Як дядько Сем допомагає Києву в інформаційній війні з Москвою

Спецпредставник Держдепу США по Україні Курт Волкер представив англомовний сайт “Протидія російській агресії в Україні”. На сторінках сайту, з використанням супутникових знімків, карт і статистики, висвітлені деталі російської агресії. Подано хронологію подій - від анексії Криму до останнього інциденту із захопленням кораблів та членів екіпажу у Керченській протоці. Інформовано про роботу спостережної місії ОБСЄ, а також вказано наслідки російської агресії для мирного населення та інфраструктури окупованих територій, перераховані гібридні методи війни проти України, до яких вдається Росія, тощо. У своєму Twitter Курт Волкер поділився посиланням на ресурс і подякував “за важку роботу” Бюро з конфліктів і стабілізаційним операціям Держдепартаменту США, яке опікується сайтом (перейти на ресурс можна ТУТ). Укрінформ ознайомився з контентом сайту та зробив стислий огляд основних його розділів, з тим, щоб зрозуміти задачу цього інформаційного ресурсу.

Сайт “Протидія російській агресії в Україні” побудовано у формі лонгріду. На початковій сторінці в якості прологу - “Україна перебуває під атакою” - вказано, що після Революції Гідності у 2013-2014 рр. (Euromaydan) Росія незаконно захопила та окупувала Крим і почала збройний конфлікт на сході України. “Через п'ять років Росія продовжує озброювати, навчати, очолювати і воювати спільно з антиурядовими силами на сході України, при цьому брехливо заявляючи, що вона не є учасником конфлікту”, - йдеться на сайті.

Один із розділів під назвою “Конфлікт” присвячений хронології подій в регіоні, починаючи від анексії півострова російськими військами і закінчуючи атакою та захопленням українських кораблів та екіпажу в Керченській протоці.

Стисло по кожному пункту:

Про анексію Криму: “27 лютого 2014 року російські війська або “зелені чоловіки”, озброєні важкою зброєю, захопили будівлю парламенту в Сімферополі у Криму, піднявши російський прапор. 16 березня 2018 року жителі Криму змушені голосувати під наглядом озброєних російських військ. Росія стверджує, що українці роблять вільний вибір у тому, що широко засуджується міжнародним співтовариством як фіктивний “референдум”. (Привертає увагу невідповідність у датах. Так званий “референдум” відбувся 16 березня 2014 року. А 16 березня 2018 року у Криму відбулися незаконні вибори президента РФ. Сподіваємось — це лише технічна помилка розробників сайту. - Авт.). 18 березня 2014 року: Російська Дума проголосувала за “включення” Криму до Російської Федерації - заяву, яку міжнародна спільнота відверто відкинула”, - йдеться в хронологічній довідці.

Там же наводяться слова державного секретаря США Майка Помпео про те, що Сполучені Штати не визнають і ніколи не визнають спроби Росії анексії Криму. А також... про “кампанію примусу і насильства”, що Росія прагне заглушити будь-який голос, який ставить під сумнів окупацію Росії: “Протягом останніх п'яти років зловживання почастішали, оскільки РФ ще більше зміцнила свою окупаційну присутність на півострові”.

Про окупацію Донбасу

“Протягом квітня 2014 року Росія веде та ініціює протести на сході України та починає захоплювати урядові будівлі. 15 квітня 2014 року Україна розпочинає “Антитерористичну операцію” як відповідь на агресію Росії. 17 липня 2014 року рейс MH-17 "Малайзійських авіаліній" був збитий на Сході України російським ракетним комплексом, привезеним на окупованого Донбас з Росії. В результаті загинули 298 мирних жителів. У вересні 2014 року Тристороння контактна група (ОБСЄ, Росія, Україна) підписує Мінські угоди про припинення бойових дій та встановлення лінії розмежування. Осінь-зима 2014 року - сили під проводом Росії неодноразово порушували мінські угоди і продовжували окупацію території України. 12 лютого 2015 року лідери Нормандського формату обговорюють чергову мінську угоду з припиненням вогню, який має набути чинності 15 лютого. 15-18 лютого 2015 року Росія знову нехтує угодою, яку вона підписала, і сили, які вона веде, захоплюють стратегічне місто Дебальцеве, після того, як припинилися бойові дії (...) Через п'ять років Росія продовжує ігнорувати Мінські угоди та розпалювати конфлікт проти України”.

До хронології додаються “сухі” цифри: 16 799 км ² - розмір контрольованої Росією території в Донецьку та Луганську. І наводиться порівняння. “Це - більше, ніж Чорногорія або американський штат Коннектикут; 7,2% території України фактично перебуває під російським контролем, включаючи частину Донбасу і весь Кримський півострів”.

Про Керченську морську “блокаду”

“Керченська протока, яка з'єднує Азовське море з Чорним морем, є ключовою точкою входу для імпорту та експорту України, особливо після російської окупації Криму. У травні 2015 року розпочато будівництво Керченського мосту, що з'єднує материк Росії з окупованим Кримом і обмежує комерційний рух за розміром і обсягом. 16 травня 2018 року офіційно відкрився 19-кілометровий Керченський міст, що зменшує морський трафік приблизно на 50% і призводить до 30-відсоткової втрати доходів для маріупольського порту України та майже таких же збитків для порту Бердянськ. Квітень-грудень 2018 - використовуючи перевірки як привід, Росія затримує торговельні судна, які проходять через Керченську протоку, йдучи до портів України, іноді протягом кількох днів, здійснюючи квазіблокаду суднам, що перебувають під українським та міжнародним прапорами. 25 листопада 2018 року російські прикордонні кораблі ФСБ атакують три українські судна, які вийшли після того, як Росія заблокувала їх (із порушенням міжнародного права) від транзиту через Керченську протоку. Росія захоплює кораблі та 24 члени екіпажу (троє поранених)”.

Про гібридні загрози

У цьому розділі автори звернули увагу на гібридну поведінку нашого північно-східного агресора, розділивши інформацію, як і в попередньому розділі, на кілька пунктів. Утім, жодної конкретики. Йдеться лише про те, як, у який спосіб забезпечується гібридність, а саме: “Росія продовжує атакувати і дестабілізувати Україну, і ця агресія охоплює пряме військове втручання, політичне втручання через маніпулювання та дезінформацію ЗМІ, використання довірених осіб, економічні важелі, кібердіяльність, енергетичні та культурні операції впливу на поділ населення”.

Йдеться про гібридні дії РФ у Керченській протоці. Зокрема, через будівництво Керченського моста, використання сили біля протоки, а також переслідування торговельних суден, які завдали серйозного економічного удару по економіці України.

Сказано, що Росія, маючи в своєму арсеналі широкий спектр інструментів, усіляко намагається зірвати демократичний виборчий процес. “РФ намагається посіяти сумніви серед українців, використовувати соціальну напруженість... прагне зобразити Україну невдалою державою”.

Згадується, наприклад, вірус NotPetya - найбільш руйнівна і збиткова кібер-атака в історії, запущена російськими військовими задля дестабілізації України. “NotPetya швидко поширився по всьому світу... мільярди доларів збитків у Європі, Азії та Америці, включаючи закриття Роттердамського порту”.

Американці розповідають також про захоплення Росією вугільних шахт та нафтових і газових активів позбавляє Україну ресурсів, критичних для її економіки. Окремо наголошується, що зусилля Росії обійти Україну з трубопроводом «Північний потік 2» загрожує підірвати українську та європейську енергетичну безпеку. Не оминули увагою політичні вбивства, загрози терактів та публічні погрози застосувати ядерну зброю.

Висновок: З одного боку, може здатися, що фактаж про російську агресію в Україні подано, ну, надто вже коротко: уся інформація вмістилася у кілька сторінок. Утім, не варто недооцінювати “подарунок” Держдепу, який ініціював створення тематичного проукраїнського інформаційного сайту під своїм “крилом”. У тому, що інформацію викладено стисло та лаконічно, вбачається певний задум — чітко та ясно інформувати західного обивателя щодо російсько-української війни, формуючи потрібне суспільне сприйняття у рядових американців та підтримку платників податків подальших рішень уряду США стосовно далекої України. Та й у англомовного світу до тієї інформації, яка йде не від суперників - України чи Росії, а, так би мовити, від неупередженої сторони, світового арбітра — Сполучених Штатів — довіри врешті більше. Будемо сподіватися, усе це разом допоможе у боротьбі з агресором.

Огляд підготував Мирослав Ліскович. Київ