Христя Фріланд як (віце)прем’єр Канади
Хоча у більшості країн світу найвідомішим сучасним канадським політиком є Джастін Трюдо, пальму першості в Україні утримує Христя Фріланд.
Уперше обрана до парламенту в 2013-му, вона за чотири роки пройшла шлях від пересічного депутата третьої за популярністю партії до міністра торгівлі, а згодом – головного дипломата держави G7.
Утім, цього тижня Фріланд отримала чергове підвищення: її було призначено віцепрем’єр-міністром й міністром міжурядових відносин Канади. Хоча ця посада передбачає дуже малу кількість формальних обов’язків, характер Фріланд та історія її попередніх досягнень свідчать, що лише представницькими функціями вона точно не обмежиться.
“ФРІЛАНДСЬКІ” ПОВНОВАЖЕННЯ ВІЦЕПРЕМ’ЄРА
На відміну від інших керівних державних посад у Канаді, обов’язки віцепрем’єр-міністра законодавством не визначені. Власне, вперше віцепрем’єра призначив П’єр Трюдо, батько чинного глави уряду Канади, в 1977 році. З того часу в Канаді було лише дев’ять віцепрем’єрів. У середу Христя Фріланд стала десятим і першим – українського походження.
Історично віцепрем’єри виконували церемоніальні функції, підміняли прем’єра під час години запитань до уряду в парламенті та в інших ситуаціях, здійснювали загальний політичний нагляд. На відміну від США, канадські віцепрем’єри не переймають на себе автоматично обов’язки глави уряду у випадку вимушеної відсутності прем’єр-міністра. Утім, офіційним порядком пріоритету, що складається після призначення кожного уряду в Канаді, другим по старшинству політиком після себе Джастін Трюдо визначив саме Фріланд. Це свідчить, що він покладає на неї великі надії й наділяє значними повноваженнями.
Оскільки посада віцепрем’єра не виписана детально законом й не має давніх традицій, масштаб обов’язків під час кожного призначення визначається особисто главою уряду, а активність виконання – особою віцепрем’єра. “Я вбачаю цю позицію дуже фріландською”, – віджартувався Трюдо у відповідь на запитання про повноваження нового високопоставленого члена уряду.
Сама Христя Фріланд у перший день на новій посаді теж не змогла достеменно роз’яснити суть своєї нової роботи. Схоже, наразі масштаби її обов’язків як віцепрем’єра залишаються непевними, на відміну від іншої частини титулу: міністра міжурядових відносин. “У 2019-му перед нами постають великі виклики. Дуже багато з них вимагають ефективних відносин між провінціями та федеральним урядом. Саме на цій сфері я зосереджу свою роботу”, – сказала Фріланд. Вона додала, що залишиться також відповідальною за “широкий нагляд” за відносинами між США й Канадою. “Урешті-решт йдеться, передусім, про тісну співпрацю із прем’єр-міністром й моїми фантастичними колегами по уряду”, – зазначила вона. Схоже, головною роботою Фріланд тепер буде збереження єдності Канади та втілення порядку денного федерального уряду, що великою мірою залежатиме від готовності провінційної та місцевої влади співпрацювати.
НАСЛІДКИ НАРОДНОГО ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ
За результатами парламентських виборів минулого місяця, Ліберальна партія хоч і здобула найбільше мандатів, все ж отримала недостатню підтримку для самостійного формування більшості. Через це Джастіну Трюдо доведеться домовлятися з іншими партіями про підтримку кожного законопроєкту. У таких умовах значно більший наголос робитиметься на внутрішньополітичних питаннях, на противагу зовнішньополітичним.
Іншою важливою особливістю останнього голосування стало те, що ліберали не змогли здобути перемоги на жодному з округів західних нафтоносних провінцій Альберта й Саскачеван. Мешканці цих провінцій, розлючені екологічними ініціативами Трюдо, відчули відчуження та всерйоз заговорили про відділення від решти Канади. Утім, на втілення цих планів знадобляться роки, й Трюдо вирішив діяти на випередження, призначивши Фріланд міністром міжурядових відносин.
Фріланд ідеально пасує на цю роль, вона не лише заслужила величезну повагу всієї країни, відмінно виконуючи обов’язки міністрів транспорту та закордонних справ, а й походить із Альберти, в якій лібералам так не вистачає підтримки. Віддавши Фріланд не лише міністерське крісло, а й віцепрем’єрський титул, Трюдо додатково наголосив на важливості вирішення проблеми “західного відчуження”. Із цією ж метою він призначив своїм спецпредставником по заходу Джима Карра – депутата із сусідньої провінції Манітоба.
“ФРІЛАНДИЗАЦІЯ” ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ
Хоча Христя Фріланд тепер значно більше уваги приділятиме внутрішньоканадським питанням, не варто очікувати її повного відходу від зовнішньої політики, в якій вона виявила особливу вправність. “Голос Фріланд звучатиме завжди. Нічого не втрачено. Вона досі член уряду, вона досі має необхідний досвід”, – розповів CBC News віцепрезидент Канадського інституту глобальних справ Колін Робертсон. За його словами, Джастін Трюдо завжди відкритий до пропозицій досвідчених людей, тож не буде проти, якщо Фріланд й надалі матиме певний вплив у МЗС. Тим паче, це буде їй потрібно для розвитку відносин зі США – головним торговельним і оборонним партнером Канади, який за останні роки став значно більш непередбачуваним.
Які наслідки матиме для канадсько-українських відносин зміщення Фріланд із позиції глави МЗС? Канада, безумовно, залишиться близьким другом та партнером України, наші держави, як і раніше, матимуть міцні зв’язки, втім, перебування людини з українським корінням на чолі дипломатичного відомства Канади точно нам не шкодило. Наступник Фріланд на цій посаді – квебекець Франсуа-Філіп Шампань – теж не чужа Україні людина, адже з 2017 року він наглядав за імплементацією Угоди про вільну торгівлю між Україною та Канадою, перебуваючи на посаді міністра міжнародної торгівлі. Все ж перемовин між міністрами МЗС Канади й України українською мовою більше не буде.
КАНАДА-2021
Безжальна статистика свідчить, що середня тривалість життя уряду меншості – частиною якого довелося стати Фріланд – становить близько двох років. Тобто влітку 2021 року канадці, вірогідно, знову підуть на виборчі дільниці. Трюдо, аби залишитися при владі, доведеться показати справжні результати, причому швидко. Більшість його передвиборчих обіцянок стосувалися питань, які бодай частково підпадають під юрисдикцію провінційної, а не федеральної влади. Серед них: універсальне забезпечення медикаментами, внутрішня торгівля, обмеження викидів парникових газів, розбудова інфраструктури, розширення мережі нафтопроводів та вже згадане раніше “західне відчуження”. Усі ці питання вимагають міжурядової співпраці, максималізувати яку й покликана Фріланд.
Окрім цього, вона важлива й у іншій ролі – як символ множинності Ліберальної партії, яка останні роки надто тісно асоціюється з Трюдо. Ця моноцентричність привела партію до тріумфу у 2015-му, коли особистий бренд Трюдо був на піку. Але вона ж нашкодила партії у 2019-му, коли з шафи Трюдо випали скелети. Дещо “диверсифікувавши” сприйняття лідерства, партійні стратеги намагаються привернути уваги електорату під час наступних виборів до інших яскравих лібералів, не зациклюючи їх на лідері партії.
Цим самим, однак, із Фріланд поволі формується спадкоємець Трюдо як очільника Ліберальної партії. Наразі немає жодних ознак того, що в лідерстві зароджується конфлікт. Джастін Трюдо нині потрібен Христі Фріланд не менш, аніж вона йому. Все ж, якщо партія зазнає повторної поразки на наступних виборах і Джастіна Трюдо змусять піти, на “лаві запасних” може залишитися один явний фаворит, чи то пак фаворитка.
Максим Наливайко, Оттава
