Чи на часі для України подвійне громадянство
Міністр закордонних справ України Павло Клімкін своєю «побіжною» реплікою під час інтерв’ю на церемонії нагородження Women in Arts збурив українське суспільство на цілий тиждень. «Клімкін за подвійне громадянство для діаспорян», «Клімкін хоче дозволити подвійне громадянство», «Клімкін уточнив, хто повинен отримати подвійне громадянство» - список видань з такими енергійними заголовками наближається до повного списку ЗМІ в Україні.
"Я вважаю, що ми маємо просто прописати критерії. Звичайно, ми маємо до цього йти. Ми втрачаємо тисячі і тисячі українців, які могли б працювати тут, і не тільки в державних органах чи якійсь бюрократії, чи бізнесі, але й також створювати сучасну українську культуру", - відповів міністр на запитання журналіста. «Колись казали: є заробітчани, є діаспора і є Україна. А я кажу, що є українство», - додав Клімкін.
Публічні відповіді міністрові не всі були схвальні
А от заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій Георгій Тука в ефірі одного з телеканалів заявив про свої сумніви щодо доцільності і своєчасності такої пропозиції: "…Я загалом не проти, але в мене є чимало запитань, на які я ще жодної відповіді не отримав. Якщо, наприклад, на території нашої держави оголошується воєнний стан, яким чином ця людина буде себе вести - як громадянин України або як громадянин іншої країни». І ще: якщо якась кількість наших громадян отримає друге громадянство РФ, то агресором запросто буде використано тезу про «захисту громадян Росії».
"У нас є прикрі випадки, коли люди уникали кримінальної відповідальності за свої вчинки, використовуючи громадянство інших країн. Коли вони відверто втекли з країни, і ми не маємо можливості тепер їх притягнути до відповідальності, тому що в країні, громадянином якої є ця людина, не передбачена видача власних злочинців ", - додав Тука.
Натомість ідею підтримав представник уряду у Верховній Раді, народний депутат Вадим Денисенко. Питання про введення подвійного громадянства для представників української діаспори має пройти етап обговорення в кілька місяців, зазначив він, водночас визнавши що «питання обговорюється» і «…дуже правильно, що ми почали про це говорити».
Міністр «намацує ґрунт» не вперше
Зазначмо, що Павло Клімкін цю делікатну тему вже порушував публічно і неодноразово.
Українцям необхідно почати суспільну дискусію щодо можливості бути громадянином декількох країн. Про сучасні українські нюанси проблеми в жовтні минулого року Павло Клімкін говорив, виступаючи у Львові: "…ми не можемо навіть говорити про подвійне громадянство з Росією під час де-факто війни з нею, – сказав він. – Ті, хто має російські паспорти, хай їх здають, всі інші – давайте розмовляти. Подвійне громадянство може бути лише за чітких умов. Його не зможуть мати військові командири, воно не дає можливості обіймати певні посади".
Глава МЗС нагадав, що подвійне громадянство практикують у деяких країнах Європи. "Натомість у нас його носії порушують законодавство, хоча це ще не означає, що вони – злочинці. В АТО загинули щонайменше 11 громадян Угорщини (мешканців Закарпаття з подвійним громадянством. – Ред.)".
У лютому про це саме очільник МЗС заявив в Одесі під час брифінгу на причалі поруч з пришвартованим тут ракетним есмінцем ВМС США Donald Cook.
«Я вважаю за необхідне дозволити подвійне громадянство... Так, воно нам потрібне. Однак ні за яких умов не повинно бути подвійного громадянства з країною-агресором. Це буде обговорюватися тільки після того, як вони повернуть нам Донбас і Крим», – сказав Клімкін. Він також уточнив, що подвійне громадянство допоможе залучати на роботу іноземних фахівців. «Скільки може хороших професіоналів приїхати з інших країн, щоб допомогти нам у реформах. Подивіться, навіть ситуація з Уляною Супрун...», – зазначив Клімкін.
Що каже нинішнє законодавство
У Конституції України прямої заборони на подвійне громадянство не передбачено.
Стаття 4 зазначає, що «…підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом («Про громадянство». - Ред.)», стаття 25 – що «…громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство… не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі».
Але ось Стаття 26: «Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, – за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України». Здавалося б, що тут може змінити «подвійне громадянство», якщо іноземці і без того, за Конституцією, мають «ті самі права і обов’язки». Втім, «за винятками», тобто прямі заборони та обмеження розписані по профільних законах, які не утискають загальновизнаних прав, скажімо, на медичну допомогу чи правовий захист, але цілком прагматично регулюють (або й забороняють) доступ до державної служби, таємниць, пенсій, бізнесу, працевлаштування тощо.
Зокрема, Закон «Про державну службу» (стаття 19, п. 2) передбачає, що «…на державну службу не може вступити особа, яка… має громадянство іншої держави; а (стаття 84) «…припинення громадянства України або виїзд на постійне проживання за межі України; 2) набуття громадянства іншої держави» є підставою для припинення державної служби.
Водночас Закон «Про громадянство», який і мав би врегулювати сумніви довкола «подвійного громадянства», в цій частині доволі обтічний. У статті 2 він фіксує: «Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України». Друге громадянство, за таким формулюванням, має просто ігноруватися з погляду правочинів. Хоча саме це неможливо в разі виникнення конфліктної ситуації, коли права біпатрида захищає його «друга» батьківщина – і конфлікт з фізичною особою тягне міждержавні нюанси.
Проблемність цих відносин вже далася взнаки, коли паспорти інших держав було виявлено у держчиновників, яких мали притягнути до відповідальності за антикорупційним законодавством.
Або коли сайт "Миротворець" оприлюднив список більш як 300 держслужбовців і чиновників у Закарпатській області, які мають угорські паспорти, а СБУ пояснила, що не може притягнути їх до відповідальності, може тільки обмежити доступ до державної таємниці.
Що можна і треба робити
Міністр закордонних справ України Павло Клімкін, європейськи орієнтований політик і дипломат, вдався до вислову «ми маємо до цього йти».
На цій мапі червоним позначені країни, де заборонене подвійне громадянство, - і Україна, як ми бачимо, серед них разом з більшістю африканських та азіатських країн. Певну розраду дають Німеччина, Норвегія та Іспанія – хоч і європейці, але «як і ми». Водночас червоний колір балтійських країн підказує, чому Україні зарано в зелену частину мапи – коли на кордоні потужний агресор, експерименти з відкритістю є смертельно ризикованими.
Водночас «маємо до цього йти». І не обов’язково, щоб одразу знайшлося одне рішення, універсальне для всіх сторін проблеми: з одного боку заохочувати друзів України, залучати в країну потрібних фахівців, не створювати колізій українцям-заробітчанам, які хочуть поліпшити свій статус у країнах, де нині працюють; з другого – захиститися від зловживань з боку злочинців та «гібридних» проникнень з боку ворога.
Колишній, за прем’єрства і президенства Віктора Януковича, двічі очільник українського МЗС Костянтин Грищенко, скажімо, зазначає, що «не можна дискримінувати будь-яку меншину, і на цьому базуються європейські норми… Діаспора – вона ж не тільки в Канаді чи Сполучених Штатах, вона і в Росії величезна… мільйони тих, хто можуть підтвердити своє українське коріння… Якщо ми готові дати такі права, то маємо бути готові, що також надамо однозначно таке право мільйонам тих, хто проживає в Російській Федерації… Чому українець в Тюмені має інші права, ніж українець у Вінніпегу?»
Відповідь легка. Бо не Канада нині вбиває українців і відтяла шматок території України.
Закон – робочий документ, який саме і має розписати можливі ситуації із зазначенням, як діяти за тих чи інших обставин. Тому нині цілком прийнятні ситуативні зміни і доповнення до законів у частині подвійного громадянства – те, що на користь Україні, схвалювати, а те, що на шкоду – забороняти. До універсальних вимог теоретичного права – повернутися після перемоги.
І ще. Чому розвинені країни не бояться подвійного громадянства? Саме тому, що захистом їм служить добрий стан економіки та правової системи, передові технології (зокрема, і у збройних силах), високий рівень життя, громадські інституції. Як там каже міністр Клімкін? «Маємо до цього йти».
Олександр Волинський, Київ
На фото: Павло Клімкін з учасниками акції «Об’єднані прапором», 23 серпня 2018 р. / Фото: Twitter
