Російські судді під підозрою Генпрокуратури України: що це означає

Головна військова прокуратура України направила повідомлення про підозру та виклик на допити 18 суддям та голові Конституційного суду Російської Федерації у справі про анексію Криму. Про це на своїй сторінці у Фейсбук написав Генеральний прокурор України Юрій Луценко. "18 березня 2014 року в Москві за участю Президента РФ Володимира Путіна та самопроголошених представників так званої “влади Криму” Сергія Аксьонова, Володимира Константинова, Олексія Чалого підписано “Договір про прийняття до РФ Республіки Крим і створення у складі РФ нових суб’єктів”, який є нікчемним з правової точки зору”, - повідомив генпрокурор.

І продовжив: “Такі дії призвели до тяжких наслідків у вигляді окупації частини території України та заподіяння матеріальних збитків нашій державі на суму понад 1 трильйон гривень”.

У повідомленні Юрія Луценка також зазначено, що у разі нез’явлення до Головної військової прокуратури у визначений строк без поважних причин підозрюваних буде оголошено в розшук та скеровано до суду клопотання про надання дозволу на їх затримання з метою доставки в суд для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Логічно припустити, що згадані 18 суддів Конституційного Суду РФ не те, що не прийдуть на допит до прокуратури, вони в Україну ні ногою. Відтак маємо декілька запитань: по-перше, що це означає, по-друге, які шанси оголошення російських суддів у міжнародний розшук. А ще - в якому нині стані справи проти керівників збройних сил РФ: міністра оборони РФ Сергія Шойгу, голови Генштабу ЗС РФ Валерія Герасимова та інших, і, власне, по-третє, чому досі не оголошено підозру головному злочинцю, президенту РФ Володимиру Путіну?

Укрінформу відповідають:

Євген Магда, політолог:

“Подібними підозрами Генпрокуратура доводить, що злочини були, про них знають і вони відповідним російським посадовцям інкримінуються”

“Є відома фраза, що демократія — це процедура. І якщо Україна розраховує в перспективі притягнути до відповідальності людей, причетних до анексії Криму і розпалювання війни на Донбасі, то цілком варто проходити подібну процедуру, навіть якщо вона виглядає для когось дещо недоречно. Тому, як на мене, рішення Генеральної прокуратури виправдане та потрібне з тієї простої причини, що якщо в перспективі буде міжнародний суд, де будуть розглядати злочини Російської Федерації, то на суді будуть адвокати і вони будуть доводити, що Росія нічого такого не робила. Подібними підозрами, які багатьом видаються формальними, Генпрокуратура доводить, що злочини були, про ці злочини знають і вони відповідним російським посадовцям інкримінуються. Звичайно, процес цей не швидкий, не варто годувати себе ілюзіями. Попри те, відповідні дії закладають підвалини щодо відновлення і юридичної, і людської справедливості”.

Олександр Мережко, доктор юридичних наук, професор:

“Оголошення підозри російським суддям — це суто політичний, декларативний акт, який не матиме практичних наслідків”

“З юридичної точки зору це доволі цікавий і неоднозначний казус. Все залежатиме від того, з якої точки зору його розглядати. Якщо з міжнародно-правової, то матимемо проблему. Адже Росія, не виключено, почне голосити про імунітет держави у міжнародному праві, непідлеглість однієї держави законодавству та юрисдикції іншої, нагадуватиме про застосування в міжнародних відносинах римського принципу “par in parem non habet potestatem” (рівний над рівним не має влади). А оскільки Україна і Росія по відношенню одна до одної є суверенно-рівними державами, то українські судді не мають відповідної юрисдикції.

В американців є дуже цікава доктрина, яка пов’язана з цим принципом, яка, власне, так і називається “Доктрина акту держав”. У ній йдеться, що американські суди не мають права оцінювати законодавство або судове рішення іншої держави. Відтак тут маємо сумніви. Але, якщо розглядати з точки зору національного права, то, по суті, звинуватити суддів Конституційного Суду РФ в тому, що вони є співучасниками злочину агресії проти України можна, але надіятися на “велике щось” не варто. Наразі це суто політичний, декларативний, акт, який не матиме практичних наслідків до того моменту, допоки хтось з 18 суддів не опиниться на території України. Або допоки не відбудеться міжнародний трибунал щодо збройної агресії РФ проти України. Агресії російських військових злочинців, починаючи Володимира Путіна і його співучасників: керівництва збройних сил РФ, суддів Конституційного Суду, депутатів Держдуми, членів Ради Федерацій тощо. Так як під час Нюрнберзького процесу, на якому було розглянуто злочинні діяння керівництва й окремих організацій Третього рейху.

Щодо питання, чому досі не оголошено підозру Володимиру Путіну? То тут і для мене є багато «незрозумілостей». Адже саме Путін порушив міжнародне право — злочин проти миру, який не має терміну дії і який представлений в кримінальному праві як України, так і Росії. Тобто, його можна судити і за російськими законами, тому що він порушив кримінальне право РФ, і за українськими. У першому випадку все зрозуміло. Щодо України, то треба бути послідовними. Якщо військова прокуратора вручає підозру або оголошує когось в розшук, то такі ж самі дії треба застосувати до верховного головнокомандувача РФ. Путін це військовий злочинець, але саме він несе основну відповідальність. Що зупиняє нашу прокуратуру, то тут можна висувати лише різноманітні версії. Як приклад, можуть посилатися на імунітет глави держави. Путін, будучи главою РФ спокійно може поїхати в яку-небудь іншу країні, приміром, в ту ж Італію, де його неможливо притягти до кримінальної відповідальності, бо в нього — імунітет. Але є одне “але”. Якщо Путін втратить статус глави держави, то, принаймні, можна вимагати його екстрадиції.

Утім усе, що наразі відбувається, в тому числі, факт нерозірвання дипломатичних відносин з країною агресором, можу назвати не інакше, як юридичною шизофренією”.

Михайло Пашков, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова:

“ГПУ демонструє, що позиція України послідовна: Росія — агресор і окупант”

“В правовому плані дії Генпрокуратури варто розглядати як послідовну, активну позицію України щодо захисту своїх національних інтересів. Перше - в контексті позову до міжнародного суду ООН все це чітко демонструє нашу незмінну позицію: Росія — агресор, який незаконно анексував Крим і розпочав війну на Донбасі. Друге - давайте згадаємо, як в грудні минулого року на Генасамблеї ООН прийняли резолюції по Криму. У документі чітко сказано про незаконну анексію півострову РФ. Третє - новина про оголошення підозри суддям Конституційного суду РФ звучить досить символічно на фоні заяви Могеріні, що анексія Криму Росією є незаконною, і президентські вибори, які найближчим часом відбудуться, також не можуть бути визнані”.

Ростислав Кравець, старший партнер адвокатської компанії “Кравець і партнери”:

“Оголошення підозри суддям Конституційного Суду РФ — це не більше, ніж піар-шоу ГПУ”

“На мій погляд, подібні заяви Генпрокуратури - це не більше, ніж піар шоу. Пам’ятаєте, як минулого тижня по РосТВ показували політичну агітацію Путіна, який “лякав” чудо-зброєю. Власне, і це шоу від ГПУ покликане показати, що, ось, бачите, ми таки щось робимо. Путін ракетами лякає, а ми його суддям підозру оголошуємо. Це ж саме стосується і перспектив оголошення суддів в міжнародний розшук — вони туманні. Але шанс врешті-решт когось затримати таки є. Приміром, якщо хтось з 18-ти суддів опиниться на території України. Відтак, в мене питання: скажіть, оголошуючи комусь підозру ви розумієте, що врешті-решт хочете отримати? Якщо так, і необхідні інструменти для цього таки є, то чому б вже не оголосити підозру всім, в першу чергу, президенту РФ Володимиру Путіну? Адже саме він остаточно віддавав накази стосовно тих чи інших злочинних дій на території України, тим паче, що стосується анексії Криму”.

Опитав Мирослав Ліскович, Київ