Чи мають шанси найближчі вибори перетворитися на цирк?

Відповідь на це питання чітко показує соціологія – кандидати без жодного досвіду в політиці котируються в п’ятірці лідерів. Чи можуть співак та шоумен стати загальнонаціональними лідерами? На сцені так, у політиці – навряд чи. Адже вся суть – у досвіді.

У розвинених демократіях звертають увагу на політичне минуле, оскільки воно є визначальним щодо реалізації державної політики. Окрім цього, сюди входять ідеологічні переконання, робота інституцій, відчуття динаміки державної політики.

До прикладу, в Італії після Другої світової війни Альчіде де Гаспері вибудував чітку динаміку виховання молодих політиків, які мали б прийти до влади після нього. Так була створена одна з найбільших партій «Християнські демократи». Тому досвід має значення, але молодь списувати з рахунку не можна.

Знання і досвід – це, власне, і є інвестиція в майбутнє молодої політики України. Політика і шоу бізнес – абсолютно різні речі. Тому те, що ми бачимо на екрані телевізора через шоу, – лише відображення умовної реальності, а не реальної. Ну, щоб не було ілюзій.

Але в цьому й феномен Зеленського, що в серіалі він – «потрібний президент», той, якого дійсно хоче бачити народ, сварить, б‘є, лає своїх підлеглих. Це дієве до прикладу в Білорусі, Росії, й це характеристика авторитарних лідерів.

У демократичних державах є баланс. Тобто не мають президент чи прем’єр абсолютної влади, натомість вони її ділять із парламентом, інституціями. Пригадую випадок одного діючого міністра в уряді України, який доволі зверхньо ставився до депутатів і не бажав іти на комунікацію з ними. У відповідь отримав повний «стоп» по всіх ініціативах від міністерства у парламенті.

Власне, відсутність відкритості та досвіду спілкування з депутатами й завадила вчасному початку реформ.

Це один із багатьох випадків, але важливо вже зараз бути готовим до того, що діалог, консенсус у політиці must have – якщо мова йде про демократію.

Що ми маємо серед кандидатів у президенти? Соціологія показує лідерство як шоуменів, мова йде про Зеленського та Вакарчука, так і політиків із досвідом. Однак не кожен досвід стає якісним досвідом. Тимошенко, Порошенко, Бойко – важковаговики в політиці й легко можуть викласти свої джокери на стіл, однак якщо вести мову про антирейтинги, то ці політики там теж не серед останніх, хоча й є лідерами.

Є інші, з меншими рейтингами, як от Роман Безсмертний, Мішель Терещенко, Андрій Садовий, Анатолій Гриценко. Політики з досвідом: у когось досвід управління містом (Садовий та Терещенко), інший, Безмертний – має дипломатичний досвід, інституційний та участь у «мінських переговорах», Анатолій Гриценко – досвід керівництва армією. Важко не погодитись: успішність у керуванні малими проектами чи справами має значення й для управління великими справами.

Не треба забувати й про інвестицію в молодь. Молоді партії – поки що тільки в зародку, але із шаленим потенціалом росту. Сьогодні вони в українській політиці схожі на вегетаріанців, які прийшли в стейк хаус. І замість того, щоб грати за правилами і замовити стейк, вони намагаються гратись у власні правила та замовляють овочеві салати, смузі та пісні десерти, фотографуючи це в свої інстаграми, та намагаються цим виграти вибори. Але правила змінні, як і політичні тенденції в суспільстві.

Тарас Семенюк

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства