Яких кроків потребує сфера національно-патріотичного виховання на законодавчому рівні?

У ст. 11 Конституції України вказано, що «держава сприяє консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України». У 2021-му ми будемо відзначати 30-річний ювілей незалежності України, в той час як на державному рівні досі не деталізовано та не систематизовано, яким чином держава повинна сприяти консолідації та розвитку української нації.

Перш за все, йдеться про національно-патріотичне виховання – стратегічний напрямок формування національної ідентичності та важливий елемент національної безпеки, який вже тривалий час знаходиться на периферії державної політики. На законодавчому рівні досі відсутній системний документ, який би комплексно регулював сферу національно-патріотичного виховання, враховуючи виклики та потреби українського суспільства.

Актуальність проблеми виховання патріотизму, національної свідомості в українському суспільстві пов’язана з цілою низкою інших проблем, причинами яких є, частіше за все, незадоволення розвитком політичних, економічних, соціальних сфер у нашій країні. На цьому ґрунті розвивається індиферентне ставлення до своєї країни, асоціювання її не зі спадщиною предків як невід’ємним культурним осередком, а просто з державним утворенням.

Нещодавно ми разом із радіо «Армія.FM» запустили серію програм «Діалоги про НПВ» – проєкт, покликаний актуалізувати тему національно-патріотичного виховання та у дискусіях із представниками громадянського суcпільства, центральної та місцевої влади, експертами проговорити основи даної сфери з метою підготовки майбутнього системного законопроєкту про національно-патріотичне виховання.

У рамках першої програми разом із заступницею міністра молоді та спорту України Мариною Попатенко проаналізували законодавче регулювання сфери національно-патріотичного регулювання.

Актуалізація цієї теми почала активніше проявлятися на державному рівні саме з моменту військової агресії Росії на українських територіях у 2014-му році.

У 2015 році були затверджені рекомендації комітетських слухань на тему національно-патріотичного виховання, що містили конкретні пропозиції до Кабінету міністрів України, до органів місцевого самоврядування щодо вирішення низки питань про вдосконалення національно-патріотичного виховання. Відповідний розділ містився й у Державній цільовій програмі «Молодь України» на 2016-2020 роки. Усі останні 6 років у складі Міністерства молоді і спорту України працює структурний підрозділ з питань національно-патріотичного виховання, проводилось чимало заходів, до яких були залучені як на загальнодержавному рівні, так і на місцевому рівні, громадські об’єднання, які спеціалізуються на проєктах національно-патріотичного виховання.

Проте, цього замало для того, щоби говорити про системну державну політику у сфері національно-патріотичного виховання.

Яка ситуація на даний час? Починаючи з 2019-го року діє чинний указ президента, який формує стратегію національно-патріотичного виховання. У жовтні 2020-го уряд затвердив постанову №932 "Про затвердження плану дій щодо реалізації Стратегії національно-патріотичного виховання на 2020-2025 роки".

Не можна не згадати і про ряд інших законодавчих актів, що сприяють національно-патріотичному вихованню, в рамках яких ідеться про відновлення історичної справедливості та задається вектор державної політики у сфері національної пам’яті. Це і законодавчо закріплене визнання борців за незалежність України у ХХ столітті, а також закони про засудження комуністичного й націонал-соціалістичного, нацистського тоталітарного режиму та заборона пропаганди їхньої символіки.

Важливим є закон, ухвалений наприкінці 2019-го року  – «Про визнання пластового руху та особливості державної підтримки пластового, скаутського руху», який забезпечує визнання історичного внеску пластового руху в громадянську освіту дітей та молоді, здобуття та становлення української державності. Окрім законів, є постанови ВР, які також закріплюють низку ініціатив, зокрема, щодо вшанування героїв АТО і вдосконалення сфери національно-патріотичного виховання для дітей та молоді.

У затвердженому урядом Плані дій щодо реалізації Стратегії національно-патріотичного виховання, який налічує 33 пункти, створена система міжвідомчої взаємодії, в якій пріоритетну роль відведено Мінмолодьспорту. Однак у реалізації стратегії участь візьмуть і Міністерство освіти, і Міністерство оборони, Мінкульт та інші відомства.

За словами Марини Попатенко, в першу чергу йдеться про координацію роботи з Міністерством освіти, яке має змінити підходи до навчального процесу, до позашкільної роботи. Зокрема, передбачається оновлення стандартів базової й профільної середньої освіти. Мають бути розроблені окремі програми, додаткові підручники, навчально-методичні посібники, якщо ми ведемо мову про проведення уроків Захисту України.

«Окремий пункт у програмі дій стосується військово-патріотичного виховання. Тут достатньо великий об’єм роботи покладається на Міністерство оборони у скоординованій співпраці з Міністерством у справах ветеранів, МВС, Міністерством освіти, Міністерством економіки й Міністерством молоді та спорту. Насамперед, передбачено розроблення нових стандартів військово-прикладних професій, створення міжшкільного ресурсного центру для забезпечення викладання уроків Захисту України, фактично, нового предмету, для якого необхідно вибудувати нову систему, єдині підходи, єдину методику роботи з дітьми і забезпечити кваліфікованим персоналом», – зазначає заступниця міністра молоді та спорту.

Безумовно, важливим аспектом роботи у напряму виконання стратегії національно-патріотичного виховання є сприяння впорядкуванню історичних  пам’яток, чим має займатися й Міністерство культури та інформаційної політики, і відповідні департаменти при обласних державних адміністраціях. Крім цього, йдеться і про створення єдиного центру протидії пропаганді – на цьому наголошував президент України під час форуму «Україна-2030», адже одним із пріоритетних завдань у напрямку реалізації стратегії є навчання людей умінню аналізувати інформаційний простір.

Потребує законодавчого вдосконалення і реалізація політики національно-патріотичного виховання в умовах децентралізації. Насамперед, це активна робота у напрямку нормативно-правового регулювання сфери – затвердження Державної цільової соціальної програми національно-патріотичного виховання на період до 2025 року, а також внесення змін до постанови КМУ від 7 грудня 2016 р. № 999 «Про затвердження Типового положення про координаційну раду з питань національно-патріотичного виховання при місцевій державній адміністрації». Зазначу, що вже у квітні поточного року очікується відновлення роботи Міжвідомчої комісії з питань національно-патріотичного виховання. Саме вона допоможе забезпечити створення та діяльність координаційних рад з питань національно-патріотичного виховання при кожній обласній, Київській  міській державних адміністраціях, РДА, виконавчих органах територіальних громад.

Нарешті усі ці законодавчі потуги держави мали б лягти в основу системного закону «Про національно-патріотичне виховання». Мета, завдання, пріоритети і принципи національно-патріотичного виховання мають бути єдиними для усієї країни, і саме для цього необхідно ухвалити єдиний профільний закон. Робоча група із напрацювання закону запрацює вже  цього місяця. Маю сподівання, що спільними зусиллями народних депутатів, органів влади та громадського сектору законопроєкт «Про національно-патріотичне виховання» вдасться розробити вже до кінця поточної сесії Верховної Ради.

Василь Мокан

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства