Паспортизація Донбасу: Путін хоче, щоб Зеленський продовжив курс Порошенка?
Учора президент РФ Володимир Путін підписав указ про те, що жителі окупованого Донбасу можуть отримувати російські паспорти за спрощеною процедурою. Українці, які проживають у псевдореспубліках, зможуть без іспитів і вимоги проживання в РФ більше п'яти років отримати російський паспорт. Так прилетіло перше нахабне “вітання” щойно обраному Президенту Володимиру Зеленському, де між рядками читається: чхати ми хотіли на міжнародне та українське законодавства, ми – готові загострювати, готові воювати. А вже сьогодні Путін особисто прокоментував вибори в Україні: “Це повний провал політики Порошенка. Я впевнений, що нова влада не може цього не розуміти. Росія готова до відновлення стосунків з Україною, але не може цього робити в односторонньому порядку”. Тож зараз м’яч на полі України, а точніше, на полі Володимира Зеленського, який повинен якось відреагувати. І ця реакція дуже важлива. Натомість, чуємо нібито правильні заяви (ми засуджуємо, Росія – держава-окупант), але не від Зеленського особисто, а від “примари” під назвою “у Зеленського”. Тобто, що з цього приводу думає номінальний командир команди "ЗЕ" – невідомо, і це, м’яко кажучи, сумно.
Утім повернемося до Путіна: навіщо йому ставити Зеленського в таку ситуацію, коли в нього немає іншого виходу, як продовжувати курс Порошенка?
Політолог Олексій Мінаков вважає, що Кремль розглядає Зеленського, фігуру без політичного досвіду, в якості можливості зміни статусу-кво.
“Кремль не зовсім влаштовує статус-кво у відносинах з Україною, який характеризується практично відсутністю дипломатичних контактів і зменшенням впливу РФ на Україну в усіх сферах. Президент Порошенко не йшов на прямі перемовини і добивався санкцій проти РФ. А Володимир Зеленський як «слабка» фігура без політичного досвіду, яка має менш «русофобську» риторику і декларує бажання домовитись, розглядається Кремлем в якості можливості для зміни статусу-кво. Причому, в бік послаблення позицій України та посилення позицій Росії. Чому вони розпочали саме з шантажу і погроз, а також загострення ситуації? Бо це класичні інструменти російської «дипломатії». Ці «гопники» по-іншому і не вміють розмовляти. В такий спосіб вони створюють тиск на новообраного Президента України, щоб він, на їхню думку, був більш зговірливим. І, за кінцевим рахунком, досягнути з ним угоди на вигідних для себе умовах”, – вважає політолог.
А, оскільки Зеленський вже загнав себе у пастку власної обіцянки «домовитися з Путіним», то, переконує Мінаков, така зустріч рано чи пізно відбудеться. І в Кремля вже будуть козирі на руках.
“Тому все логічно. Більше того, вони не тільки лякають «батогом», але й пропонують «пряник» – через Віктора Медведчука вже озвучені тези про можливість інвестицій з Росії, дешевий газ, і закінчення війни, – каже він. – Таким чином, Зеленського фактично заганяють в рамку дій і сценаріїв, прорахованих Кремлем. Якщо погодиться на умови Путіна – будуть отруйні «плюшки», не захоче погодитись – тиск буде ще більше посилюватись”.
Доктор історії та політичний аналітик, віце-директор державного "Центру польсько-російського діалогу та порозуміння" Лукаш Адамський: (до речі, через свою риторику пан Лукаш в РФ – персона нон-грата. – Авт.) стверджує, що Путін зацікавлений у продовжені Україною курсу Порошенка, і наводить три аргументи “чому?”
“Перш за все потрібно поставити собі запитання, а що найважливіше для Путіна? Для президента РФ, який має внутрішні проблеми з падіння легітимізації влади в Росії (згадаймо ціну пенсійної реформи або минулорічну трагедію у Кемерово), популярність особи Путіна зменшується. А для нього це не стільки питання амбіцій, як скільки питання політичного виживання, щоб заховати за собою владу. Тобто він не може собі дозволити її втратити, бо Росія це авторитарна держава. І якщо лідер авторитарної держави втратить владу, то досить ймовірний шанс, що або він стане перед судом і решту життя проведе в якійсь в’язниці, або взагалі втратить життя. Тому для Путіна є одна найважливіша мета – зберегти владу. І якщо ми це зрозуміємо, то розуміємо також логіку його політики. Він зацікавлений в тому, щоб Україна залишалася країною з якою в Росії постійно тлітиме конфлікт, бо це радикалізує не тільки настрої в Україні, але також в Росії. І це, знову ж таки, дозволяє Путіну показати себе як лідера нації, лідера держави. Тобто він намагається досягнути того ж самого ефекту, як це відбулося після окупації Криму. І тому для Путіна досить важливо постійно мати такого зовнішнього ворога, як Україна”.
Друга і третя причина, на думку польського експерта – це демографічна криза в РФ та бажання завчасно вплинути на майбутні двосторонні переговори, зайняти вигідну позицію, якщо такі, звісно, відбудуться.
“Там збільшується відсоток не росіян, не слов’ян. Тож від указу про паспортизацію окупованого Донбасу РФ отримає нових громадян. Не маю жодних ілюзій, що частина населення ОРДЛО паспорти таки прийме. І, звичайно, дехто із них іммігрує, чи до Ростова, чи до Москви, де набагато кращі умови життя. І це також буде якийсь прибуток для Росії, - каже пан Адамський. - Ну, і третє. Скажу одразу, що не вірю в такий розвиток подій. Але. Якщо майбутній український Президент та уряд вирішать вступити в якісь перемовини з Путіним стосовно фактичної імплементації Мінських порозумінь (Мінських угод), то, очевидно, паспортизація населення Донбасу вигідна Путіну. Він підвищує ставки, хоче залякати недосвідченого президента і зробити все, щоби Зеленський пішов на потрібні йому поступки під час майбутніх переговорів. Які – ми неодноразово вже чули від того ж Лаврова. Утім я більше схиляюся до думки, що Путін просто не зацікавлений у нормалізації відносин з Україною. Йому потрібен тліючий конфлікт, без змін, як зараз. А тому просто використовує момент, щоби навмисно змусити Зеленського тримати курс Порошенка”.
Свою думку з цього приводу також висловив експерт ГО “Асоціація політичних наук” Дмитро Сінченко. За його словами, Путін ніколи не планував домовлятись про щось із Україною, незалежно від того, хто Президент.
“Йому потрібен той, хто просто погодиться виконувати все, що накаже кремлівський диктатор. Тому з точки зору Путіна, у Зеленського є лише один вихід – повзти до нього на колінах і молити про пощаду, попередньо віддавши йому на блюдечку всю нашу країну. Власне, до цього і намагається підвести новообраного українського президента московський очільник. А всі недружні кроки з боку Росії робляться для того, щоб продемонструвати рішучість, щоб підвищити ставки, щоб залякати. Це звична тактика московської політики, при чому не лише Путіна, а і всіх його попередників, – вважає Сінченко. – Тож виборці, які голосували за Зеленського, наївно сподіваючись, що він закінчить війну, можуть вже посипати голову попелом. Цього не станеться. Навіть у разі безумовної капітуляції України перед Кремлем – війна не припиниться. Єдиний спосіб завершити війну – це перемогти у ній. Мир буде підписано на руїнах Кремля”.
Власне, подібним чином резюмує все сказане вище і політичний експерт Тарас Чорновіл.
“Думаю, в Путіна тут зовсім інший хід мислення. Прийде новий президент і його, для початку, ламатимуть на прямі переговори, а потім від нього багато чого вимагатимуть. Але. Для того, щоб мати хороший, в розумінні Росії, старт, хороший плацдарм для початку переговорів – треба захопити якомога більше. Треба поставити протилежну сторону в ситуацію, коли вона, ця сторона, муситиме визнати та змиритися з уже існуючим де-факто станом, і під нього створювати нову реальність. При Порошенку гратися в такі ігри не було сенсу. Там добре знали, що в разі чого він доб’ється підтримки світової спільноти. І чекай посилення санкцій. Більше того, там знали, що під час переговорів Порошенко ніколи не переступить червоні лінії, як ото – федеративний статус, – каже пан Чорновіл. – Щодо Зеленського... Думаю, через певну необізнаність, його просто ставитимуть перед фактом: “Ось, дивися, хлопчику! У тебе там, на території Донбасу, практично всі, окрім того, що громадяни України, вони ще й громадяни Росії. Так от, скажи, ти справді хочеш продовжувати бойові дії? Ну добре. Тоді ми один раз бомбанемо з гаубиці по житловому масиву. І загине там сто громадян Росії, причому з числа мирних жителів”. А дальше – чекай відповідних наслідків, адже Росія завжди за такі речі сильно торпедує. І коли там вже громадяни Росії, то Росія поширює на ті території свої певні інтереси, зокрема, в законодавчій сфері. І Зеленського, повторюся, ставитимуть перед фактом, що все це треба враховувати в майбутній системі устрою цих територій. Тож не варто фантазувати, що з приходом «цікавішого» для Росії лідера, для України одразу наступить мир і зустрічні комфортні кроки. Ті, хто так вважають, мабуть, погано знають Росію”.
Мирослав Ліскович. Київ
