Кремль хоче принизити Норманді і стати єдиним «посередником». Марно…

Навколо російсько-української війни відбулося декілька тісно пов’язаних між собою подій. Перша – намагання Росії у своєрідний спосіб передати українських заручників в ОРДЛО: не Україні, а приватній особі – голові політради партії «ОПЗЖ», Віктору Медведчуку. Ці маневри різко розкритикували українська делегації̈ в ТКГ, в особі її керівника Леоніда Кравчука, омбудсмен Людмила Денісова, а також українське МЗС. У дипвідомстві, зокрема, заявили, що «це удар по Нормандському формату й ТКГ».

Друга подія – несподіване втручання в перебіг засідання ТКГ заступника глави Адміністрації президента РФ Дмитра Козака. Подробицями поділився і представник ОРДО України в тристоронній контактній групі Денис Казанський: «…неординарна ситуація. На переговори прийшов Дмитро Козак. Раніше він ні разу не брав в них участі (Росію представляє Борис Гризлов), але сьогодні досить безцеремонно відсунув Гризлова з кадру і зайняв його крісло». За його словами, Козак був дуже роздратований та говорив емоційно. «Як завжди, звинувачував Україну в небажанні визнавати бойовиків стороною переговорів і вимагав, щоб ми обговорювали «дорожню карту», запропоновану Росією через своїх маріонеток. Видно, що у Козака здають нерви», – вважає Казанський.

Третя – чергові спроби путінських маріонеток лякати ескалацією конфлікту. Пушилін заявив про намір окупантів захопити всю територію Донецької та Луганської областей, а потім заявив про плани провести новий «референдум про самовизначення території».

Перелічене навряд чи можна назвати звичайним збігом. Надто вже такого багато зійшлося. А якщо не збіг, тоді – що? Напрошується гіпотеза, що взагалі навколо Нормандського формату накопичилося надто багато проблем і недомовок, що цей процес опинився під серйозною загрозою. Отже, питаємо в експертів, які у них міркування з приводу всього цього.

«Останні події, а особливо вчорашні, я б охарактеризував так: по-перше, це загострення тактичної боротьби, а по-друге, це психічна атака росіян і сепаратистів, це спосіб такого собі політико-психологічного тиску на переговорний процес. Безумовно, кризові тенденції є, але вони з’явилися ще минулого року», – коментує Укріформу політолог Володимир Фесенко.

За його словами, росіянам дуже не подобається принципова позиція української делегації та самого президента Зеленського. Росіяни сподівалися, що шантажем питання зустрічі лідерів у «нормандському форматі» їм таки вдасться дотиснути, утім Київ на поступки не йде. «І що тоді робити? Оцим прийомом психічної атаки, який РФ використовує вже неодноразово, оцією кризою в переговорах, росіяни намагаються лякати не тільки нас, а й західних учасників – Німеччину та Францію, – каже Фесенко. – Росіяни шукають, як перехопити ініціативу в переговорах. І використовують при цьому різні інструменти: це і залучення до переговорного процесу незрозумілих радників з боку сепаратистів, і відновлення старого тактичного прийому з передачею заручників Медведчуку (останній раз таке було, якщо не помиляюся, десь у 2016-2017 році). Треба розуміти, що для Зеленського дуже важливий обмін полоненими, він розглядає це як один з пріоритетів. А тут – віддають Медведчуку. Але я не думаю, що росіяни підуть на повне припинення переговорів у форматі Норманді, тому що це може поставити під питання «Мінськ», а він їм потрібен».

Тому переговори продовжаться. Водночас, каже політолог, росіяни усіляко намагатимуться девальвувати Норманді. «Їхня стратегія залишилася незмінною: перевести переговори в нібито формат прямих контактів між Україною та «ЛДНР», – відзначає Фесенко. – А тактика – нова: спровокувати штучну кризу в Нормандському форматі, щоби перевести більшу частину переговорного процесу в ТКГ, де РФ удає із себе «посередника». Але в ТКГ є лише один посередник – ОБСЄ».

На думку юриста-міжнародника Бориса Бабіна, всі дії росіян та підконтрольних ним окупаційних адміністрацій сходу України протягом двох останніх тижнів мають чітку мету, яка втім, носить суто пропагандистський характер. «РФ усвідомлює свою глобальну невдачу після поразки у Вашингтоні путчу прихильників Трампа, і розуміє, що стимульовані нею «мирні плани» у Києві реалізовані тепер очевидно не будуть. Тому відповідні політичні та стратегічні невдачі РФ змушена обгортати пропагандистськими акціями у дусі повернення «адвоката Стуса», який учергове відпрацьовує роль маріонетки-невдахи. До речі істотні суми інвестицій росіян у вказану постать за останні десятиріччя так і не призвели до якихось реальних наслідків. Бо щоб так бездарно витрачати їх – необхідно мати особливий талант», – іронізує експерт.

А що стосується Норманді, то, каже Бабін, про якусь кризу говорити не варто: «Переговори заради переговорів триватимуть ще довго».

Подібним чином висловився і політолог-міжнародник Максим Ялі. Він каже, що вся ця нервозність російської влади і резонансні заяви з боку їх маріонеток з окупаційної влади на Донбасі говорить про наступне: у Кремлі чудово усвідомлюють факт, що часу продавити свій сценарій по вживленню до України інфікованих «рускім міром» «ЛДНР» залишається все менше. Не випадково всі ці події збіглися в часі з інавгурацією Джо Байдена. У найближчі місяці, продовжує експерт, після того як буде остаточно сформована і почне працювати нова адміністрація в США, чинити тиск на президента Зеленського з метою змусити його почати виконувати політичну частину Мінських угод до повного виконання «пунктів безпеки» їм стане набагато складніше.

«Україна, швидше за все, знову стане одним з ключових питань зовнішньої політики США в контексті здійснення тиску на Кремль за допомогою нових санкцій за невиконання Мінських угод. Упевнений, на Козака з цього приводу тисне Путін, що і призвело до його «дебюту» на перемовинах в ТКГ. Адже рік тому йому передали відповідальність за «українське питання», звільняючи Суркова, саме для цього, – заявив політолог.

Загалом, резюмує пан Ялі, цілком очікувано найближчим часом і загострення ситуації на фронті, як це завжди й відбувається перед важливими переговорами у форматі «Нормандської четвірки». Чергове вбивство українського військового російським снайпером тому підтвердження. В цьому плані Кремль не змінює своєї тактики вже майже 6 років.

Мирослав Ліскович. Київ