Скасована недоторканність: чи стали ми ближчими до демократії?

3 вересня Верховна Рада ухвалила в другому читанні закон №7203 "Про внесення змін до статті 80 Конституції України (щодо недоторканності народних депутатів України)", який має набути чинності 1 січня 2020 року.

Монобільшість раділа - її розпирала гордість за зроблене.

На скасування недоторканності прийшов Володимир Зеленський і у своєму виступі виблискував новими метафорами. Недоторканність він порівняв із вічним двигуном політичного життя: спочатку кандидати в депутати обіцяють зняти недоторканність, потім провалюють голосування, потім народ забуває, а “слуга” на наступних виборах знову має що обіцяти. Та сказав, що цьому гаджету час відправлятися на звалище історії. У депутатів, за його словами, зберігається недоторканність за політичні рішення, голосування, політичні та публічні виступи, а йдеться тільки про кримінальну відповідальність.

Втім, не всі були так лояльні.

- Ну що? Як тепер?
- Тепер у Раді поселяться НАБУ та ДБР і будуть саджати.

І таку розмову почула в кулуарах.

Завжди цікаво почути офіційні коментарі для загального користування і анонімні від нардепів та персоналу, які неодмінно супроводжують офіційні заяви винуватців урочистостей.

- Порошенко сьогодні на допиті, думаєш – за нього вийдуть, раптом що? – перепитують симпатики Солідарності з депутатськими значками одне в одного.

- Їм стане розуму його не саджати, але раптом що, то за Петра вийдуть, вони не уявляють – скільки мотивованих людей вдячні йому за одне армійське вітання: «Слава Україні», – обмінюються думками інші.

Опозиційний блок «За життя», який не голосував за недоторканність, теж роздавав коментарі. У їхній (традиційно) правій частині кулуарів можна було почути апокаліптичні попередження, що тепер для, наприклад, перевороту достатньо рішення районного суду якоїсь Тернопільської області, який ухвалить рішення про затримання спікера, – і тоді його місце посяде перший віцеспікер. Відверто кажучи, не бачу сенсу в подібній спецоперації, бо перший віцеспікер у нас – теж член «Слуги народу», тому переворот на користь першого зама однієї й тієї ж політсили виглядає сумнівно.

Надто конспірологічно звучить і версія, що, наприклад, можна арештувати весь парламент чи весь комітет.

Цікаво, що Володимир Зеленський у своїй промові перед голосуванням казав, що деякі депутати, які проголосують «проти», вчора весь день і всю ніч намагалися зірвати це голосування. Можемо здогадуватися, хто це був, але саме «Опозиційна платформа – За життя» були противниками закону.

Втім, зрештою, народні депутати від «Слуги народу» заслужено торжествували.

Ірина Венедиктова – голова комітету правової політики в оточенні камер захищала процес:

- Ви бачили феєричне голосування за зняття недоторканності. І воно відбулося у повній відповідності до процедури. Вчора пройшло засідання комітету з правової політики, яке дозволило поставити це питання на порядок денний та відправити до Конституційного суду. На засіданні були присутні 23 депутати, а один із них вийшов (це був Сергій Власенко, він мотивував це тим, що засідання комітету має відбуватися між сесіями парламенту, а воно позапланове – ред). Ми вчора рекомендували Верховній Раді прийняти цей законопроект, як основний. І дискусія на комітеті показала, що ми опрацювали питання достатньо глибоко, ми почули різні думки й проголосували різну кількість пропозицій. Всі питання щодо легітимності знімаються однозначно, решта тверджень – маніпулювання процесом. Зрештою, жоден депутат не проголосував проти. Якби тут бракувало легітимності, ми не мали б такого голосування. Тому все решта – просто політична гра, багатошарова, як це завжди було в Україні.

Втім, колишня партія влади зауважила, що ініціатором чинного закону був попередній президент Петро Порошенко.

- Ці зміни до Конституції ініціював президент Порошенко, – заявила депутат від "Європейської солідарності" Ірина Геращенко. – Але ми наполягали, що має бути бездоганна процедура зі зняття недоторканності. Тоді у парламенті всі законопроекти, що стосуються Основного Закону, направляли для експертизи до Венеційської комісії. Венеційська ж комісія зауважує, що імунітет є не лише привілеєм, а й правом на виконання своїх політичних обов’язків. Але парламент накриває хвиля популізму. Ми проголосували «за», бо повна недоторканність – це рудимент. Але те, як і що прийняв український парламент, вибивається з європейської практики та традиції. У всіх європейських країнах політичний імунітет присутній. Опозицію можна запхати за галерку, але не можна викреслити з політичного життя...

Я підійшла до Галини Янченко, народного депутата від «Слуги народу». Вона – учасниця революції Майдану, співзасновниця та керівник Антикорупційного штабу Києва.

- Пані Галино, ви переконані, що такий темп законотворчості наближає нас до демократії? – розпитую її.

- Я переконана, що парламентаризм – це про відповідальність. І я не поділяю тверджень, що рішення ухвалюються похапцем, не читаючи. Тому що, наприклад, якщо говорити про зняття недоторканності, то це короткий законопроект, який замість трьох абзаців у Конституції, залишає один. Концепція зняття недоторканності обговорювалася останні років двадцять. Законопроект був внесений у Раду два роки тому. Тільки ледачий у цій країні не дебатував на цю тему. Для мене цей день – історичний. Ми не відкладаємо в довгий ящик те, що обіцяли суспільству.

- Пані Галино, парламент – вища ліга української політики з її війнами впливів, інтригами, міжвидовими війнами, як всюди, власне. Вам не буде незручно, коли ви побачите арешти – і вам доведеться вірити на слово, що людина на подібне заслужила?

- Я поборниця зняття недоторканності з 2017 року. Саме тоді ми з друзями організовували багатотисячні мітинги і виступи, і тоді депутати нас не чули. Аргумент про те, що в судах корумповані судді, прокуратура, а також правоохоронні структури, не витримує жодної критики. Тому що лише народні депутати можуть змінити правила гри. Чому простий українець має страждати від корумпованих правоохоронних органів, а народні депутати – насолоджуватися життям? Не подобається вам щось? Беріть і змінюйте.

- Тобто, якщо ви боїтеся нечесних суддів та правоохоронців, то змінюйте суддів і правоохоронців, але не даруйте собі недоторканність?

- У цьому твердженні я бачу логіку. Але коли реально ви не провели судової реформи, створивши її симулякр, а сьогодні нарікаєте на скасування недоторканності, то давайте працювати на подальші зміни.

Перерва після голосування цього закону завершилася. Депутати йшли голосувати далі, за інші законопроекти президентського пулу. Ми з експертами почали сперечатися – чого в цій ситуації більше: позитивів від змін чи ризиків від втрати керованості політичними процесами. Зрештою, зійшлися на думці, що нічого катастрофічного парламентські неофіти не ухвалили.

Чи можна вважати цей день скасування депутатської недоторканності історичним? Безумовно. Ми не знаємо, які наслідки матиме повне скасування імунітету під час майже абсолютної влади президента.

Це величезний історичний урок для українських еліт, які десятиліттями крутили перед суспільством цією передвиборчою обіцянкою, натомість ніколи не йшли до кінця у її реалізації. Сьогоднішнє голосування може стати проблемою демократії, але водночас воно є вироком популізму та непослідовності політичного класу. Ми так і не стали за всі роки свідками та учасниками серйозної розмови про те, яким має бути скасування недоторканності. Скільки їм (депутатам) треба імунітету залишити, в якій царині, як і в якій спосіб позбавляти. Ніхто не йшов до кінця у своєму бажанні скасувати імунітет.

Недоторканність – це лише один із мотивів, через який люди йдуть у парламент. Є й інші мотиви: доступ до урядових інсайдів, як шанс для свого бізнес-становища, використання зв’язків та державних можливостей для того ж, усвідомлення причетності до еліти, ну якщо хочете – бажання щось змінити та мотивація суспільного блага.

Але так вийшло, що саме недоторканністю пояснювали всі несимпатичні речі, які відбувалися в парламенті. Хоча недоторканність – це лише елемент нашої недосконалої політичної інфраструктури, але її демонізували і зробили головним втіленням суспільної нерівності.

Чи стане більше рівності після скасування недоторканності? Напевно. Чи буде від цього народу реально краще? Я не знаю, але ті, хто називає себе Слугами народу, переконані, що так.

Лана Самохвалова, Київ