«Держпереворот» на Майдані, або Скандал, якого можна було уникнути

Напередодні річниці Революції Гідності патріотична Україна (щиро перепрошуємо за пафос) отримала відвертий плювок в обличчя…

А почалося все з того, що вранці, 19 листопада, правоохоронці провели обшуки в Музеї Революції Гідності. Пізніше в СБУ повідомили, що керівництво Музею підозрюють у розкраданні 111 млн грн бюджетних коштів.

Пізніше – надвечір того ж дня – Державне бюро розслідувань (ДБР) викликало на допит «організаторів Майдану» - Парубія, Пашинського, Турчинова, Чорновол і Яценюка. Цей допит, як повідомили у пресслужбі ДБР, заплановано в межах розслідування кримінальної справи про «скоєння державного перевороту», відповідно до заяви, яку подав нардеп від ОПЗЖ Ренат Кузьмін. І все це – цілком у дусі намірів колишнього заступника глави АП Януковича Андрія Портнов, який у своїх публічних виступах не приховує, що його мета – представити людей, які жертвували собою заради проєвропейського курсу України, як маргіналів, а Революцію гідності – як державний переворот.

Отже, з’ясовуємо - «де тут собака заритий»?

Прокурор Донський: «Відкриття подібних справ стало можливим через недосконалість норми КПК»

В.о. керівника Департаменту Офісу генпрокурора у «справах Майдану» Олексій Донський стверджує, що «зради» тут немає – прокуратура не бачить у цій справі жодних юридичних перспектив. Але… Через недосконалість кримінально-процесуального кодексу в редакції 2012 року зобов'язана розслідувати будь-яку інформацію заявника (в даному разі – Кузьміна, - Ред.) і допитати свідків.

Мається на увазі, що відкриття подібних справ стало можливим після прийняття у 2012 році нового Кримінального процесуального кодексу. Згідно зі ст.214 цього КПК, слідчі зобов'язані розслідувати будь-яку інформацію заявника, незалежно від її достовірності і без попередньої перевірки на достовірність.

«Нині все підлягає внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Якщо взяти конкретно цю ситуацію, а саме заяву Кузьміна, щодо так званого державного перевороту, то ні слідчі, ні прокурори не знайшли у цій заяві ознак кримінального правопорушення. Ми зазначили, що вона не відповідає вимогам ст.214 і відмовили Кузьміну у внесенні відомостей до ЄРДР за його заявою», - переконує прокурор.

Однак Кузьмін звернувся до суду, і суд, як наголошує Донський, зобов'язав «розслідувати цю справу, попри те, що його заява не містить жодної інформації про злочин». «Тепер ми зобов'язані розслідувати цю справу, щоб, по-перше, нас не визнали неефективними у розслідуванні і не віддали цю справу комусь іншому. А, по-друге, ми тепер зобов'язані допитати осіб, про яких йдеться у цій заяві», - сказав прокурор. І додав, що якщо Кузьмін не вкаже конкретних фактів злочину, якщо у ході допиту свідків не підтвердяться факти державного перевороту, то справа буде закрита.

Експерти про КПК і ДБР: кодекс непоганий, Портнов не його автор, а прокурори – могли вчинити інакше

Розмови про КПК, більш відомий в народі як «портновський», ведуться давно – ще задовго до його ухвалення в 2012 році експертне середовище висловлювало багато зауважень та застережень. І не безпідставно. А сам Портнов  у 2012 році в інтерв’ю інтернет-газеті «Економіка» розповідав, зокрема про статтю 214 КПК, яка зобов’язує слідчого відкрити кримінальне провадження за надходженням будь-якої заяви: мовляв, навіть якщо в заяві про скоєння злочину намалювати, скажімо, дерево й принести слідчому, то останній зобов’язаний відкрити кримінальне провадження — це імперативна норма — і перевірити це дерево на наявність складу злочину.

Можливо, саме тому прокурор Донський, розуміючи увесь цей «юридичний тролінг», який заклав у Кодекс Портнов, зараз так впевнено заявляє про те, що не вбачає у справі про «держпереворот» жодних перспектив, однак, «щоб прийняти у справі остаточне процесуальне рішення відповідно до закону, необхідно допитати осіб, на яких у заяві вказав Кузьмін, а також допитати самого Кузьміна як заявника».

То в чому, зрештою, проблема – у проблемному Кодексі, у суддях, які зобов’язали цю справу розслідувати чи іще в чомусь?

Насправді, як не дивно, КПК в Україні дуже непоганий, коментує Укрінформу юрист-міжнародник Борис Бабін. «Тому, зважаючи на сучасний «захмарний» рівень законотворчості, ключова порада – не чіпати його узагалі. Бо буде значно гірше. Усі події навколо Музею Революції Гідності та справи про «держпереворот» - це суто політична позиція керівництва правоохоронних органів та їх замовників. Порядок призначення цих осіб та контролю за їх діяльністю КПК не визначає», - додав він.

Схожим чином щодо КПК висловився експерт Центру політико-правових реформ Євген Крапивін. У КПК є безліч проблем, але вони зовсім не в тому, що він ухвалений з активною участю Портнова, каже експерт. Портнов просто відповідав за цей напрям реформи в АП (Януковича. Ред), а сам Кодекс - це доопрацьований проект робочої групи 2005-2008 років. «А ще Портнов звернувся з проектом до Венеційської комісії й… отримав там непоганий висновок, - розповідає пан Крапивін. - Тому моя позиція тут точно безвідносно до Портнова. Його роль там найменша».  

О, це вже набагато цікавіше, якщо справа не в Кодексі. Ми процитували експертам слова прокурора Донського і попросили прокоментувати.

Борис Бабін: «Ну, він трохи лукавить. Той самий КПК дає йому право закрити справу за відсутністю події злочину. Але ж він цього не робить. КПК не винний там механізмів достатньо. (…) Вони могли провести на виконання рішення суду одну слідчу дію, якийсь огляд матеріалів Вікіпедії та «закритися». Суд нікого не зобов’язує викликати на допити, це все на розсуд слідчого. Натомість, виклик на допит означає, що саме ДБР, а не суд, бачить у цьому як мінімум ознаки злочину. Крапка. Ще раз повторюю, що КПК тут ні до чого. А ось його автор (ймовірно, мається на увазі Портнов, - Авт.) – цілком можливо. Чи схожа ситуація на утворену штучно, коли правоохоронні органи виконують певне політичне завдання – так, дуже схожа. Чи призведе це виконання до процесуальних наслідків (підозр, запобіжних заходів, обвинувальних актів, вироків) – навряд чи. Зрештою, у Кримінальному кодексі (не плутати з КПК) є норми щодо завідомо неправдивого повідомлення про злочин (ст. 383). Цікаво, чому адвокати тих осіб, яких викликали на допит про «державний переворот» досі про неї не згадали? Чи згадали?».

Євген Крапивін: «Загалом ст. 214 КПК так і сформульована - будь-яка заява про вчинення злочину підлягає реєстрації. Тому слідчі судді в порядку ст. 303 КПК (невнесення відомостей в ЄРДР) задовольняють скарги у 98% випадків. Тобто всі заяви мають перевірятись в кримінальному процесуальному порядку. Не підтвердилось – тоді закриваємо по п. 1,2 ч. 1 ст. 284 КПК. Але! Щоб закрити провадження постановою треба її обґрунтувати. Тому Донський якоюсь мірою тут має рацію. Мінімально, що робиться зазвичай, це допити заявника, свідків, якісь інші легкодоступні докази. Як кажуть слідчі, «назбирати матеріалів розміром із сірникову коробку» достатньо, аби не скасували постанову і все не почалось знову (існують провадження «перезапущені» по 10-15 разів таким чином). Це процедура. Якби вона працювала як годинник – ні в кого б не виникло питань. На практиці ж, якщо і вдалось внести заяву, то розслідування може не відбуватися місяцями, а коли підійде крайній строк (в даному разі - 18 місяців), то не продовжуватись або просто тихенько закритись. І тоді ніхто не дізнається про те, що таке провадження існувало. Утім… ДБР продовжує «загравання» з політиками. Краще б вони працювали собі мовчки, краще б цей час на допити (підготовку і надсилання повісток, обшуки) використали на якісь дійсно важливі провадження, а не на такі дуже абстрактні. Але ДБР не промовчало, і вчинило дуже вибірково, активізувавшись конкретно в цьому провадженні».

Наш підсумок. Виходячи з вищесказаного, можемо зробити як мінімум три висновки. Перший – справа про «держпереворот» навряд чи призведе до якихось процесуальних наслідків. Другий – скандалу, який вона (ця справа) спричинила напередодні сьомої річниці Революції Гідності, можна було уникнути (як саме – правники розповіли). Третій – наш ворог, руками Кузьміна, Портнова, Шарія (за бажання цей ряд можна продовжувати) не перестане закладати подібні «міни», які вибухатимуть з певною періодичністю. А їх осколки -  боляче битимуть по почуттях людей, для яких Майдан, Революція гідності – це не просто слова. Ворог використовуватиме кожну шпаринку в нашій свідомості, кожну прогалину в нашому законодавстві, аби проштовхувати таких людей, нав’язувати свій дискурс. Ворог не спить. Тож і ми маємо бути пильними, чітко ставити акценти і… вимагати вироків та арештів для представників режиму Януковича. Не забуваймо, що найкращий захист — це атака.

Мирослав Ліскович. Київ