Австрійський дипломат Мартін Сайдік добре розбирається в деталях конфлікту, що триває на Донбасі. Протягом 4,5 років він був спеціальним представником Діючого голови ОБСЄ в Україні і в Тристоронній контактній групі (ТКГ), намагаючись привести до спільного знаменника позиції України і РФ на мирних переговорах у Мінську. Залишивши посаду в ОБСЄ на початку 2020 року, Сайдік перейшов на аналітичну роботу: зокрема, з липня він є співпрезидентом Віденського центру ICEUR.
Укрінформ вирішив поспілкуватися з Мартіном Сайдіком про те, як йому працювалося на посаді спецпредставника ОБСЄ, поцікавився його оцінками нинішнього процесу переговорів в ТКГ і думкою з приводу того, як можна "вдихнути життя" в Мінські домовленості.
У письмових відповідях на поставлені запитання колишній спецпредставник ОБСЄ залишився по-посередницьки дипломатичним. Так, вказуючи на нескладність відповіді на запитання про сторони конфлікту на Донбасі, він все ж відповів непрямо, спонукаючи до логічного мислення: якщо ОБСЄ є посередником у Тристоронній контактній групі, яка складається з Росії, України та ОБСЄ, то "неважко відповісти на запитання про сторони конфлікту".
Проте, важливою видається оцінка Мінського процесу з боку людини, яка кілька років змащувала наявні механізми для його запуску і ефективного функціонування. Мартін Сайдік переконаний, що на основі Мінських домовленостей і за наявності політичної волі можна вирішити "нічим не виправданий" конфлікт на Сході України. Водночас для їх реалізації треба виробити чітку "дорожню карту", яка визначала б модальність і послідовність втілення всіх пунктів домовленостей.
Так званий "план Сайдіка-Апакана-Мореля", розроблений майже два роки тому, був кроком у цьому напрямі. На думку австрійського дипломата, цей план "дає чіткі відповіді на різні запитання щодо конкретної імплементації Мінських угод" та "є актуальним і сьогодні".
На полях засідання Ради міністрів закордонних справ ОБСЄ 6-7 грудня 2018 року в Мілані Спеціальним представником Діючого голови ОБСЄ в Україні і ТКГ Мартіном Сайдіком був представлений документ для обговорення (discussion paper) під назвою "Спільна місія ООН/ОБСЄ в Східній Україні", розроблений за участю координатора політичної підгрупи ТКГ від ОБСЄ П'єра Мореля та керівника СММ ОБСЄ в Україні, координатора групи з безпеки ТКГ Ертурула Апакана. Про існування неофіційного документа, який в медіа отримав назву "мирний план Сайдіка" або "План Сайдіка-Апакана-Мореля", українська громадськість дізналася у січні 2019 року.
Концепт передбачав посилення реалізації Мінських домовленостей шляхом введення спільної місії ООН і ОБСЄ, яка мала б невеликі за розміром військовий і поліцейський компоненти і міжнародну цивільну адміністрацію на ОРДЛО, а також запуск організованого Євросоюзом Агентства з відновлення Донбасу. Окремі положення "мирного плану Сайдіка", втім, піддалися критиці з українського боку як такі, що передбачають реалізацію ідей Кремля. Також "поганим" план назвали і в Росії.
ПОСАДА СПЕЦПРЕДСТАВНИКА БУЛА НАЙВАЖЧОЮ В КАР'ЄРІ
- Пане Сайдік, чи вважаєте ви посаду спеціального представника Діючого голови ОБСЄ в Україні і в ТКГ найважчою і найвідповідальнішою у вашій кар'єрі дипломата з величезним стажем? Чи вірили ви улітку 2015 року в те, що серед іншого і за ваших посередницьких зусиль вдасться вирішити конфлікт на Донбасі і встановити мир? Чи задоволені виконаною роботою?
- Так, це була найважча посада в моїй кар'єрі, хоча були й інші важкі і дуже відповідальні позиції, як, приміром, голова ЕКОСОС (Економічна і соціальна рада ООН) у Нью-Йорку в 2014-2015 рр.
Звичайно, я вірив, що зможу зробити свій внесок у вирішення конфлікту на Донбасі. Якби я в це не вірив, мені не треба було б братися за цю посаду.
На жаль, при всьому моєму щирому бажанні я не досяг своєї мети, але все ж зміг зробити свій внесок у захист цивільного населення з обох сторін лінії зіткнення – так, кількість загиблих у зв'язку з конфліктом істотно зменшилася під час мого терміну роботи. У 2019 році, приміром, не загинула жодна дитина. Або можна згадати відновлення мосту в Станиці Луганській минулого року, якого я вимагав вже з 2016 року. У цьому зв'язку хотілося б нагадати про мою тісну співпрацю зі Спеціальною моніторинговою місією ОБСЄ та їх відмінними керівниками – послами Апаканом і Чевіком.
- Що було найважчим на цій посаді? Чи відчували ви тиск? З якою найбільшою перешкодою стикалися під час виконання своїх обов'язків?
- Для мене найважчим було бачити повністю безглузді і невиправдані страждання цивільного населення з обох сторін лінії зіткнення, особливо літніх людей і дітей.
Так, я відчував внутрішній тиск, оскільки завжди прагнув сприяти якнайшвидшому вирішенню конфлікту.
ОБСЄ - ПОСЕРЕДНИК, УКРАЇНА І РОСІЯ - СТОРОНИ КОНФЛІКТУ
- Займаючи кілька років посаду посередника від ОБСЄ з мирного врегулювання конфлікту на Донбасі, чи зрозуміли ви природу цього конфлікту? Росія - посередник чи сторона конфлікту? Москва стверджує, що вона – не сторона конфлікту.
- Я думаю, що я добре знаю СРСР і пострадянський простір, починаючи від часів мого річного студентського стажування в Радянському Союзі у 1970-х роках. Загалом, це "знайомство" триває вже 48 років. Саме тому я і сьогодні у зв'язку з конфліктом на Донбасі продовжую запитувати себе: "Чому і навіщо?". Цей конфлікт, на моє глибоке переконання, нічим не виправданий. Він лише приносить величезні страждання невинному багатомільйонному цивільному населенню.
Кому це може бути насправді вигідно?
Росія, Україна та ОБСЄ є членами Тристоронньої контактної групи. Ця група була створена, щоб знайти вирішення конфлікту на Донбасі шляхом реалізації Мінських угод. Очевидно, що ОБСЄ не є стороною конфлікту, а лише посередником у його вирішенні. Тоді неважко відповісти на запитання про сторони конфлікту.
- Як оцінюєте стан переговорів у Тристоронній контактній групі на нинішньому етапі? Як можна зробити переговорний процес у Мінському форматі більш ефективним?
- Наскільки я поінформований, протягом останніх місяців відзначаються позитивні зрушення у сфері безпеки. Нове перемир'я досить задовільно дотримується сторонами конфлікту. Дуже сподіваюся, що такий розвиток пов'язаний не лише з кризою, викликаною коронавірусом.
Також передбачені три нові зони розведення сил і засобів. Я сподіваюся, що цей процес справді послужить зміцненню довіри між сторонами конфлікту.
Дуже важливим зрушенням у переговорах могло би стати і одночасне відкриття нових пунктів перетину ліній зіткнення поблизу населених пунктів Золоте та Щастя.
Цього року відбувся і новий обмін утримуваними особами.
Усе це можна оцінити як позитивний розвиток переговорів у ТКГ, у зв'язку з чим мені хотілося б привітати мою наступницю, посла Хайті Грау. Необхідно також зазначити, що ці позитивні зрушення були досягнуті попри складність проведення переговорів ТКГ тільки у форматі відеоконференцій, на які ТКГ була змушена перейти навесні через коронавірус.
"ПЛАН САЙДІКА" ЯК "ДОРОЖНЯ КАРТА" ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ МІНСЬКА
- Чи потребують Мінські угоди якогось оновлення / доповнення з метою їх ревіталізації та подальшої імплементації згідно з чіткою "дорожною картою"? Чи варто розглядати так званий "план Сайдіка" як крок у цьому напрямі і спробу створити платформу для реалізації Мінських угод? Як, власне, виник цей план, чи знаходяться ваші пропозиції або їхні окремі компоненти ще на столі переговорів? Введення миротворчого контингенту ООН на Донбас - це фантастична ідея чи можлива до реалізації ідея?
- Я завжди стверджував, що Мінські угоди є хорошим документом, на основі якого, а також, звичайно, за наявності відповідної політичної волі, можна було б вирішити конфлікт на Донбасі. Не можна забувати, що в його розробці взяли участь три президенти, а також федеральний канцлер Ангела Меркель. Про конкретні шляхи імплементації Мінських угод досі були і є різні думки. Тому виникли вимоги створити чітку "дорожню карту" їх реалізації.
Так званий "план Сайдіка" (до речі, цей план був розроблений мною спільно з координаторами робочих груп з безпеки та політики – послами Апаканом і Морелем) дає чіткі відповіді на різні запитання щодо конкретної імплементації Мінських угод. Крім того, він передбачає всеосяжне економічне відновлення Донбасу із залученням міжнародних донорів.
Хотілося б зазначити, хоча це може прозвучати нескромно, що цей план є актуальним і сьогодні. Не можна забувати, що його склали троє дипломатів з трьох країн, які мають багаторічний стаж роботи, і які у всіх деталях знають конфлікт на Донбасі.
Що стосується участі ООН у вирішенні конфлікту на Донбасі, то хотілося б підкреслити, що за вказаним планом ця участь є досить обмеженою. В основному йдеться про цивільні сили ООН – зокрема, і про поліцейську місію, основним завданням якої було б забезпечення безпеки у проведенні виборів відповідно до стандартів ОБСЄ.
- Є багато дискусій з приводу модальності виконання Мінських угод. Якою ви бачите черговість виконання пунктів цих мирних угод? Коли і як повинні пройти місцеві вибори, відновлення контролю Україною кордону, виведення незаконних збройних формувань?
- Відповіді на ваші запитання можна знайти у вищезгаданому "плані Апакана, Мореля і Сайдіка".
З приводу місцевих виборів і відновлення контролю Україною кордону – відповідь на ці запитання досить чітко сформульована у Мінських угодах від 12 лютого 2015 року.
РЕІНТЕГРАЦІЯ ОРДЛО ВІДПОВІДАЄ БАЖАННЮ БІЛЬШОСТІ МІСЦЕВИХ
- Чи вважаєте ви можливою реінтеграцію окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) до складу України та відновлення повного суверенітету України над цими територіями?
- Так, це можливо. Думаю, що це відповідає не лише духу Мінських угод, а й істинному бажанню переважної більшості місцевого населення.
Разом з тим, мушу зазначити, що припинення економічних зв'язків через лінію зіткнення у 2017 році завдало величезної шкоди не лише в економічному, а й у соціальному та психологічному аспектах. Реінтеграція потребує значної міжнародної підтримки.
- На вашу думку, Україна зможе відновити контроль над Кримським півостровом?
- Сподіваюся.
Моя позиція повністю збігається з офіційною позицією Австрії з цього питання.
Василь Короткий. Відень