би бути негативний висновок Комісії, Угорщина не відступила, а, навпаки, заявляє про готовність іди до кінця, захищаючи «інтереси закарпатських угорців». Це – небезпечна та непродуктивна позиція.
- Чи матиме рішення Сполучених Штатів, а також Канади надати Україні оборонну летальну зброю вплив на інших країн-членів НАТО, щоб розблокувати певні застереження і обмеження у сфері військово-технічної співпраці з Україною?
- Незважаючи на істерію у Росії щодо нещодавнього рішення США надати певне озброєння Україні, яке, на думку Кремля, зруйнує Мінські домовленості, треба нагадати, що мова ведеться про дозволи на експорт в Україну обмежених обсягів певних видів озброєнь та деталей. Рішення про масове постачання зброї, яка допомогла б відкинути російські атаки на Сході, якщо це знову відбудеться, ми все ще очікуємо.
На мою думку, це рішення запізнилося. Ми давно мали отримати допомогу, включно з протитанковими та протиповітряними комплексами. Але, кожна держава індивідуально, та, відповідно, Альянс, як їхнє об'єднання, з різних причин все ще не можуть наважитись на цей крок.
Очевидно, що більшість членів НАТО озираються на позицію найпотужнішого союзника – Сполучених Штатів. Буде рішення Адміністрації Дональда Трампа – інші уряди не забаряться.
Відносно Канади. Робота щодо включення України до переліку країн, яким може надаватися зброя, велася вже давно. Ще минулого року були підписані спеціальні домовленості між міністерствами оборони. Відтак, нині шлях для отримання зброї з Канади відкритий.
ТАЛАНТ СТОЛТЕНБЕРГА ЗГЛАДЖУЄ СУПЕРЕЧНОСТІ
- Нещодавно союзники по альянсу продовжили на два роки – до 2020-го – мандат чинного Генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга щодо його перебування на цьому посту. Яке значення це рішення має для України?
- Єнс Столтенберг вміло керує НАТО, як організацією, але, що більш важливо, він дуже вдало координує усі розбіжності, які також існують і поміж союзниками. Так, члени НАТО тримають під контролем двосторонні суперечки заради спільної безпеки, але це не означає, що вони зникли.
Глава Альянсу також знайшов спільну мову з керівниками інших міжнародних організацій, включаючи ЄС, ООН, ОБСЄ. У цьому талант досвідченого норвезького політика знайшов своє застосування.
Україна – не член НАТО, але й нас він повністю влаштовує. Я радий тій довірі та розумінню, яке спостерігаю в ході контактів Генерального секретаря Альянсу із його українськими колегами, у першу чергу, Президентом України. На такому фундаменті можна розбудовувати міцні та успішні відносини. Треба лише щоденно працювати.
Андрій Лавренюк, Брюссель.
Фото: Євген Любімов, Укрінформ