В останній день роботи другої сесії ВРУ, 17 січня, парламентський комітет з питань регіонального розвитку та будівництва рекомендував Верховній Раді призначити на посаду віцепрем'єр-міністра – міністра розвитку громад і територій голову Івано-Франківської обласної державної адміністрації Дениса Шмигаля.

І хоча розмови про можливі кадрові зміни в Кабміні йшли вже не перший місяць, такий стрімкий початок переформатування уряду для багатьох виявився несподіванкою. За попередніми даними, Верховна Рада голосуватиме за відставку Олени Бабак та призначення Дениса Шмигаля віцепрем’єром та міністром на першому пленарному засіданні Ради, 4 лютого. Але ми отримали можливість поспілкуватися з претендентом на цю посаду до голосування. Поки що Денис Шмигаль відмовляється розповідати про свої плани та своє бачення роботи міністерства. Мовляв, зарано про це говорити. Але залюбки погодився розповісти про свій шлях у високу політику, ініціаторів його призначення та чому до посади міністра розвитку громад і територій мають додатися функції віцепрем’єра.

- У вас цікава біографія, ви вже були на держслужбі, потім пішли працювати в бізнес-структури, наразі ви є головою Івано-Франківської ОДА, а от тепер плануєте стати міністром. Чому ви вирішили повернутися на держслужбу?

- Так, у мене в житті була й держслужба, і менеджерські посади у бізнесі. Але коли з’явилась можливість повернутися на держслужбу, на достатньо високий рівень з цікавими перспективами в команді президента, я відчув, що ми можемо щось змінити в цій країні. Це й було ключовим фактором прийняття рішення. Для мене це одночасно можливість реалізувати амбіції та зробити щось добре для України. І ми дійсно дуже швидко рухаємося до позитивних змін.

- Чи відчули ви, перебуваючи на посаді голови ОДА, що дійсно є можливість щось змінювати з приходом нової команди?

- З 2009-го по 2014-й я був на державній службі, був керівником департаменту, був заступником у головному управлінні обласної фіскальної служби. Відповідно, в мене є відчуття, як працювалося при різних президентах. Сьогодні умови роботи голів облдержадміністрацій наближені до ідеалу, тому що є дуже прозорі вимоги, дуже чіткі КРІ – показники ефективності, немає тиску, немає корупційних вимог, немає якихось нездорових впливів. Це, я думаю, насправді кращі умови за час незалежної України.

- Як ваша родина поставилася до того, що ви не просто повертаєтеся на держслужбу, а на посаду, яка передбачає високий рівень публічності? Це критика, постійні публікації, це пильна увага до родини й близьких…

- Немає уваги аж такої.

- Може, поки що й немає, але ми розуміємо, що вона може виникнути в будь-який момент.

- Насправді, певний елемент публічності моя родина пережила ще в 2014 році. Тоді закінчився Майдан, а я почав працювати у Фіскальній службі. Там було все: публічні люстрації, відео-ефіри, додому журналісти приходили… Отже це вже не лякає. У нас в родині немає ніяких проблем, немає ніякого страху перед відкритістю, тому що приховувати нема чого.

- Навіть так? А ваше попереднє місце роботи – Бурштинська ТЕС, яку пов’язують з Рінатом Ахметовим? Чи сприяв якось Рінат Леонідович вашому призначенню на посаду голови Івано-Франківської ОДА, чи давав рекомендації щодо посади міністра?

- Я з Рінатом Леонідовичем не знайомий особисто. У компанію ДТЕК і, зокрема в Бурштинську ТЕС, керівником якої я був два останні роки, я потрапив за відкритим конкурсом. Я заходив як заступник генерального директора АТ «ДТЕК Західенерго», а потім обійняв посаду керівника Бурштинської ТЕС. Рівень менеджменту, з яким я спілкувався – це керівник «ДТЕК Енерго» Дмитро Сахарук і керівник «ДТЕК» Максим Тімченко. Але навіть із ними я, за великим рахунком, перетинався лише на офіційних нарадах. А акціонера «ДТЕК» я бачив, як і всі, тільки по телевізору.

- Вас називають людиною Іллі Павлюка. Вважається, що саме він курирує західні області, тому всі високі кадрові призначення у західному регіоні йдуть через нього. Це правда? Чи знайомі ви з Павлюком, чи з кимось, хто себе представляв як людина Павлюка?

- Не знаю такої людини, і ніхто мені не представлявся як людина Павлюка. Мені це питання вже задавали, що десь було таке звинувачення, я зразу казав: таку людину не знаю. Й до цього часу нічого не змінилось – я з Павлюком так і не познайомився.

- А з ким із оточення президента ви вже познайомились?

- Як у голови ОДА в мене доволі тісна співпраця з керівництвом Офісу президента. Це й Андрій Богдан, керівник Офісу, і Сергій Трофімов, його перший заступник. Також працюємо з іншими заступниками голови Офісу президента. Для мене все з них власне й починалось, це був цілий конкурс…

- Система «Ліфт»?

- Коли мені надійшла пропозиція, системи «Ліфт» ще не було. Але процедури були практично майже ті самі, що зараз у системі «Ліфт». Це було тестування за певною міжнародною системою, воно вже було на той момент запроваджено, було кілька етапів різних співбесід: на комісіях, в Офісі президента й аж потім були дві зустрічі особисто з президентом. Фактично він ухвалював рішення – брати чи не брати людину, зокрема й мене, на посаду і на яку посаду. В моєму випадку президент зробив пропозицію публічно, при представленні голови Львівської облдержадміністрації. 

- Чому все ж таки не Львівська, а Івано-Франківська область? Адже ви подавалися також на посаду голови Львівської ОДА…

- Тому що на той момент, скажемо так, я вже був у Івано-Франківській області. Я два з половиною роки пропрацював на Бурштинській ТЕС, там були доволі великі соціальні програми, більш як половина області охоплювалася програмами співробітництва та державно-приватного партнерства, тому область була мені знайома. Бурштинська ТЕС є одним із найбільших платників податків і роботодавців. Відповідно, я був залучений у політичне, суспільне й соціальне життя цього регіону, тому доволі природним було лишатися там.

- Як узагалі виникла ідея податися на посаду голови ОДА? Хтось вам порадив, хтось вам запропонував?

- Знаєте, в нашому житті іноді відбуваються зустрічі й розмови, які дають змогу все змінити. Під час однієї з розмов із тоді ще майбутніми народними депутатами від «Слуги народу» від нашого регіону мені надійшла пропозиція: чи не хотів би я поспілкуватися з представниками майбутнього Офісу президента, а на той час фактично штабу кандидата Зеленського? Я погодився, а потім уже були усі ті тести й співбесіди, про які я вже розповідав.

- А хто запропонував вам спробувати себе на посаді міністра?

- Це була пропозиція президента і прем’єра. У мене була розмова й з Володимиром Зеленським, і з Олексієм Гончаруком. І президент, і прем’єр запевнили мене, що вони дійшли спільної думки, що треба мене залучати в уряд для тієї роботи, яку мені пропонують. Пропозиція була така: віцепрем’єр-міністр - міністр розвитку громад і територій. Посада віцепрем’єра – для того, щоб мати змогу скоординувати питання сталого регіонального розвитку з іншими міністерствами. Тобто це буде й економіка, й інфраструктура, і Мінрегіон, міністром якого пропонується стати. Робота буде на зрізі кількох міністерств. Одним словом, мені поставили завдання – я з ним погодився і, якщо на те буде воля Верховної ради, берусь до роботи.

Наталія Сергієнко. Київ