Україна є ключем для всієї системи євроатлантичної безпеки - НАТО

Такий висновок міститься в аналітичному огляді, оприлюдненому на сайті Північноатлантичного альянсу.

«Агресивні дії Росії проти України серйозно підірвали євроатлантичну безпеку. Україна робить конструктивні кроки для врегулювання ситуації. Але ключовим чинником для нормалізації відносин між НАТО, Росією і Україною залишається визнання Росією суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України. Зняття санкцій за умови відсутності значних кроків у цьому напрямку могло б підірвати довіру до Заходу та призвести до ризиків подальшої дестабілізації», - йдеться у публікації.

Автор статті нагадує, що вже шість років минуло після того, як Росія незаконно анексувала Крим, який є частиною території України, що стало першим випадком після Другої світової війни, коли країна в Європі намагається змінити кордони силовим шляхом. Це кричуще порушення міжнародного законодавства супроводжувалося діями з дестабілізації на Сході України, де Росія почала прямо підтримувати бойовиків, які воюють проти українських військових, та направила в зону конфлікту власні війська.

«У відповідь союзники по НАТО твердо підтримали суверенітет і територіальну цілісність України. Альянс здійснив найбільше посилення своєї колективної оборони з часів завершення Холодної війни. Він зупинив співпрацю з Росією, водночас, залишаючись відкритим до діалогу. Західні держави запровадили санкції проти Москви», - йдеться у публікації.

Автор критично висловлюється щодо голосів на Заході на користь «прагматизму» у відносинах з Москвою. За його словами, для одних очевидним мотивом є занепокоєність зростанням військової активності. Інші вважають, що компроміси необхідні, оскільки Росія потрібна для вирішення багатьох викликів, з якими стикається глобальна безпека.

«Союзники по НАТО дуже чітко вказали, що продовжують вірити у стратегічну важливість партнерства з Росією, яке має бути основане на повазі до міжнародного права та на зобов’язаннях. Але вони не можуть і не стануть йти на компроміси щодо принципів, на яких оснований сам Альянс, безпека Європи та Північної Америки. Росія добровільно прийняла безпековий порядок, який ґрунтується на правилах і слугував основою європейської безпеки. Цей порядок, який включає Гельсінський заключний акт, Паризьку хартію та Основоположний акт НАТО-Росія, відповідає інтересам всіх країн у Європі та принципах суверенної рівності та неподільності безпеки. Він не є ворожим до Росії і не є застарілим», - наголошується у публікації.

При цьому автор відзначає, що Росія очевидно намагається просувати власні інтереси у сфері безпеки шляхом розмежування сфер впливу світових держав, що є абсолютно неприйнятним. Це становило б величезні ризики для європейської безпеки. Суверенітет та територіальна цілісність України лежить в основі європейського порядку, що ґрунтується на правилах, тож її інтереси у сфері безпеки мають повною мірою враховуватися.

Автор нагадує, що у 1994 році Україна приєдналася до Угоди про нерозповсюдження ядерної зброї та позбулася третього за потужністю ядерного арсеналу, який успадкувала від СРСР. У відповідь на це Росія, Сполучені Штати і Велика Британія, до яких згодом долучилися Китай і Франція, надали Україні гарантії у сфері безпеки, що стали частиною Будапештського меморандуму. Ці принципи включають повагу до незалежності, суверенітету України та існуючих кордонів, і саме їх грубо порушила Російська Федерація.

«Санкції є правомірним контрзаходом у відповідь на порушення Росією міжнародного законодавства, який водночас дозволяє уникати подальшої військової ескалації. Вони спрямовані проти представників російської еліти, які несуть відповідальність за дії, що спрямовані на підрив або становлять загрозу територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України. Вони також впливають на довгостроковий розвиток нафтового, газового і банківського секторів РФ, аби переконати російське керівництво у необхідності зміни курсу. Санкції є заходом у відповідь, і вони не спрямовані проти населення Росії», - підкреслює автор.

У цьому зв'язку він робить висновок: «Очевидно, що боротьба за незалежність залишається національним завданням самої України. Українцям доведеться вирішувати, яким чином відновлювати територіальну цілісність, не підриваючи при цьому суверенітет та незалежність. Українці ... мають самі вирішувати власне майбутнє. Вони чітко проголосили, що хочуть жити у заможній та мирній країні, яка буде тісно пов’язана з європейськими демократіями, що поєднані спільними цінностями. У майбутньому більшість українців бачать країну в Європейському Союзі й в НАТО… У цих зусиллях Україна продовжує потребувати підтримки Заходу».