Правки до Виборчого кодексу - конкретно: 5 плюсів і 4 мінуси
16 липня – за один день до закінчення третьої сесії ВР 9-го скликання і за 101 день до місцевих виборів, які відбудуться 25 жовтня – народні обранці внесли правки до виборчого законодавства України. Всього було подано близько 4000 правок, але ВР схвалила тільки деякі з них. 308 голосів «за» отримав документ у другому читанні.
Про позитивні зміни, а також про низку недоліків і ризиків проголосованих парламентом змін до Виборчого кодексу Укріформу розповіли: голова правління Громадянської мережі «Опора» Ольга Айвазовська та генеральний директор «Комітету виборців України» Олексій Кошель.
Почнемо з хорошого…
Позитив №1: Реалізація виборчих прав громадян, гендерні квоти…
Раніше «Опора» закликала парламент, як мінімум, залишити незмінними гарантії рівного представництва чоловіків та жінок у виборчому процесі. Залишили. Хоча, звісно, ряд пропозицій щодо вдосконалення цього питання звучали. «Позитивними є також зміни, спрямовані на збереження доступності виборчих процедур для виборців з інвалідністю. Відзначу, що цього раніше не було (раніше поширеним порушенням виборчих прав людей з інвалідністю була «архітектурна» недоступність приміщень для голосування; на дільницях були відсутні бюлетені, дубльовані шрифтом Брайля; передвиборчі дебати не були забезпечені субтитруванням і сурдоперекладом мовлення тощо, - Авт.), - каже Ольга Айвазовська. - Тут же - право голосу для внутрішньо-переміщених осіб, а це майже 6 мільйонів громадян, які зможуть голосувати за місцем фактичного проживання».
Позитив №2: Виборчі правопорушення: підкуп комісії – кримінальний злочин, псування бюлетеня - правопорушення
До позитивних моментів законопроекту пані Айвазовська також віднесла запропоновані зміни до КК України та КУпАП, що уможливлюють проведення необхідних для розслідування проваджень щодо порушення виборчих прав слідчих дій, затримання порушників безпосередньо на виборчій дільниці, притягнення до відповідальності кандидатів, які погоджуються балотуватись за отримання незаконної винагороди, чітке розмежування адміністративної та кримінальної відповідальності за непрямий підкуп виборців тощо.
«З одного боку, підвищено відповідальність за порушення, які мають серйозний і системний вплив на кінцевий результат виборів. Зокрема, чітко визначається, що, наприклад, викрадення печатки комісії, вкидання бюлетенів пачками до скриньки – це злочин. Передбачена відповідальність для підкуплених членів комісій. Також за агітацію спиртними напоями, роздачу гречки та інших способів підкупу виборців. Крім того, вперше в історії України запроваджується кримінальна відповідальність за підкуп кандидатів та членів комісій, - перелічує голова правління «Опори». - А з іншого… Дрібні порушення, які не впливають на загальний результат голосувань, закон декриміналізує, тобто передбачає за них адміністративну відповідальність. Наприклад, знищення бюлетеня, винесення його за межі дільниці для голосування тощо. Таких випадків на кожних виборах не бракує. Часом виборці роблять це на знак протесту (проти дій/бездіяльності влади/політичного класу) чи жартома. І саджати до буцегарні чи витрачати купу часу на документування і судові розгляди цих справ, які насправді не впливають на загальний результат виборів немає сенсу».
Позитив №3: Форма виборчого бюлетеня: стало зрозуміліше, за кого голосуєш
Одним з ключових питань була форма виборчого бюлетеня. Народні депутати вирішили змінити старий варіант. Раніше українці голосували за партію, а внизу бюлетеня обирали кандидата, якого підтримують. Новий пропонований формат бюлетеня закріпляє іншу процедуру. Тепер українці будуть вписувати до трафарета номер кандидата, якого підтримують, поряд з партією. Раніше це треба було робити внизу бюлетеня.
«Простіше кажучи, бюлетень поділять на дві колонки. У першій – список партій, навпроти обраної потрібно поставити галочку. Біля неї ж – порядковий номер обраного депутата, - розповідає Айвазовська. – Така структура виборчого бюлетеня сприятиме персоніфікованому голосуванню, отриманню кандидатами необхідної кількості голосів виборців для зміни черговості у виборчому списку. Таким чином, може бути забезпечено відкритий характер виборчих списків (до слова, глава КВУ Олексій Кошель висловив з цього приводу іншу думку, - ред.) через реальний вплив виборців на розміщення кандидатів у них».
Позитив №4: Виборча застава: грошей кандидату треба менше
Зменшення грошової застави кандидатів у 9 разів – це позитивна зміна. Адже фінансовий ценз, по суті, перешкоджає їх участі у виборах.
Позитив №5: Оскарження: принаймні, на нього з’явився час
Дводенний строк. Саме стільки часу на оскарження тих чи інших дій у суді мав раніше кандидат. «Це дуже мало і проблематично, адже спочатку потрібно отримати рішення, яке оскаржуватиме кандидат, підготувати позовну заяву, звернутися до відповідної судової інстанції… Зараз терміни розширили до п’яти днів, що, у принципі, сприяє у судовому порядку захисту кандидатом власних прав та інтересів», - зазначила Айвазовська.
Ну, а тепер про ризики депутатських правок у Кодекс…
Негатив №1: Партизація місцевих рад - це перспектива торгівлі місцями у списку
Виборці голосуватимуть за партійні списки у громадах, де проживає понад 10 тис. виборців. На практиці це означає, що районні містечка, старі райцентри і переважна більшість ОТГ голосуватимуть не за депутатів-мажоритарників, а за партсписки. «Чому я вбачаю у цьому достатньо серйозну проблему? По-перше, парламент не дав можливості висуватися незалежним кандидатам у цих громадах. Тобто, ані самовисуванців, ані блоків самовисуванців не передбачено. Іншими словами, Кодекс заганяє місцевих політиків під партійні знамена. В майбутньому партії зможуть їх контролювати, тому що з’явилася можливість відкликати депутатів міськрад», - наголосив голова КВУ Олексій Кошель.
Крім цього, він також звернув увагу на той факт, що у громадах та малих містах наявність партструктури є винятком з правил. «Як правило, старі партії – «Євросолідарність», «ОПЗЖ», «Батьківщина» – вони мають частину своїх структур, а нові, як ото «Слуга народу» – не мають. Тому що такі партії побудовані у віртуальному форматі. Більше того, за офіційним звітом партії «СН» жодного місцевого осередку – від Києва до малої громади – зі статусом юрособи. І як за таких умов відкривати рахунки в банках, щоб офіційно працювати? – запитує голова КВУ. - Тож тепер на практиці формувати списки на місцях буде лідер або група лідерів обласних організації. Тому такі зміни до Кодексу відкривають повну можливість для торгівлі місцями у виборчих списках. На превеликий жаль, ця практика на майбутніх виборах може повторитися».
Негатив №2: Умовна система відкритих списків
За словами Олексія Кошеля, виборчу систему можна лише умовно назвати «системою з відкритими списками». «Аналіз Кодексу показує, що на практиці ця система радше нагадуватиме традиційну систему із закритими списками. Для того, щоб піднятися по списку (тепер українці зможуть проголосувати не лише за політсилу, а своїми голосами підвищити у списку партії кандидата, якому вони найбільше симпатизують, - ред.) кандидату потрібно набрати 25% від виборчої квоти. Це умовна вартість одного мандата у голосах виборців – в різних місцях вона різна, але на практиці… Ті кандидати, які знаходитимуться під першим, другим і третім номерами – вони матимуть значно більше шансів, аніж інші», - стверджує голова КВУ.
Що мається на увазі? Почнемо із квоти. Наприклад, у міській раді - 64 місця. В місті зареєстровано 723 009 виборців. Припустимо, що на виборах до міської ради цього міста проголосувало 41,6% громадян. Дійсними є голоси 293 144 виборців, відданих за партії. З цих голосів за партії, які подолали п’ятивідсотковий бар’єр, віддано 232 945 голосів. Ділимо на 64 місця. Квота = 3639 голосів.
25% - це 909 голосів громадян. Відтак кандидату для того, щоб піднятися по списку треба набрати як мінімум 909 голосів громадян.
Чому же перші мають набагато більше шансів пройти? Списки складають партії, які розміщують кандидатів у порядку, зазвичай пріоритетному (читай - вигідному, бажаному, конче потрібному) для партійного керівництва. Припустимо, що в партії, яка претендує на отримання 5 мандатів за результатами голосування, 2 кандидати набрали більше, ніж 25% голосів від виборчої квоти. Такі кандидати автоматично піднімуться на початок регіонального виборчого списку, незалежно від того, яке місце цим кандидатам було визначено партією. Таким чином мандати отримають ці два кандидати, але також ще три (навіть, якщо вони не набрали 25% від квоти!), яких політична партія розмістила на початку списку ще на етапі його формування.
«Що це означає на практиці? А те, що партії по факту мають всі можливості висунути під першими номерами (першими у списку) власних спонсорів, близьких родичів, кумів, різних заангажованих осіб, прикриваючись «новими обличчями» або чесними партійцями, які знаходитимуться під останніми номерами, а отже не матимуть шансів пройти. Вважаю, що такий підхід – це, звісно, надзвичайно комфортна і зручна система для політпартій, але на практиці… це обман виборців. Назвати це відкритими списками достатньо складно. Скоріше, вони є «підзакритими», - наголосив Кошель.
Негатив №3: Форма виборчого бюлетеня: краще ніж була, але погана
Вона краща, ніж попередня, каже голова КВУ, але в будь-якому разі призведе до великої плутанини на виборчих дільницях. «На превеликий жаль, при обговоренні цього питання ніхто навіть не пробував змоделювати ситуацію, яким чином відбуватиметься голосування, які проблеми виникнуть у виборців, наскільки затягнеться сам процес. І що цікаво – яким буде підрахунок голосів. Вже зараз можу спрогнозувати, що підрахунок стане надзвичайно скандальним і довготривалим. Через це я завжди був прихильником простоти і зрозумілості виборчого бюлетеня, задля уникнення низки потенційних проблем. Що ж, обираючи форму бюлетеню парламент 9 скликання завжди вийшов із зовсім іншою, незрозумілою мені логікою».
Негатив №4: Всі гроші - на політичну рекламу
Навіть якщо попередня редакція Кодексу містила норми щодо обмеження роликів, щодо заборони залучення акторів до рекламних матеріалів, то зараз усі обмеження зняті. «На практиці це приведе до того, що величезна кількість коштів банально витрачатиметься саме на рекламу – не на розвиток партійних осередків, не на партійну діяльність, не на обговорення законопроектів… - наголошує Кошель. - Це величезна проблема, тому що велика кількість реклами на практиці потребує великої кількості грошей. І нові обличчя – з експертного, з журналістського середовища тощо – вони попросту не можуть конкурувати з кандидатами – фінансовими мішками, які підтримуються олігархами чи місцевим бізнесом. До прикладу, останній фінансовий звіт «ОПЗЖ» за перший квартал 2020-го показав, що 95% коштів пішло на рекламу». Таким чином, вважає він, потрібно вносити жорсткі норми щодо врегулювання цього питання. Приміром, передбачити, що на рекламу має витрачатися не більше, ніж 50% коштів виборчих фондів. «Ну, я б цю цифру зробив іще меншою, аби оздоровити політичне життя, зробивши виборчі процеси більш конкурентними», - резюмував глава КВУ.
Підготував Мирослав Ліскович. Київ
