Нещодавно Укрінформ вже спілкувався з Наталією Зарецькою щодо плану забезпечення ефективної діяльності Комісії з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та функціонування Єдиного реєстру таких осіб. Як відомо, на папері комісія існує вже більш як півтора року, а на практиці – запуск роботи комісії почався лише після відповідного указу президента України, підписаного на початку листопада. Саме Офіс президента мав, за висловом пані Наталії, дати «чарівний поштовх», аби процес запустився. Нині, як вона розповіла нам, комісія дійсно створена, нещодавно обрала собі голову і вже має чіткий план дій співпраці з Міжнародним комітетом Червоного Хреста, родичами зниклих безвісти та парламентом.
ЛОКДАУН НЕ ЗАВАДИТЬ: ЗАСІДАННЯ ВІДБУДЕТЬСЯ ВЖЕ В СІЧНІ
- Пані Наталю, ми чули, що міжвідомча комісія з питань осіб, зниклих безвісти, нарешті отримала очільника. Як це відбулося і що далі, як складатиметься її робота?
- Дійсно, голову обрали, комісія вже провела своє засідання в 20-х числах грудня. Головою став Володимир Максимченко, його до складу комісії рекомендувало Міністерство оборони (і тепер пан Максимченко буде переходити на постійну роботу в якості голови комісії відповідно до закону). Це цивільна особа, яка в цій структурі займається, власне, розшуком полонених військовослужбовців і вже дотична до процесу. Лиш треба відпрацювати певні процедури, щоб він міг перейти на роботу в комісію і вирішити питання створення її секретаріату. Це цілий пакет організаційних питань, які мають бути вирішені обов’язково протягом двох-трьох місяців, і комісія повноцінно запрацює з квітня. Обрання голови є першим кроком, таким ніби ключиком, який відчиняє нам двері, щоб комісія почала здійснювати свої формальні повноваження. Хоч зрозуміло, що це не чарівна паличка, а саме ключик.
- А що відбуватиметься далі? Як налагоджуватиметься процес?
- З’явилася людина, яка має можливість впроваджувати, ініціювати офіційні процедури, без яких комісія не запрацює. Далі комісія продовжує рухатися двома паралельними треками. З одного боку – організація роботи комісії. Наступне на порядку денному – безпосереднє відпрацювання процедур, за якими вона буде працювати. Я знаю, що з цього приводу члени комісії між собою вже активно взаємодіють, є навіть напрацювання нормативно-правових актів, які будуть регулювати ці питання. Тут усе за графіком.
І є така цікава обставина: комісія дуже добре, як ми бачимо, усвідомлює важливість комунікації з членами родин зниклих, причому постійної комунікації. Це стало приємною несподіванкою. Один із новообраних членів комісії, Олег Котенко, виступив з ініціативою, що при комісії має бути створена громадська приймальня, основна функція якої – бути на постійному контакті з родичами, зробити при ній постійно працюючу гарячу лінію. Це дуже вдала пропозиція. І не просто ідея – у нього є чітке розуміння, як організувати діяльність такої громадської приймальні. Виглядає так, що більшість членів комісії чітко розуміють кожен свою нішу, функцію, і помалу вимальовується спеціалізація. Також бачимо хорошу чітку взаємодію між, наприклад, Секретаріатом Кабінету міністрів України, який на себе взяв організаційне сприяння створенню комісії, й Офісом президента України, народними депутатами.
Є дуже суттєвий нюанс: комісія є саморегулівним органом, вона ні від кого не залежить, це консультативно-дорадчий орган Кабінету міністрів України. Впорядкування процесів, пов’язаних з особами, зниклими безвісти за особливих обставин – це сфера відповідальності Кабінету міністрів. Функція комісії – напрацьовувати рішення, які даватимуть можливість ці процеси ефективно організовувати. А також безпосередньо збиратися і встановлювати долі людей, які зникли. Обставини зникнення, місцезнаходження, їх ідентифікація, співставлення з тими, хто шукає... Тобто дві ключові функції – встановлення доль зниклих людей і координація дій державних органів, залучених до процесу пошуку, ну, і консультативно-дорадча функція щодо Кабінету міністрів і всіх державних органів, центральних органів виконавчої влади. Чому я наголошую на саморегулюванні комісії? Вона – у зоні відповідальності Кабінету міністрів, але мусить приймати рішення об’єктивно і без тиску. Зокрема, без тиску з боку Секретаріату Кабінету міністрів України, Верховної Ради України, Офісу президента України тощо.
- У попередній нашій розмові ви згадували, що для повноцінної роботи комісії слід усунути ряд законодавчих колізій. Є якісь зсуви?
- Поки що чинний закон є не дуже робочим, там є багато колізій, які ускладнювали початок роботи цієї комісії. Та з цього приводу досягнуто робочої взаємодії з профільним комітетом Верховної Ради (Комітет з питань захисту прав людини). Депутати разом з фахівцями у сфері міжнародного гуманітарного права вже напрацювали відповідні зміни до чинного закону. І всі зміни до чинного законодавства, безумовно, будуть обговорені депутатами з членами комісії. Бо якщо депутати будуть вносити, ініціювати зміни без розуміння специфіки процесу пошуку зниклих безвісти, ідентифікації людей, наслідки можуть бути жахливими. Прецедент уже є: наприклад, законопроєкт, зареєстрований Верховною Радою України під №4495 в грудні 2020 року, якраз викликав суттєві запитання та зауваження у членів комісії. Наскільки в такому випадку ініційовані цим законопроєктом зміни будуть ефективні, наскільки вони будуть гарантовано покращувати роботу комісії? Закликаю всіх народних депутатів звертатися до своїх колег, контактувати з профільним комітетом, контактувати з паном Дмитром Лубінцем (його головою) щодо того, які зміни доцільно вносити, а які не дуже. Та в цілому процес іде за графіком. Ми продовжуємо розраховувати, що не пізніше, аніж у квітні комісія буде працювати повноцінно. Це не означає, що до квітня ніхто нічого не буде робити – комісія планує наступне засідання вже в січні. Мають намір збиратися для погодження між собою організаційних моментів, відпрацювати процедури і продумати таку собі сервісну функцію комісії. Члени сімей, родичі є клієнтами, а комісія – представником держави, який несе відповідальність перед ними за інформування щодо долі їхніх зниклих родичів. Але цей момент має бути організований фахово й ефективно. Не факт, що членам сімей треба активно брати участь у роботі комісії, це як самим себе лікувати. А робоча комунікація членів сімей з членами комісії розпочата вже в січні, навіть з урахуванням локдауну.
- А що з цього приводу кажуть самі члени родин зниклих безвісти за особливих обставин?
- З вересня ми спілкуємося з представниками кількох їхніх об’єднань, порозумітися вдалося. Вони кажуть – ми будемо щасливі, якщо держава почне працювати і ми отримаємо результат.
Щодо включення родичів до складу комісії… одним із правил ефективного менеджменту є чіткий розподіл функцій та зон відповідальності. Комісія буде ефективно працювати тоді, коли в її складі будуть професіонали, а вплив суб’єктивного людського фактору краще виключити. Також важливо мінімізувати ризики повторної травматизації членів сімей зниклих безвісти людей. Я не приховую – Офіс президента України буде уважно слідкувати за діяльністю комісії, бо це захист конституційних прав громадян. І я, й мої колеги – є мінімум п’ять співробітників Офісу президента України, які повністю поінформовані про всі деталі перебігу цього процесу. Ми між собою координуємося, ми абсолютно взаємозамінні. Відрядження, лікарняні, відпустки – не впливають, питання під контролем, навіть якщо ми звільнимося. Прийдуть інші, вони будуть проінформовані й продовжать роботу.
- А хто ще відповідає за неї?
- За організацію роботи комісії в першу чергу відповідає голова комісії. Міністр Кабінету міністрів Олег Миколайович Немчинов особисто питання створення умов для роботи комісії взяв під контроль. Офіс президента України теж глибоко в цьому процесі. Але головне – це готовність до взаємодії членів комісії між собою. До її складу входять дуже висококласні фахівці, які дійсно розбираються в нюансах, у процедурах. Знаю, що Олег Котенко вже вийшов на контакт з Міжнародним комітетом Червоного Хреста і вже зустрічався з його представниками саме як член комісії. Маємо шанс отримати сучасний колегіальний орган нового типу, який буде адекватною реакцією української держави на виклики, пов’язані з війною.
Тетяна Негода, Київ
Фото: Євген Котенко