Страсбурзька відсіч: як Україна не дозволила програти Європу
Осіння сесія Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) 2018 року ввійде в історію як безкомпромісна конфронтація між заангажованими Росією прихильниками умиротворення агресора та сміливими націями, які цьому агресору дають відсіч.
Головне питання порядку денного сесії стосувалося нібито формальної процедури: повноваження національних делегацій, право голосу.
Ще кілька місяців тому керівництво Ради Європи і ПАРЄ подали це під соусом «зміцнення» ефективності організації виконувати свої функції на тлі просування демократичних цінностей, прав людини, основоположних свобод.
Нібито суто формальні процедури, якби за цим чітко та прямо не стояла саме Росія та її кулуарні прибічники у Раді Європі.
Зміни до регламенту проштовхувалися саме з метою ускладнення процесу продовження санкцій проти агресора і забезпечення таким чином повернення делегації Держдуми до роботи в ПАРЄ.
Ще одним із аргументів подавалася нагальна необхідність відновлення Москвою сплати внесків до бюджету Ради Європи, що російська сторона припинила робити після подій 2014 року: початку агресії проти України та отримання політичного ляпасу в формі санкцій і позбавлення голосу в Парламентській асамблеї.
«ТОКСИЧНИЙ» ЯГЛАНД
Відтак, коли куратори з Держдуми (або з Кремля) зрозуміли, що політичним шляхом повернути російських депутатів до ПАРЄ неможливо (принаймні, доки РФ не припинить агресію), був обраний підступно завуальований регламентно-процедурний варіант. На офіційному рівні його головним лобістом виступив чинний генсек Ради Європи Турбйорн Ягланд. Тривожні сигнали почали поступати, коли норвезький політик у своїх виступах і діях (включаючи доброзичливі візити до Москви) почав просувати риторику пошуку компромісу, збереження єдності організації, нагальності відновлення діалогу з Росією, неприпустимості ізоляції так званих російських колег. Мовляв, якщо вони не будуть з’являтися у стінах Асамблеї, то ж як із ними можна спільно вирішувати наявні проблеми із захисту прав людини, відстоювати інтереси пересічних росіян, обговорювати шляхи урегулювання «конфлікту» в Україні.
Відтоді Ягланд перетворився на відкритого лобіста РФ у стінах Ради Європи, набув «токсичності» та втратив свій авторитет і репутацію серед чималої кількості європейських політиків.
ПРЕЗИДЕНТ ПАРЄ ЗГОДНА НА КОМПРОМІС ЗАРАДИ ДІАЛОГУ З АГРЕСОРОМ
Аналогічну позицію просувала на осінній сесії й чинний президент ПАРЄ, представник проросійської в Європі політичної сили соціалістів, парламентарій зі Швейцарії Ліліан Моріс Паск’є. Уся сутність її думки була чітко викладена у вступному слові на відкритті осінньої сесії. Сигнали аналогічні: нам потрібний щирий відкритий діалог із Росією; треба досягнути компромісу заради збереження єдності організації та демократичних цінностей. Також, як видається, було великою помилкою спічрайтера швейцарського парламентарія згадати у виступі про зустріч Паск’є кілька тижнів тому на російській території з головою Ради Федерації Валентиною Матвієнко. Це спікер верхньої палати російського парламенту, що у повному складі підтримала окупацію Криму та агресію проти України.
У виступі чинного президента ПАРЄ не було жодної згадки про триваючу російську агресію, про українців, які кожного дня гинуть на східному фронті Європи, про українських політичних заручників Кремля, про розв’язану Росією гібридну війну проти всього цивілізованого світу, а також про намагання путінського режиму знищити зсередини, через своїх проксі, саму Раду Європи та її парламентський вимір співробітництва.
РАДИКАЛЬНИЙ ПОСИЛ: ВУЛЬГАРИЗМ ДЛЯ ПРОПАГАНДИСТКИ КРЕМЛЯ
Серед таких засвітився у кулуарах Асамблеї й головний український комуніст Петро Симоненко. І хоча його партія в Україні заборонена, політик гордо заявив, що є почесним членом ПАРЄ, адже делегував тут 17 років, а тому регулярно відвідує сесії.
А представників Держдуми РФ цими днями у Страсбурзі помічено не було. Хоча, власне, їх ніхто й не виганяв із Асамблеї.
Натомість «продуктивно» попрацювала у кулуарах сесії співробітниця одного із російських державних пропагандистських телеканалів. Вона намагалася ангажувати українських депутатів на коментарі, ставила провокативні запитання, на що отримувала або повний ігнор, або чіткі відповіді про справжню сутність путінської Росії та її засобів пропаганди й дезінформації.
Емоційною була відповідь одного із радикальних депутатів, який попросив відчепитися. Але це було висловлено із дещо брутальнішим забарвленням.
ЦІНА КОМПРОМІСУ: 30 СРІБНИКІВ ІЗ ШІСТЬМА НУЛЯМИ?
Розпочинаючи дебати про регламент та повноваження національних делегацій, доповідач із цього питання бельгійська депутат Петра Де Суттер запевняла, що підготувала збалансований документ, який стосується суто внутрішніх процедур для всіх без винятку країн ПАРЄ, а Росія тут взагалі ні до чого. Її підтримували представники політичних груп соціалістів, об’єднаних лівих (вважайте, комуністів), а також чимало депутатів із найбільшої фракції Європейської народної партії – переважно німецьких.
Ні, жодний із делегатів у ПАРЄ у своєму виступі прямо не підтримував, не виправдовував Росію. Всі нібито чітко розуміли, що РФ – порушник цінностей та правил. Але на цьому тлі підступно просувалася думка про необхідність «мудрого» компромісу заради майбутнього Ради Європи і ПАРЄ. А ліві взагалі заявили, що без Росії тут буде ще й гірше.
Категорично проти регламентного сценарію повернення росіян у стіни поважної Асамблеї виступили політичні групи консерваторів та лібералів. Особливо нагальною й авторитетною була позиція британських консервативних парламентаріїв, а також друзів України із Грузії, країн Балтії, багатьох інших адекватних європейських столиць, які не готові розмінювати цінності на дешевий російський газ або 30 бюджетних срібників (точніше, близько 30 мільйонів доларів), що РФ повинна сплачувати щороку до Ради Європи.
НАВІТЬ НАЙБІЛЬШИМ ПРИБІЧНИКАМ ПУТІНА БУЛО СОРОМНО
Звичайно, найбільш рішучою була й є політична позиція української постійної делегації в ПАРЄ.
У кожному виступі народні депутати України нагадували європейським колегам про підступну Росію, яка продовжує агресію та руйнує демократичний світ, протиправно утримує українських політичних заручників.
Голова делегації Володимир Ар’єв викрив справжні наміри охочих «зміцнити» ПАРЄ через зміни до регламенту. Примітно, що речник Ради Європи у своєму Twitter прямим текстом вказав, що Асамблея розглядає санкції та право голосу відносно Росії – чим трохи зіпсував намагання деяких проросійських діячів прикрити цей процес суто технічними, процедурними нібито моментами.
Нардеп Олексій Гончаренко виступав у гумових рукавицях хімзахисту, таким чином звертаючи увагу генерального секретаря Ради Європи Ягланда на небезпеку російської токсичності.
Емоційний тролінг Гончаренка навіть примусив норвезького політика щось терміново пояснювати з центральної трибуни Асамблеї, але це виглядало дуже непереконливо та спровокувало переважно негативну реакцію депутатів.
«Українській делегації вдалося зламати хід дебатів. Усі члени делегації навели ту аргументацію, коли навіть ярим прихильникам Путіна – таким, як генсек Ради Європи Ягланд – було соромно, і він вимушений був вискочити на трибуну і виправдовуватися», – прокоментувала результати розгляду «проросійського» питання перший заступник голови Верховної Ради України Ірина Геращенко.
Вона висловила переконання, що після цих подій в Асамблеї буде дедалі важче втілювати намагання повернути російську делегацію «без збереження обличчя».
ЗАБАГАНКИ КРЕМЛЯ НЕ ПРОЙШЛИ
Напруження дебатів, емоції багатьох депутатів, очевидна принципова жорстка позиція більшості Асамблеї щодо агресора досягли своєї мети. Ще під час перерви за депутатсько-дипломатичними каналами стало відомо, що доповідач із «російського» питання Суттер запропонує скасувати голосування та повернути документ до профільного комітету на доопрацювання. Саме так і сталося. Бельгійська депутат пояснила, що поважає думки колег, що зала розділилася, а, відтак, доповідач готова перенести розгляд питання, можливо, десь на наступну сесію у січні. Це означає, що проросійське лобі в ПАРЄ усвідомило, що ситуація сьогодні програна. Голосів на підтримку забаганок Кремля не вистачить.
І це ознаменувало чергову перемогу України над Росією у Раді Європи, ПАРЄ – на політичному, дипломатичному, ціннісному фронтах.
Українці у кулуарах заспівали державний гімн та кілька разів вигукнули «Слава Україні – Героям слава!».
Також хтось запропонував продовжити думку після слова «Путін»... Але то вже інша історія.
Андрій Лавренюк, Страсбург
