Гібридний формат і гібридні цінності: ПАРЄ поки що не змогла ізолювати Росію
Парламентарії із 47 національних делегацій засідали й голосували в гібридному форматі. Тобто деякі (за можливістю та бажанням) були присутні фізично. Таких делегатів у палаці «Європа» зібралося трохи більш як 80. Найактивнішими й найчисленнішими були українська, німецька, французька, а також російська делегації. Проте більшість делегатів працювали дистанційно, включаючись до обговорення питань порядку денного онлайн.
Проведення зимової сесії збіглося з посиленням у багатьох країнах Європи карантинних обмежень. Франція, де щодня виявляють близько 20 тис. нових випадків захворювань на COVID-19, посилила контроль на кордоні для громадян із країн поза Євросоюзом. Обмеження не стосуються політиків, дипломатів і парламентаріїв, але й вони повинні мати свіжі, до 72-х годин, довідки з негативним результатом ПЛР-тесту на коронавірус.
Усі, хто мав право потрапити до будівлі Ради Європи й працювати на сесії Асамблеї, на вході перевірялися експрес-тестами на антигени. За 20-30 хвилин, після підтвердження відсутності інфекції SARS-CoV-2, людину пропускали до царини європейської демократії.
Серед головних питань порядку денного, поряд із поточними та, безперечно, важливими для ефективного функціонування європейської конвенційної системи захисту прав людини, найбільш гострими й принциповими були дебати про арешт російського опозиційного політика Олексія Навального та оскарження повноважень делегації РФ у Парламентській асамблеї.
Питання Навального було включено для обговорення за терміновою процедурою і без ухвалення резолюції. Оскарження повноважень російських парламентаріїв ініціювала українська делегація, яку підтримали 38 депутатів із щонайменше п’яти країн.
І чинник Навального, і підстави, чи може Росія бути повноправним членом Ради Європи та її статутного органу Парламентської асамблеї, і продовження російської окупації територій України та Грузії, порушення міжнародного права, невиконання міжнародних зобов’язань російською стороною, скоєння воєнних і військових злочинів, дестабілізація європейських демократій – усе було у фокусі уваги ПАРЄ.
Представники всіх політичних груп Асамблеї, й навіть найбільші друзі РФ, які сповідують ліву, майже комуністичну ідеологію, жорстко критикували все те, що коїться в самій Росії, а також її діяння на міжнародній арені.
Навіть представник об’єднаних лівих, нідерландський сенатор Тіні Кокс під час дебатів порадив російським нібито колегам не захищати в Асамблеї російський уряд, а приділити увагу захистові прав людини.
Нагадаю, Кокс був автором й активним прибічником нового механізму в ПАРЄ, за яким національну делегацію сьогодні майже неможливо піддати санкціям, навіть за серйозні порушення статуту Ради Європи. Саме ця резолюція дала змогу в червні 2019 року безумовно повернути РФ до Асамблеї.
Російські делегати, у свою чергу, продовжували стару риторику: ми тут усі повинні одне одного поважати, Росія – то велика країна, Крим – «російський», Навального ніхто не отруював, у Європі брешуть про Росію, адже всі – русофоби.
Через пандемію на цій сесії майже не було журналістів. У кулуарах працювали лише три телеканали (один російський, два грузинських), представники яких прибули з Брюсселя; два кореспонденти інформагентств, включаючи Укрінформ, і паризьке бюро російського ТАСС; а також кілька акредитованих у Страсбурзі місцевих міжнародників.
Така ситуація не сприяла активності й самих делегатів ПАРЄ. Небагато було охочих прогулятися по кулуарах, поспілкуватися з журналістами й навіть пропагандистами та провокаторами. Щодо останніх, то йдеться, безперечно, про представників Росії.
«Цікавими» були включення в ефірах на Москву голови російської делегації Петра Толстого. Він заявив, що все було б добре в ПАРЄ, якби не представники «фейкових держав», до яких він відносить всі колишні країни СРСР, крім, звісно, Росії.
Толстой активно переконував себе і своїх співгромадян, що РФ – це велика країна. Тому не потерпить свого приниження в Європі, й російські делегати відразу залишать ПАРЄ, якщо на них будуть накладені бодай мінімальні санкції. За його словами, у Раді Європи дуже пожалкують, якщо росіяни підуть геть з ПАРЄ, адже буде дуже нудно і не залишиться питань для обговорення.
Водночас головні пасажі великих європейських ліберальних демократій щодо ставлення до Росії, її місця в Раді Європи і ПАРЄ залишаються без змін.
Це необхідність продовження діалогу заради захисту прав самих російських громадян. Адже, якщо дратувати владний режим у Кремлі, то Росія взагалі може відмовитися від участі в організації, а росіяни залишаться без захисту Європейського суду з прав людини.
Ґрунтуючись на таких засадах, ПАРЄ таки підтвердила повноваження делегації РФ на цій зимовій сесії. Із 11 запропонованих поправок, авторами яких переважно виступали українські делегати за підтримки дружніх країн Балтії, Грузії, представників Північної Європи, пройшла лише одна, але вельми принципова. Асамблея окремо відзначила, що підтвердження повноважень російської делегації жодним чином не означає визнання анексії Росією українського Криму.
Рішення ратифікувати мандати делегатів від РФ було очікуваним і стало черговим підтвердженням інституційної та ціннісної кризи Ради Європи, до якої, крім західних держав, входять Росія, Вірменія, Сербія тощо.
Ці деструктивні процеси є наслідком небажання усвідомити й визнати рівень загрози, яка надходить від агресора, намагання умиротворити господаря Кремля, продовжувати з ним відносини – так, ніби нічого не сталося.
І якщо у форматах Євросоюзу й НАТО принципове ставлення до агресивної Росії втілюється через економічні санкції, скасування чи обмеження стратегічного співробітництва у багатьох важливих сферах, то Рада Європи тут очевидно продовжує послаблювати свої позиції.
Андрій Лавренюк, Страсбург
Перше фото: Nicolas Elsaesser / Council of Europe
