«Конфедерація регіональних еліт» як альтернатива парламентським

Партії всеукраїнського розливу настільки звикли маніпулювати, що створення неприродних коаліцій стало вже звичним явищем.

Всі об’єднуються з усіма, спільно голосують, навіть якщо це йде врозріз із гаслами, під якими вони заходили до ВРУ. Віра, «майна», мова, російська регіональна та інше є лише інструментами мобілізації виборця і після проходження до ВРУ втрачають свою актуальність, при чому настільки стрімко, що вистачає першого сигнального голосування. Про бюджет і говорити не будемо. Ділити є що, а значить, можна поступитися інтересами.

Завдяки децентралізації реальна політика опустилась на низовий рівень. На місцях з’явились гроші й справжня політична боротьба. Бюджети громад зросли в рази, і є реальні можливості розподіляти живий, а не політичний ресурс.

Наприклад, кейс відмови Зіновія Андрійовича на Франківщині від мандата депутата ВРУ через перемогу в Надвірній.

Зрозуміло, що управляти реальним, живим бюджетом громади в 60+ млн (плановий бюджет Надвірної в поточному році) гривень набагато краще, ніж ефемерними коштами ДФРР, які ще потрібно пролобіювати й витягти через підрядників. Маючи громаду, прибирається фактор печерських пагорбів, а це вже цікаво.

Саме тому ідеологічний фактор на місцевому рівні грає лише під час виборчої кампанії, а потім забувається. Зверніть увагу: більшість парламентських партій під час місцевої виборчої кампанії тримали всеукраїнську ідеологічну «повєстку дня», а в результаті місцеві коаліції формувались за принципом «де гроші, там і інтереси».

Як приклади – коаліції на Черкащині, Харківщині, Хмельниччині. У Харківській міській раді «ЄС», «Блок Кернеса», «ОПЗЖ» і «Партія Шарія» голосують синхронно за, якщо м’яко сказати, не зовсім законною процедурою. На Хмельниччині за активної підтримки «ЄС» обирають голову облради від проєкту Коломойського. Не просто так, а в обмін на заступника бюджетного комітету. У Черкасах виконком ділять «Майбах», «Черкащани», «ЄС» і «Слуга народу».

І це рівень обласних центрів і облрад. В ОТГ ситуація ще прозаїчніша.

У сухому підсумку маємо невластиві передвиборчій риториці й загальнопартійному позиціонуванню коаліції «єжа та ужа». І якщо в регіональних проєктах, які й так позиціонували себе благом для громад, немає нічого дивного, то ідеологічні партії парламентського розливу явно йдуть урозріз із пропонованою виборцю ідеологією.

У цьому контексті місцеві проєкти є відповідальнішими. Вони з самого початку не обіцяли молочних рік і говорили про приземлені речі: тарифи, стратегії громад, інфраструктуру тощо.

Цей аспект доволі цікавий тим, що зазначені місцеві проєкти не брали на себе ідеологічних «обязів», а реально говорили з громадами зрозумілою мовою й давали в сюжет прості наративи, через що їх люди й підтримали. Вони не несуть відповідальності перед центром, якого в них просто немає, і чесні перед виборцем у будь-яких коаліціях.

І це цікавий тренд. «Пропозиція» на Дніпропетровщині, «Блок Світличної» на Харківщині, «Стратегія Гройсмана» на Вінниччині переграли всеукраїнські проєкти або начисто, або здобули реальні голоси та є, що важливо, незаплямованими.

Як на мене, названі та інші проєкти мають всі можливості для подальшого об’єднання в умовний регіональний блок на наступні парламентські.

Конфедерація (розумію токсичність, але) регіональних еліт в умовах децентралізації має всі шанси. Логіка проста: ми тримаємо золоту карту або джокера у своєму регіоні, несемо за нього відповідальність, але не маємо представництва в Раді.

Самотужки, згідно з чинним законодавством, у нас немає шансів отримати представника в парламенті, але разом ми можемо набагато більше. Об’єднуємося, виграємо парламент і несемо відповідальність кожен за свій регіон у контексті взаємовигідного партнерства регіонів.

Люди хочуть мати свої голоси в Раді, але регіональні проєкти фінансово й політично не факт, що зможуть потягнути виграшну всеукраїнську кампанію.

Можна розмінювати голоси й гроші на депутатські групи, а можна спробувати модель регіональної партійної конфедерації, де кожен регіон лише виграє.

І не потрібно буде дискутувати про Конституцію. У виборця просто не стане предмету для обговорення.

Головне, щоб у козацькому загоні з трьох людей не було двох гетьманів і зрадника, але це вже інша історія.

Євген Шаян

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства