Справа МН17. Як активізується російська пропаганда перед судом

Російська пропаганда в Нідерландах активно дає про себе знати саме напередодні гучних, важливих подій. Таких як нідерландський референдум 2016 року щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, вибори до Європарламенту, конференції Міжнародної спільної слідчої групи (JIT) з розслідування збиття малайзійського боїнга, роковин МН17.

Тож, схоже, зараз російські "тролі" та “соотечественники” активувалися через наближення судового процесу у справі МН17. Перше засідання суду відбудеться за чотири з половиною місяця - 9 березня 2020 року.

Днями у Гаазі показали “кіно”, автори якого намагаються поставити під сумнів результати офіційного розслідування Міжнародної спільної слідчої групи (JIT). Організатором заходу виступила організація “Глобальні права мирних людей”. Тим, хто прийшов на показ, роздавали писанину під назвою “Інша газета” (De Andere Krant), цілком присвячену Росії та прославлянню режиму Путіна, а ще дарували книжки голови німецького філіалу “Глобальних прав мирних людей”, активіста проросійського руху “Куликове поле” Олега Музики “Заклик до правосуддя” про події 2 травня в Одесі.

РОСІЙСЬКІ МАТРЬОШКИ

У Нідерландах діють одразу кілька організацій, які проводять активну дезінформаційну кампанію щодо України. Вони наче російська матрьошка – дерев’яні та порожні, а якщо відкрити одну, то з’явиться наступна, вже з іншим обличчям і формою, але теж порожня. Так само, як і кожна нова організація, що просто намагається маніпулювати і впливати на громадську думку, організовуючи конференції, форуми, виходячи на протести, влаштовуючи покази фільмів.

Вже згадана “Глобальні права мирних людей” (Global rights of peaceful people) є дуже активною. Озброївшись георгіївськими стрічками та плакатами, у травні вони влаштували в Гаазі антиукраїнську акцію, яка була присвячена трагічним подіям в Одесі 2 травня 2014 року. Акція вийшла малолюдною, помітингувати в центрі міста зібралося десь із десяток охочих. Вони вимагали незалежного розслідування та покарання винних в одеській трагедії. Також учасники акції розповідали, що в Україні переслідують представників російськомовного населення. Вони наголошували, що десятки людей загинули в Одесі, відстоюючи своє право розмовляти і мислити російською.

Таких організацій Росія створила в Європі цілу мережу. Зокрема, існує кілька філій організації “Глобальні права мирних людей” (Global rights of peaceful people). У дослідженні Da Vinci Analytic Group йдеться принаймні про філії в Польщі, Чехії, Німеччині.

До слова, 16 липня, за день до п’ятих роковин трагедії малайзійського боїнгу, у Берліні відбулася прем’єра ще одного фільму про катастрофу під назвою “MH17 - 5 років потому”. Один із організаторів заходу – той самий проросійський активіст Олег Музика. Після показу стрічки відбулася не лише конференція, а й презентація книги “Катастрофа літака МН17, Україна та нова холодна війна”, її автор - нідерландський професор Кейс ван дер Пейл.

Як то кажуть, "ті самі гості в ту саму хату" зібралися у Гаазі, критикувати Міжнародну спільну слідчу групу (JIT) щодо розслідування катастрофи МН17. На їхню думку, в офіційного слідства недостатньо доказів причетності Росії. Свої “факти” і критику вони викладають у книгах та “кіно”.

“НЕЗАЛЕЖНА” ПРОПАГАНДА

Розібратись із версіями і докопатися до правди беруться “незалежні” журналісти та експерти, які не вірять результатам офіційного розслідування Міжнародної спільної слідчої групи (JIT).

Російська журналістка Яна Єрлашова робить три фільми про МН17. Два вона зробила під час роботи на RT. Уперше за тему МН17 Єрлашова взялася після того, як отримала редакційне завдання, і саме з цього почалося її журналістське розслідування. У другому її фільмі з’являється нідерландський блогер Макс ван дер Верф. Єрлашовій він був цікавий як європеєць, який просто взяв і просто поїхав у так звану ДНР, на місце трагедії, намагаючись розслідувати причини катастрофи. А в третьому фільмі під назвою “Заклик до правосуддя”, який 23 жовтня презентували в Гаазі, нідерландський блогер Макс ван дер Верф уже виступає в ролі співавтора фільму.

У своєму Twitter він вказав на неточність у моєму матеріалі про їхній фільм, мовляв, Яна не працювала на RT (Russia Today), коли 28 березня 2019 року вони почали збирати гроші через Kickstarter (сайт для фінансування творчих проєктів за схемою краудфандингу) на свій фільм. Тож я спитала в самої Яни Єрлашової, коли вона стала незалежною журналісткою і пішла з RT.

Драбок:

- Коли ви перестали бути співробітником RT?

Єрлашова:

- У грудні 2018 року. Наприкінці минулого року.

Драбок:

- Можливо приблизно назвати дату, чи це складно?

Єрлашова:

- 7 грудня 2018 року. У мене було закінчення контракту, якщо вже так вам цікаво, це було закінчення контракту, після якого я пішла.

Щоправда, на сайті самого RT в розділі архів, де зберігається інформація про співробітників каналу, вказано, що Яна Єрлашова станом на 25 березня 2019 року ще працювала на RT.

“Кіно” в Гаазі презентували о 18:00 за місцевим часом. Анонс події у Фейсбуці було розміщено на сторінці організаторів заходу “Глобальні права мирних людей”.

На вході в зал усіх, навіть українських журналістів зустрічали люб’язно. Посміхаючись, до мене підійшов Олег Музика і подарував свою книгу, де виклав свою версію про події 2 травня в Одесі. Він також розповів, що мешкає в Берліні, і сам - одесит. Трохи згодом запропонували почитати газету нідерландською мовою. На всіх її шпальтах - Красна площа, Путін та глибоке занепокоєння тим, як змінилося ставлення світу до РФ. Назва видання - “Інша газета” (De Andere Krant), воно повністю присвячене Росії та прославлянню режиму Путіна.

До слова, тиждень тому було оприлюднено дослідження Амстердамського університету на замовлення МВС Нідерландів щодо проявів російської пропаганди та впливів через соцмережі в інформаційному середовищі Нідерландів. “Інша газета” (De Andere Krant) є спільним проєктом таких медіаресурсів як Novini.nl (характеризується у дослідженні як проросійський, “такий, що у своєму наративі балансує між стійким політичним забарвленням, теоріями змов та дезінформацією”) та Geotrendlines. Йдеться про те, що зазначені ЗМІ прагнуть презентувати “альтернативний погляд на події” та переконані, що нідерландські ЗМІ та суспільство упереджено ставляться до РФ.

Основні нідерландські ЗМІ проігнорували подію так само, як і близькі родичі загиблих у катастрофі МН17, бо вважають цей фільм неправдивим.

П’ять років тому нідерландець Піт Плуг утратив брата, невістку і племінника у трагедії. Зараз він є членом правління нідерландського фонду “Авіакатастрофа” родичів жертв трагедії (із-поміж 298 загиблих 196 були громадянами Нідерландів).

“Я не знаю близьких родичів загиблих, які планували відвідати цей захід. Я бачив трансляцію. Мене не здивувало, що я побачив там лише багато вже знаних теоретиків. Вони роками ставлять під сумнів офіційне розслідування на користь Росії”, - сказав Плуг.

Нідерландський дослідник і журналіст Роберт ван дер Ноордаа - один із тих, хто вивчає російські організації в Нідерландах, які мобілізувалися довкола теми МН17, зокрема, і “Глобальні права мирних людей”, яка організовувала показ фільму в Гаазі. На його думку, головна мета діяльності таких організацій – дискредитація кримінального розслідування і майбутнього суду в справі МН17.

Співавтор фільму Макс ван дер Верф на презентацію свого фільму не приїхав. “Кіно” про МН17 у Гаазі Яна Єрлашова презентувала разом із нідерландським професором Кейсом ван дер Пейлом. “Цікава річ, що в перші години після збиття вже було прийнято рішення про те, хто це зробив. І це рішення було прийнято ще до проведення будь-якого серйозного розслідування. Це документальний фільм, створений російською журналісткою Яною Єрлашовою та моїм другом Максом ван дер Верфом. Я вважаю, що це чудовий документальний фільм”, - каже професор Кейс ван дер Пейл.

“За величезною кількістю інформації важко знайти правдиву. Дивіться це відео без упередженості, і потім ми будемо раді відповісти на питання”, - каже російська журналістка.

В залі близько 40-50 людей. Більшість із них - “соотечественники”, які аплодують і переконують самі себе у непричетності до трагедії Росії.

Олена не аплодує, вона українка, яка вже два роки живе в Нідерландах. В Україні жінка працювала журналістом і вирішила подивитися російське “кіно”. Побаченому жінка влаштувала мовчазну, але дуже красномовну акцію - на фільм вона прийшла у вишиванці.

“АНАЛІЗ” ЗАПИСУ

Нідерландський дослідник і журналіст Роберт ван дер Ноордаа називає фільм “смішним і непереконливим”. “Що мене вражає більше, навіть не те, що у фільмі, а той факт, що всі докази і факти, які у нас є, були проігноровані. Це просто фрагменти, вони шукають дірки там, де їх немає”, - поділився він.

Роберт ван дер Ноордаа звертає увагу також на те, що компанія OG IT Forensic, оцінку якої наводять автори фільму щодо перехоплених і оприлюднених СБУ розмов двох підозрюваних у збитті МН17 (росіянина Сергія Дубинського на прізвисько "Хмурий" та Ігоря Гіркіна), не має досвіду. “Щодо аналізу голосу, це безглуздо. Компанія не має жодного досвіду. Це смішно”, - каже Роберт ван дер Ноордаа.

Варто зазначити, що запису розмови, який аналізує російська журналістка, немає у матеріалах справи. Задля маніпуляції у фільмі зібрані епізоди однієї з конференцій Міжнародної спільної слідчої групи (JIT), де голова кримінального відділення національної поліції Нідерландів Вільберт Поллісен, відповідаючи на питання про те, хто надав записи, підтверджує, що вони були надані СБУ. Потім про достовірність запису Єрлашова питає і самого "Хмурого", який, звісно, називає його змонтованим. Можливо, в наступному фільмі вийде додзвонитися і до Ігоря Гіркіна?

Драбок:

- Вам не здається нелогічним, що ви аналізуєте те, що не увійшло в матеріали справи? Якщо ви не довіряєте офіційному розслідуванню і намагаєтеся вказати на прогалини, як на мене, логічно аналізувати ті матеріали, з якими вони працюють. Якщо вони не працюють із цим матеріалом, записом, навіщо ви його аналізуєте?

Єрлашова:

- Тому що джерело походження матеріалу одне й те саме. Це дуже хитра позиція з вашого боку (і тут втрутився оператор Єрлашової, який люб’язно фільмував нас на мій телефон, із вигуком про формування громадської думки)

Драбок:

- Тобто це все-таки процес формування громадської думки за допомогою цього запису чи про що зараз ідеться?

Єрлашова:

- Віталю, ти щось...

Ви не розумієте, що це ті самі матеріали, тільки скомпоновані краще, бо в них було 2 місяці це зробити. І це не заперечує того факту, що перші записи, які підроблені, виклало те саме джерело – СБУ, розумієте? І це єдине джерело в офіційному розслідуванні, яке надає ці самі дані. Ви не бачите логіки тут?

Драбок:

- Я не бачу логіки аналізувати те, чого немає в матеріалах справи.

Єрлашова:

- А те, що є в JIT, у нас ... ось якби у нас був запис не з ютубу, а ті самі raw data (неопрацьовані дані)? Ось ті самі, надані JIT, тоді ще можна було би про щось говорити. Тоді можна було би довести: підроблені вони чи ні, це один момент. Інший момент - ви чули голландського адвоката, що в суді. Це цілком, за його словами. Він експерт, я йому довіряю. Це аргумент, якщо в суді адвокат надасть і скаже: ось дивіться, у вас 20 записів і нема підроблених. Експерти кажуть: але перший запис був з того самого джерела. І що каже адвокат, суддя швидше за все скаже: один раз збрехали, значить могли збрехати і вдруге, і він може просто не прийняти це як доказ. Ви вважаєте, це не важливо? Я вважаю, що це важливо.

Драбок:

- Це не може бути доказом, якщо його немає в матеріалах справи.

Тривала розмова з Єрлашовою, яка відбулася після презентації фільму, вийшла такою ж, як і її розслідування, без логіки та фактів. Аналіз запису, якого навіть немає в матеріалі справи, видається безглуздим.

До того ж не зрозуміло, що саме вони аналізували, і де гарантія того, що ті розмови не були спотворені перш ніж їх віддали малайзійцям для аналізу.

Що ж до суду, то він завжди бере до уваги оригінали розмов. І, звісно, всі записи перевіряли, на чому неодноразово наголошували в Міжнародній спільній слідчій групі. І їх набагато більше ніж 20. І вивчала їх комісія експертів із різних країн.

Якщо ж є сумніви щодо якогось запису, то надають висновок експерта, і тут уже суд має вирішувати, а що ж до записів, які не надають, про них не може йти мови, бо їх у справі немає.

Єрлашова також обурюється, що знайдені нею уламки літака не помістили на макет.

А як можна вірити уламкам, які були знайдені без проведення відповідної процедури і дотримання правил фіксування доказів? Саме такі докази і не приймає суд, бо достеменно невідомо, за яких обставин було отримано цей доказ, неможливо перевірити факт того, чи не було втручання.

На презентації фільму в Гаазі Єрлашова була в кофті з логотипом свого каналу, своєї платформи під назвою Bonanza Media. Російська журналістка каже, що хоче, щоб вона стала майданчиком для незалежних журналістів.

Тож схоже, до початку судового процесу може з’явитися ще не одне “кіно”.

Ірина Драбок, Гаага
Фото автора