Посол Кураі, прибувши до Києва трохи більше ніж півтора року тому, почав активно вивчати українську мову, і тепер вже говорить нею під час кожного заходу. Він часто одягає вишиванку, наголошує, що “Японія підтримує Україну”, і набирає довіру українців.

Так, ми знаємо, що Токіо підтримує Київ. Водночас, іноді виникає невелике занепокоєння – наскільки ця підтримка справді стійка. Наприклад, у вересні цього року, коли Росія проводила псевдовибори в тимчасово окупованому Криму, Японія не зробила заяви, на відміну від інших країн Групи семи (G7) та ЄС.

Коронакриза, як туман, робить дипломатичний намір кожної країни менш видним. Чи триває японська підтримка України? Чи японці цікавляться співпрацею з українцями? Якщо так, у яких сферах бачать перспективу? Доки триватимуть японські антиросійські санкції? Якою буде зовнішня політика Японії за нового прем’єр-міністра Йошіхіде Суґа? За що 31 серпня Президент України Володимир Зеленський нагородив Посла Японії Такаші Кураі орденом «За заслуги» ІІІ ступеня? 

Про все це Укрінформ поговорив із Надзвичайним і Повноважним Послом Японії в Україні Такаші Кураі, дотримуючись півтораметрової соціальної дистанції.

ПІДТРИМКА ЯПОНІЇ: З ТОКІО ТА ЯК ЧЛЕНА G7

- Пане Посол, вітаю з нагородженням орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. Це, напевне, рідкість, бо зазвичай посли отримують ордени наприкінці своїх каденцій. Президент Зеленський пояснив причину цього?

- Ні, Президент безпосередньо не пояснив причини. Але я знаю, що орденом “За заслуги” нагороджують тих, хто зробив значний внесок у політичне, економічне та суспільне життя країни. 31 серпня відбулася церемонія, під час якої я висловив подяку Президентові та заявив українською, що я розцінюю це нагородження як надзвичайну честь. Окрім того, я вважаю дуже важливим те, що це нагорода не мені особисто, вона є проявом подяки Японії та японцям за допомогу, яку Україна отримала.

- Ми вас найчастіше бачимо в діяльності групи послів “Групи семи (G7) щодо підтримки Україні”. Ви працюєте активно, попри пандемію. Ваш мандат — підтримка реформ. Які реформи зараз цікавлять послів?

- Група послів G7 розпочала свою діяльність 2015 року, і діє вже 5 років. Коли почалася коронакриза, то ми задумалися, що далі робити. Але все ж таки ми намагаємося якимось чином зустрічатися з чиновниками – чи через відео, чи фізично, – оскільки країни G7 та Євросоюз переконані, що реформи в Україні зупиняти не можна. Ми організовуємо зустрічі принаймні раз на тиждень, інколи частіше. Напередодні зустрілися з Дмитром Разумковим (головою Верховної Ради – ред.) у резиденції посла США, а ще раніше з представником МВФ в Україні. (Сміється) На щастя, ми поки що всі здорові.

Якщо говорити конкретніше, то щороку ми визначаємо пріоритетні сфери реформ, у яких ми інтенсивно допомагатимемо Україні. Цього року є п’ять таких сфер: верховенство права та боротьба з корупцією; економічне зростання; ефективне управління; людський розвиток; безпека та оборона. Хоча всі п’ять є важливими, серед них ми вважаємо “верховенство права та боротьбу з корупцією” пріоритетною та найобширнішою. У цьому питанні у G7 є консенсус. І, звичайно, знаю, що уряд України теж займається цим важливим питанням.

- Яким чином Група послів допомагає Україні в галузі судової та антикорупційної реформ?

- Найважливіше – це правильно створити правові рамки. Відколи в Україні розпочалася нинішня реформаторська хвиля, було ухвалено дуже багато законів. Ми в цьому процесі допомагаємо Україні здебільшого в акуратній розробці законопроєктів й у внесенні змін до чинних законів, відповідно до міжнародних стандартів. Але важливим є те, що головну роль відіграє Україна, тобто парламент, уряд, органи влади є основними гравцями в цьому. Ми лише як допоміжна сила, допомагаємо створити кістяк законопроєктів.

- Знаємо, що допомога в реформах не завжди йде гладко. Де саме відчуваєте її складність?

- Реформа — це завжди надзвичайно складна справа. Уявіть, що ви маєте змінити своє життя. Змінювати щось завжди дуже складно. Тому я хвалю зусилля України, які вона доклала з моменту незалежності, а особливо після революції Майдану (Революції Гідності – ред.), здійснюючи реформи. Хоча, можливо, не можна сказати, що цього було достатньо, але я щиро вважаю ці зусилля чудовими. Змінили так багато систем країни, і ці зміни – не просте досягнення. Ми всі розуміємо це, і високо оцінюємо намір українців усе одно змінювати себе, попри складність. Складність реформ полягає в досягненні консенсусу щодо напряму і швидкості змін та у визначенні пріоритетних сфер.

- Як часто посли G7 зустрічаються?

- Між собою кілька разів на місяць. Враховуючи ще наші зустрічі з українськими урядовцями, ми бачимося від одного до кількох разів на тиждень.

- Ви доволі інтенсивно працюєте разом.

- Так і є.

- Нещодавно до України прибув новий очільник офісу Японського агентства міжнародного співробітництва (JICA) в Києві. Це, напевно, означає, що Японія має намір продовжувати різнопланово допомагати Україні. Розкажіть, будь ласка, про основну допомогу, яку отримує Україна.

- З моменту здобуття Україною незалежності у 1991 році загальна сума нашої допомоги перевищила 3,1 млрд доларів США. З них 1,87 млрд доларів було залучено після революції Майдану, коли ми пришвидшили реалізацію допомоги реформам.

Серед наших найбільших проєктів – реконструкція Бортницької аеростанції. Біля неї, особливо влітку, відчувається дивний запах. Ми реалізуємо проєкт її реконструкції, щоб покласти край цій ситуації для жителів. Зараз триває тендер. Хочемо застосувати найпрогресивнішу технологію Японії.

Ще один масштабний проєкт, який ми прагнемо реалізувати, — будівництво нового мосту в Миколаєві. У Причорномор’ї дуже часто бувають затори на дорогах у напрямку на захід, зокрема там, де вони з’єднуються з центральними вулицями Миколаєва. Суть нашого проєкту полягає в подоланні цих дорожніх корків шляхом будівництва мосту і створення об’їзної дороги. На превеликий жаль, зараз Крим незаконно окупований Росією і, як наслідок, дороги на Причорномор’ї стали стратегічно важливими. Ми хочемо зробити цей маршрут зручнішим. Уже завершилася фаза техніко-економічного обґрунтування з японського боку.

Крім того, в міністерстві фінансів працює японський експерт як радник міністра. Також здійснюємо допомогу Суспільному мовленню України. Ще маємо бажання займатися питанням управління відходами. Зараз складно відправляти експертів до України через коронакризу, але продовжимо, як тільки вона вирішиться.

УКРАЇНСЬКА IT-ГАЛУЗЬ: ІНТЕРЕС ЯПОНСЬКИХ КОМПАНІЙ ЗРОСТАЄ

- Японська організація з розвитку зовнішньої торгівлі (JETRO) нещодавно опублікувала звіт щодо стану IT-галузі в Україні, в якому розглянуто її потенціал. Президент Зеленський обговорював тему IT із експрем’єром Японії Шіндзо Абе під час торішнього візиту до Японії. На ваш погляд, чи є перспектива співпраці в IT-сфері між Японією та Україною?

- Думаю, що є величезна перспектива. Перед цією зустріччю глав держав України та Японії в жовтні минулого року ми звернулися до Токіо, нашого МЗС, з особливою рекомендацією просувати співпрацю в IT-галузі, тому що в України є великий потенціал. У червні 2019 року генеральний директор японської компанії Rakuten Хіроші Мікітані, відвідав Україну. Rakuten відомий комунікаційною платформою Viber в Україні. Ця компанія зараз планує розширити свою діяльність в Україні. Думаю, що це дуже добре.

І хочу, щоб й інші японські компанії усвідомили справжній потенціал України в IT-сфері, й почали співпрацю. Відчуваю, що їхня зацікавленість поступово посилюється. Наприклад, коли ми запросили віцепрем’єра — міністра цифрової трансформації, Михайла Федорова (тоді — заступник голови ОП) та японських бізнесменів до моєї резиденції й провели презентацію про IT-сферу в Україні, то у цій події взяли участь не тільки представники японських компаній в Україні, а й також Польщі та інших країн.

- У чому саме полягає зацікавлення цих японських компаній?

- Я не експерт у цій галузі, але думаю, що в Україні відмінно розробляють нові програми, тобто є перевага в технологічній розробці. Бувають випадки, коли ми щоденно користуємося додатками, не знаючи, що насправді їх створили українські розробники. У світі Естонія стала відомою в IT-галузі, але мало, хто знає, що коли естонські IT-компанії просуваються за кордон, то вони часто відкривають свої офіси насамперед в Україні.

- Тому що в Україні є вмілі розробники.

- Саме так. І їх чимало. Мабуть, експерти розуміють це.

- Якими ще сферами японські інвестори цікавляться в Україні?

- Японці традиційно працюють у сферах продажу автомобілів та виробництва автомобільних запчастин, які потім вони експортують до ЄС. Виробництво електропроводів для автомобілів потребує інтенсивної праці та високої кваліфікації. Японські компанії Fujikura, Yazaki та Sumitomo виробляють їх в Україні й експортують до інших країн. Panasonic теж присутній. Тютюнова компанія JT international теж інвестує тут.

Останньою тенденцією є збільшення інвестицій в аграрній галузі. Я думаю, що аграрні інвестиції можуть ще зростати, але, мабуть, є проблема у відстані, тому що виходить дорого експортувати українську аграрну продукцію кораблем до Японії. Утім є більше потенціалу в інвестиціях у цю сферу для збуту продукції до Європи чи Середнього Сходу.

Думаю, що є багато сфер, які розвиватимуться далі.

ЗМІНА УРЯДУ В ЯПОНІЇ: ЧОГО ОЧІКУВАТИ ВІД НОВИХ «СЛУГ НАРОДУ»

- Новий прем’єр-міністр Японії Йошіхіде Суґа сформував свій уряд. До речі, Суґа назвав його “кабмін, який слугуватиме народу”. Звучить це як “Слуга народу” японського типу. Думаю, що влади обох країн можуть мати схожість якоюсь мірою. Що нам варто очікувати від нового японського уряду?

- Під час нещодавнього конкурсу очільника партії Суґа постійно заявляв, що він продовжить політику Абе. Тому, я думаю, що Суґа продовжуватиме й зовнішню політику свого попередника. Протягом періоду правління Абе, який тривав 7 років і 8 місяців, між нами було налагоджено чимало контактів, і реалізовано багато проєктів співпраці. Думаю, що триватимуть і надалі. В уряді Суґи не буде змін курсу щодо України.

- Згідно з різними офіційними повідомленнями, ви часто обговорюєте безпекові питання і співпрацю з українськими урядовцями. 2018 року між двома країнами було підписано оборонний меморандум, міністри оборони обох країн вперше зустрілися в лютому цього року в Мюнхені, а представники високих чинів Сухопутних сил Самооборони Японії відвідали Київ цього року. Чи можете назвати головні результати співпраці в цій сфері?

- Спочатку зауважу, що я зустрічаюся з різними представниками влади, і особливо не виділяю очільників безпекового чи оборонного відомств України. Водночас, безпекова сфера загалом є надзвичайно важливою для відносин з будь-якою державою. Передусім треба ретельно вибудувати взаєморозуміння в цій сфері, тому що вона має великий вплив на інші сфери, такі, як політична, економічна й суспільна.

Восени 2018 року Японія та Україна провели політико-оборонні перемовини, на яких зустрілися представники міністерств закордонних справ та оборони обох країн і підписали меморандум щодо оборонного обміну. Важливо починати з таких кроків, щоб обидві сторони зрозуміли безпекові обставини одна одної та побудували вичерпне розуміння щодо них, аби просувати подальшу співпрацю. Зараз найголовніше – створити передумови такого розуміння, здійснюючи взаємні візити, проводячи зустрічі.

Крім того, є ще одна важлива галузь — співпраця в кібербезпеці. Мало хто знає, але для України Японія була першою державою, з якою вона провела експертно-міжвідомчі консультації щодо кібербезпеки. Японія та Україна вперше провели їх в грудні 2016 року, у січні цього року – вдруге, й обидві країни зазначили, що це було дуже корисно. Японія проводить такі консультації лише з обмеженою кількістю країн (трохи більше десятка), й Україна є однією з них. Ми високо оцінюємо можливості України в цій сфері, й також віримо, що співпраця з Японією є корисною для України, тож і надалі хочемо її продовжувати.

- Ви надаєте медичне обладнання до військових госпіталів. Чи це теж співпраця в цій галузі?

- Реабілітацію солдатів, поранених на Донбасі, надання різного обладнання до військових госпіталів теж можна сприймати як частину оборонно-безпекового обміну, але така допомога має також гуманітарний аспект.

- Українською стороною було оголошено, що японські представники візьмуть участь у військових навчаннях “Сі Бриз” 2020 року, але цього не сталося. Чи дійсно був такий план?

- Є різні формати участі у військових навчаннях. Японія розглядала участь у форматі відправлення спостерігачів, а не військових кораблів. Проте, знову ж таки через коронавірус, змінився план навчання “Сі Бриз”, і було вирішено проводити його на безконтактній основі, тобто тільки на воді. Тому ми не змогли відправити нашого спостерігача. Але ми дійсно розглядали варіант участі у форматі спостереження.

- Сі Бриз – це щорічне навчання. Чи є ймовірність участі Японії в майбутньому?

- Звичайно, Японія постійно стежить за цим навчанням із зацікавленням.

- Що потрібно, аби розвивати співпрацю між Японією та Україною в безпеково-оборонній сфері надалі? Чи є якісь перепони зараз?

- Про якісь перепони думок не виникало. Але знову повторюся: найважливіше зрозуміти, які безпекові занепокоєння має кожна сторона, і яких заходів ми плануємо вживати. Побудова такого розуміння — це найголовніше. Не тільки обмін словами, а також і спільна діяльність, як-от участь у навчаннях, проведення кіберконсультацій – це і є кроки вперед, які поступово будують таке розуміння між обома країнами.

ПОЗІЦИЯ ЯПОНІЇ ЩОДО КРИМУ: ТВЕРДА І ПРИНЦИПОВА

- Українські експерти часто називають Російську Федерацію “спільною загрозою” для України та Японії, вказуючи на існування окупованих нею територій — Крим і Північні території. Однак, згідно з різними офіційними документами Японії щодо оборони та безпеки, Токіо не вважає Росію загрозою. Наприклад, у Білій книзі оборони Японії, яка була опублікована в липні цього року, у центрі уваги перебуває КНР, і меншою мірою Північна Корея. Тим часом, Україна визнала Китай стратегічним партнером, і сьогодні надає важливість економічним відносинам з ним. Очевидно, що між Токіо та Києвом є різні безпекові бачення відповідно до обставин, у яких вони опиняються. Чи ця відмінність бачень не створює якісь непорозуміння, коли ви обговорюєте можливу співпрацю в сфері оборони та безпеки?

- Під час зустрічей та обговорень з українськими чиновниками питань безпеки й оборони я іноді думав, що треба ще поглиблювати розуміння, але жодного разу не відчував наявність якогось непорозуміння. Українська сторона добре розуміє ситуацію, в якій опинилася Японія щодо Росії та інших країн, а також наші безпекові обставини. Потрібно поглиблювати розуміння деяких аспектів, але зовсім не думаю, що колись виникне непорозуміння між нами.

- Росія в червні-липні провела голосування щодо змін до конституції, а 13 вересня місцеві вибори, однак різні країни оголосили, що вони не визнають частини “голосування”, яке було “проведено” в тимчасово окупованому Криму, тому що Крим — це Україна. Нагадаю, що 2016-го і 2018-го років посольство Японії також робило заяви, що уряд Японії не визнає виборів та їхніх результатів у Криму, тому що “Японія не визнає незаконної анексії Криму Російською Федерацією у березні 2014 року”. Але цього року подібних заяв не прозвучало. Якою є позиція уряду Японії щодо проведення цього “голосування” та “виборів” Росією в окупованому Криму?

- Найголовніше, що позиція уряду Японії про те, що “анексія” Криму Росією є незаконною й такою, яку ми абсолютно не можемо визнати, є чіткою. Це є нашою принциповою позицією щодо цього питання, і вона не зміниться. Відповідно, виходячи з цієї позиції, ми ніколи не визнаємо будь-яких дій, у тому числі, “місцевих виборів” і будь-чого іншого, які Росія здійснює в Криму на основі того, що немов юрисдикція російської влади поширюється на цю територію. Я скажу чітко, що, незважаючи на те, чи ми щоразу робимо заяви, чи ні, ця наша принципова позиція ніколи не зміниться. Я підтверджую це в різних випадках за необхідності.

- Торік, як у попередні роки, Японія підтримала дві кримські резолюції в ГА ООН, але вона вперше не стала їхнім співавтором. Це не є ознакою коригування позиції Японії щодо Криму?

- Зовсім ні. Як я вже сказав, найважливіше, що позиція японського уряду, яка полягає в невизнанні незаконної “анексії” Криму, зовсім незмінна. Щодо резолюцій ГА ООН, ми завжди всебічно аналізуємо їхні проєкти, але торік ми не стали співавтором, хоча ми проголосували за них. Ми будемо діяти відповідно до своєї незмінної позиції щодо невизнання незаконної “анексії” Криму. Хочу, щоб ви зрозуміли, що це тверда позиція Японії, незважаючи на те, виступаємо ми співавтором чи ні.

- Зрозуміло. Водночас зауважу, що Україна звертає увагу на такі зміни. Таким чином, в Україні виникає побоювання, що міжнародна спільнота, у тому числі Японія, можливо, тепер меншою мірою звертає увагу на українсько-російську війну та питання окупації Криму, ніж раніше, і повертається до стану “business as usual (звичайної співпраці)” з Російською Федерацією. Тому я попрошу вас ще раз підтвердити японську позицію щодо Криму й Донбасу.

- Передусім ми неухильно підтримуємо суверенітет та територіальну цілісність України. Ми не визнали, не визнаємо, і не визнаємо незаконної “анексії” Криму Росією. Слово “анексія” має бути в лапках. Щодо Донбасу, японська позиція полягає в тому, що важливим є те, щоб усі сторони, а насамперед Росія, повністю виконали Мінські домовленості.

- Японські санкції проти РФ продовжуватимуться доти, доки не буде відновлено територіальної цілісності України, включно з українським Кримом?

- Ми вважаємо важливою солідарність G7 щодо санкцій проти Росії. Я часто озвучую у різних випадках, що продовження цих санкцій пов’язане з виконанням Росією Мінських домовленостей та повагою нею суверенітету України.

- А як щодо санкцій, пов’язаних із питанням Криму?

- Ми вважаємо важливою солідарність G7 і щодо питання Криму.

- Як Японія ставиться до ідеї Трампа – повернути Росію до великої сімки?

- Президент Трамп, здається, торік поговорив про G8 (повернення Росії до G7/8 — ред.), а цього року виступив з ідеєю включити ще кілька країн до цієї групи. Утім позиція Японії дуже чітка й проста — надзвичайно важливо зберегти рамки G7.

АЗІЙСЬКА СТРАТЕГІЯ УКРАЇНИ: ТОКІО ВІТАЄ

- Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба наголошує, що Україна має намір розвивати азійський вектор зовнішньої політики. У МЗС розробляють азійську стратегію, і новий посол України в Японії Сергій Корсунський в інтерв’ю для Укрінформу говорив про неї. Також заступник голови ОП Ігор Жовква назвав Японію однією з пріоритетних країн в регіоні для України. Що ми можемо очікувати з цієї поки що декларативної активізації?

- Для України важливим стрижнем зовнішньополітичної стратегії є євроінтеграція. Ми це добре розуміємо, і підтримуємо її у цьому. Здається, що міністр Кулеба вжив вислів “поворот до Азії”. І ми розуміємо, що це означає, що Україна й далі просуватиметься в своєму євроінтеграційному напрямку, і водночас поширюватиме свою зовнішньополітичну присутність в Азії, тобто це є розширенням рамок української дипломатії. Ми вітаємо таке міркування.

Якщо Україна хоче зміцнити відносини з Японією у цьому контексті, то нам було б ще приємніше. Але я хочу наголосити, що Японія підтримує Україну не як “азійський представник”. Ми не позиціонуємо себе таким. Японія підтримує Україну й співпрацює з нею через те, що Японія поділяє з Україною основні цінності, такі як свобода, демократія, верховенство права тощо. Також ми не думаємо, що питання Донбасу та Криму є характерними питаннями тільки в Європі, або в регіоні, де є Україна. Ми усвідомлюємо, що це глобальні проблеми, і виходячи з цього розуміння, ми маємо намір і надалі політично й економічно підтримувати Україну і продовжувати співпрацю. Це важливо.

Я сказав, що ми вітатимемо, якщо Україна більше зміцнюватиме відносини з Азією. Якщо у цьому процесі Україна зможе донести до багатьох азійських країн, що виклики, які Україна хоче подолати зараз, мають глобальні підтексти, то це буде чудово, на мою думку.

- Традиційно Японія має успішний досвід та сприятливі відносини з багатьма азійськими країнами, такими як Індія чи країни АСЕАН. Японська дипломатична концепція “Вільний і відкритий Індо-Тихоокеанський регіон (Free and Open Indo-Pacific)” також здебільшого фокусується на відносинах з азійськими країнами. Водночас, присутність України в цьому регіоні наразі невисока, що підтверджується результатом голосування за кримські резолюції в ГА ООН, які з Азії підтримують лише Японія та Туреччина. Чи може Японія допомогти Україні у просуванні інтересів в Азійсько-Тихоокеанському регіоні? Що японці можуть порадити українцям у цьому напрямі?

- В історії української зовнішньої політики було відносно мало контактів з азійськими країнами. Під час зустрічей з українськими чиновниками я ділюся і надалі теж ділитимуся своїми думками про те, що відбувається в Азії; що думають азійські країни; що вони думають про співпрацю з Європою; як Європа виглядає з боку Азії й т.д. І повторю, що проблеми, які Україна хоче розв’язати, не є суто європейськими, а такими, які мають глобальний підтекст. Я вважаю важливим, щоб азійські країни зрозуміли це.

- Маєте на увазі проблеми Донбасу та Криму?

- Так, і не тільки. Питання будування верховенства права та демократизаційні процеси, які йдуть в Україні. Усі проблеми мають глобальний характер.

ПАНДЕМІЯ: ЩО ТАКЕ «САНМІЦУ» І ЧОМУ «АВІҐАН» ЩЕ НЕ ПЕРЕДАНО УКРАЇНІ

- Коронавірусна пандемія триває. Чи впливає це якось на вашу щоденну роботу? Як ви працюєте серед обмежень?

- Робота дипломатів ефективна, коли ми зустрічаємося з іншими людьми. Тому велика проблема в тому, що зараз складно проводити великі зустрічі та прийоми через пандемію. Проте, є можливість проводити зустрічі при дотриманні запобіжних заходів. Я намагаюся проводити зустрічі, одягаючи маску та дотримуючись соціальної дистанції. Також часто організовуємо відеоконференції.

- Кількість випадків COVID-19 в Україні останнім часом – приблизно 5000 за добу, а в Японії – 600. У чому секрет японського помірного успіху? У чому полягає різниця з українськими заходами?

- Неможливо порівнювати повноцінно, коли у кожній країні різні обставини, історія, традиції та сприйняття людей. Тож я розкажу лише, яких заходів вживають у Японії. На мою думку, найголовнішим є те, що великою мірою існує спільне розуміння в суспільстві – що саме кожний громадянин має робити для запобігання поширення вірусу. Наприклад, досі багато людей їздять у метро чи потягах, але майже всі одягають маски. Варто нагадати, що маски є не так для захисту себе від інфікування, як для запобігання передачі вірусу іншим. Тому лише тоді, коли всі користуються ними, вони ефективні, а якщо носять тільки одна-дві людини, то в цьому немає сенсу. У Японії люди це дуже добре розуміють.

А також необхідно уникати “санміцу”, як ми називаємо це японською. Англійською — “Avoid the 3Cs” (“Уникай трьох C”), тобто, “Closed spaces (закритий простір)”, “Crowded spaces (скупчення людей в одному місці)”, та “Closed-contact setting (розмови в тісній близькості)”. Треба уникати місця, в яких ці три умови задоволені одночасно. Це гасло – “уникай трьох C” – досить поширене в японському суспільстві. До речі, ВООЗ також прийняла це гасло. Окрім того, у деяких ресторанах встановлені пластикові перегородки між відвідувачами. Трішки дивно, але ми теж встановили такі перегородки на столі в своїй резиденції, й так проводимо обід і вечерю. Окрім того, у закладах соціальної допомоги для літніх людей теж персонал надзвичайно уважний.

Отже, важливим чинником є те, що серед більшості громадян уже сформувалося спільне розуміння щодо того, що треба робити. Це перше. Друге, велику роль відіграє загальнодержавна соціальна система страхування. Практично все населення має медичне страхування, тому людям не треба платити великої суми в лікарнях, і вони ходять до лікарів без бар’єрів. Коли почуваються погано, то одразу зустрічаються з лікарями. Така соціальна система теж важлива.

- Останнім часом на київських вулицях мало людей надягають маски. А чому в Японії поширене таке спільне розуміння щодо превентивних заходів?

- Як я зазначив раніше, недоречно просто порівнювати Україну з Японією. Але, можливо, японці мають сильне переконання, що потрібно дотримуватися встановлених правил. Наприклад, японський уряд вирішує рекомендувати щось для запобігання: зокрема, ресторани варто закривати до конкретної години ввечері, або в поїздах слід проводити себе так чи інше. При цьому уряд не зобов’язує громадян діяти так чи інакше, а тільки рекомендує. Штрафів не було запроваджено жодного разу, але все одно люди дотримуються цих рекомендацій.

- Навесні цього року Японія оголосила рішення надати Україні препарат «Авіґан», який, за очікуваннями, має бути ефективним у лікуванні коронавірусної інфекції. Упродовж пів року не було подальших новин щодо цього, а 9 жовтня на засіданні Кабміну України було прийняте рішення щодо отримання Авіґану. Коли буде надано Авіґан Україні?

- Ми дуже тішимося тим, що Кабмін нарешті прийняв офіційне рішення щодо отримання препаратів, які мають загальну назву «Фавіпіравір». Японська сторона була готова вже пів року тому, тож ми зможемо надіслати їх до України найближчим часом, як тільки буде відповідне доручення уряду України для посольства України в Токіо та відбудеться обмін необхідними документами з МЗС Японії.

Принагідно розкажу вам про хронологію цієї історії. У березні цього року через посольство України в Токіо ми отримали звернення Києва з проханням надати ці препарати Україні. Ми в посольстві Японії в Україні, дізнавшись це, хотіли прийняти рішення якнайшвидше, зважаючи на важливість відносин з Україною. І на початку квітня японський уряд прийняв винятково швидке рішення надати ці препарати Україні.

Хочу зазначити один важливий момент. Міністерством добробуту та праці Японії «Фавіпіравір» ще не визначено ліками проти COVID-19. Наскільки мені відомо, абсолютно ефективних і безпечних препаратів, визнаних світом, ще немає, окрім кількох препаратів, які визнали лише кілька країн. «Авіґан», себто «Фавіпіравір», так само проходить останню фазу клінічного випробування в Японії. Ми безкоштовно надаємо «Фавіпіравір» країнам, які готові разом проводити це клінічне випробування й надавати нам його результати. Так ми почали цю співпрацю. Отже, ми не маємо жодного наміру нав’язувати цей препарат. Ми вирішили надати їх на прохання України, але не змушуємо брати участь у клінічному випробуванні. Ми поважаємо рішення України, тому просто чекали на її остаточний висновок.

До речі, ми отримали звернення від приблизно 80 держав, у тому числі країн ЄС. Ми мали вибрати приблизно 50 країн через обмежену кількість препарату. Протягом останніх 5 місяців уже завершено передачу до майже всіх країн, крім України.

- Скільки «Авіґану»/«Фавіпіравіру» плануєте надати Україні?

- 12200 таблеток, це для ста людей. Порівняно з іншими країнами, які звернулися за препаратом, це багато. І я сердечно молюся, щоб коронавірусна пандемія в Україні якомога скоріше завершилася.

УКРАЇНСЬКА МОВА: ЯКЕ УЛЮБЛЕНЕ СЛОВО ПОСЛА

- Запитаю про ваш особистий досвід в Україні. Уже минуло приблизно півтора року від початку вашої каденції в Україні?

- Рік і дев’ять місяців.

- Вже досить довго. Знаю, що раніше ви також були в Україні, але з початку цієї каденції, чи дізналися або відкрили щось нове для себе тут?

- Я б скоріше назвав це підтвердженням своїх минулих вражень, щодо теплоти людей. Люди в Україні ставляться до нас дуже тепло. Це можна зрозуміти тільки коли живеш тут. Я раніше був в Україні кілька разів, але зараз уперше живу. І мені дуже приємно відчувати таку теплоту людей. Наприклад, коли лиш почав працювати в Посольстві Японії, під час прогулянки вулицями Києва незнайома жінка мені сказала: “Ласкаво просимо до України!” Я почув це від зовсім незнайомої людини у ще незнайомому місті. За 39 років свого життя як дипломата такий досвід у мене був вперше. При цьому я відчув, що вона сказала це зовсім не жартома, а щиро. І мені це було дуже приємно. Я відчуваю таку доброту та теплоту людей у цій країні, й це найбільша радість для мене.

- А як на роботі? Що найбільше вражає вас на посаді посла Японії в Україні? У чому відчуваєте особливість і виклики вашої місії в Україні?

- У мене є особливе відчуття, що ми допомагаємо реформам та виконанню різних завдань, щоб цей шлях був кращий для держави та громадян України, попри те, що мої сили скромні. Я відчуваю у цьому цінність своєї роботи. До речі, в багатьох інших країнах подібного відчуття не виникає.

- Допомога, яка рухає країну вперед.

- Так. І українці нам дуже відверто розповідають свої думки, і серйозно ставляться до нас, проводять серйозні дискусії з нами. Це дуже мотивує мене.

- Ви є експертом з російської мови в японському МЗС, але в інтерв’ю газеті “День” ви сказали, що маєте бажання розмовляти українською мовою. Бачимо, що ви відвантажуєте різні відео українською мовою на сторінці посольства у Фейсбуку. Якого рівня володіння українською ви досягли?

- Тепер умію розмовляти нею непогано (сміється). Щоправда, будь-яка мова має свою глибину, й українська мова є особливо глибока, тому нелегко вивчити її. Але я можу купувати речі в магазинах, проводити повсякденні розмови українською. А з промовами ситуація трохи інакша, бо я готую їх заздалегідь, тому вмію виступати повністю українською. І також тепер краще розумію співрозмовників, коли вони говорять на повсякденні теми. Хоча мені ще вчитися і вчитися.

- Чи є у вас улюблене українське слово?

- “Гарна”.

- О так, воно класне.

- Дуже красиве слово. “Гарна”.

- Після призначення заступниці міністра закордонних справ Еміне Джапарової, ви привітали її кримськотатарською мовою. Ви вивчаєте її також?

- Мені особисто цікаво, але ще не почав вивчати кримськотатарської мови. Якщо чесно, я запам’ятав тільки привітання “Selâm aleyküm (Селям алейкум)” перед зустріччю з пані Джапаровою. Я працював раніше послом Японії в Пакистані, й тамтешнє привітання “Ассалам алейкум” дещо схоже на кримськотатарське, тому запам’ятав його.

- Багато українців закохані в японську культуру. Чи плануються, незважаючи на епідемію, якісь культурні акції в Україні на кшталт Днів японської культури чи історії, чи сучасного мистецтва, на кшталт тих, що кілька років тому проводилися в Мистецькому арсеналі? Чи, можливо, якісь онлайн-акції, наприклад, про сучасну японську літературу й кінематограф?

- Дні Японії, то мабуть, маєте на увазі заходи в рамках проведення Року Японії в Україні (2017 року — ред.). Це тоді, коли було проведено багато різних яскравих заходів. Я хотів, щоб було так само, і ми планували різні заходи цього року, але, на превеликий жаль, це стало неможливим у зв'язку з коронавірусом. Зараз важко прогнозувати на майбутнє, але є ідеї – що провести, коли ситуація стабілізується. Іще розглядаємо онлайн-заходи, наприклад про японське мистецтво чи культуру, щоб потішити українців. Думаємо, як можна реалізувати. Звичайно, хочемо продовжити всілякі заходи.

Такаші Хірано. Київ

Фото: Геннадій Мінченко