Росія забагато хоче за повернення до СЦКК
Заступник міністра закордонних справ Російської Федерації Григорій Карасін в інтерв'ю ТАСС озвучив дві умови повернення Росії до СЦКК — Спільного центру з контролю та координації припинення вогню.
Перша: “Ми виступаємо за те, щоб були забезпечені нормальні, гарантовані умови для роботи і перебування наших військових у СЦКК. Таких умов не було створено, незважаючи на чотири ноти, направлені російською стороною дипломатичними каналами... Спільний центр повинен мати мандат, прописану і затверджену процедуру оформлення документів і порядок їх дій. Тобто, документ, який багато би визначав і гарантував би передбачуваність перебування російських військових у цьому центрі”.
Друга: "Ми вважаємо за необхідне, щоб у цьому центрі були представлені Донецьк і Луганськ. Це також важлива умова”.
З другою умовою Карасіна все зрозуміло. Це й справді уже важливо для Росії - зробити маріонеткові “ДНР/ЛНР” повноправними суб'єктами “мінського процесу”, і тим самим фактично узаконити російське бачення війни на Донбасі: воюють Україна та “ДНР/ЛНР” (тобто, війна громадянська), а Росія — такий самий посередник у пошуку миру, як Німеччина і Франція. Тому для України така умова повернення Росії до СЦКК абсолютно неприйнятна. Без варіантів.
А ось з першою умовою варто розібратися. На перший погляд, нічого страшного для України вимоги “нормальних, гарантованих умов для роботи” чи “мати мандат, прописану і затверджену процедуру” не містять. Однак ці формулювання надто загальні, а про що йдеться конкретно?
Починати треба з того, що СЦКК - це такий собі орган “на пташиних правах”. Створений у вересні 2014 року за усною згодою російського та українського керівництва. Тобто, жодного двостороннього документу (угоди) про СЦКК не існує. Відповідно, російські офіцери приїжджали до України за правилами і процедурами звичайних громадян РФ. Тобто, Україна могла когось з цих офіцерів не пустити без пояснення причин, на кордоні обшукати (у них же нема дипломатичного статусу), вислати назад до Росії у будь-який момент із забороною в'їзду до України на певний строк. І перебувати в Україні російські офіцери могли не більше 90 днів, далі — заміна. Плюс Україна на власний розсуд встановлювала умови і правила побуту російських офіцерів (і були ці умови дуже жорсткими).
Звісно, Росії це не подобалося. По-перше, це дуже незручно з точки зору спостереження за українськими збройними силами, по-друге — принизливо для гоноровитих щодо українців росіян. А головне — яка з цього СЦКК користь Росії? Тому Росія наполегливо вимагала від України (“чотири ноти”) вигідних для себе змін.
І чому б Україні тут не поступитися? Невже це так для нас принципово — мати право на обшук російських офіцерів чи відпускати їх до магазину тільки після письмового рапорту і в супроводі наших нацгвардійців? Воно, звичайно, приємно і справедливо, що російські офіцери тричі на день ходили до їдальні строєм під конвоєм, але може заради справи (СЦКК все-таки суттєво сприяла зменшенню напруги військового протистояння) можна поступитися?
Можна, але справа тут не в тому, як росіянам обідати чи скільки днів вони можуть бути в Україні без заміни. Порядок, який визначав умови росіянам, законодавчо закріплений. Так, це загальний порядок для всіх громадян РФ, і він не дуже підходить до тих, хто працює у такій специфічній структурі, як СЦКК. Але іншого легітимного порядку просто нема. Росія якраз і пропонує затвердити окремий порядок для СЦКК. Тобто, укласти офіційну двосторонню (чи навіть багатосторонню) угоду про такий орган. Ось тут і з'являється “камінь спотикання”. Він не у побуті російських офіцерів, а в питанні: з ким Україна укладає таку угоду? Якщо з агресором і окупантом, як каже закон України, то “контроль і координація припинення вогню” з агресором виглядає цілковитим знущанням і над міжнародним правом, і над здоровим глуздом. У такій угоді Росія обов'язково прагнутиме у тій чи тій формі утвердити тезу про свою непричетність до конфлікту і про “громадянську війну”. Тобто, умова формальної угоди про СЦКК є для України неприйнятною з тих самих прин, що й інші російська умова — про обов'язкову участь “ДНР/ЛНР”.
Чи можна повернути росіян до СЦКК без виконання їхніх неприйнятних умов? Побачимо. Саме зараз, як стверджує спеціальний представник державного департаменту США по Україні Курт Волкер, триває спроба вирішити проблему СЦКК. Наведемо цитату з відповіді Волкера на питання журналістів під час його останнього телефонного брифінгу 29 січня: “Є проблеми,.. деякі з них — досить практичного чи технічного характеру, наприклад, які документи повинні мати при собі люди, і який статус російських офіцерів на українській території. Ці питання цілком можна вирішити, і я знаю, що міністр закордонних справ України Павло Клімкін підтримує зв'язок з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим у спробі вирішити ці технічні питання. Я сподіваюся, що це буде зроблено найближчим часом, і присутність російських офіцерів в СЦКК буде відновлена якнайшвидше. Це дуже важливо для забезпечення безпеки жителів Донбасу”.
Курт Волкер, звісно ж, розуміє, що проблема не лише в суто технічних питаннях. І взагалі — всі все розуміють, насамперед — хто агресор, а хто жертва агресії, тільки нам від цього не легше. І не полегшає, допоки агресія не припиниться і Україна не поверне свою землю. Це обов'язково станеться, якщо ми не будемо більше помилятися із визначенням, де технічні питання, а де принципові, якими не можна поступатися ніколи.
Юрій Сандул, Київ
