Стратегія зовнішньополітичної діяльності України: 100% плюсів
Президент України Володимир Зеленський підписав Указ, яким затвердив Стратегію зовнішньополітичної діяльності України, або… «конституцію української дипломатії», як уже дехто встиг охрестити цей широкий документ, що складається із 254 пунктів.
«Стратегія ставить крапку в усіх спекуляціях щодо зовнішньополітичного курсу нашої держави», – заявив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба.
Якщо коротко по змісту Стратегії, то у ній зазначається, що політико-дипломатична протидія російській агресії залишається найвищим пріоритетом зовнішньої політики України.
Крім того, сказано, що українська дипломатія працює на забезпечення суверенітету і відновлення територіальної цілісності України, побудову мирної, безпечної і процвітаючої держави, яка посідає гідне місце серед європейських демократій.
Стратегічною метою держави залишається набуття членства в ЄС та НАТО.
Стратегія приділяє пріоритетну увагу відносинам стратегічного характеру та стратегічним партнерствам зі США, Великою Британією, Канадою, Німеччиною, Францією, а також відносинам з сусідніми країнами: Польщею, Туреччиною, Литвою, Румунією, Грузією, Молдовою. Документ передбачає зміцнення позицій України у Балто-Чорноморському регіоні, розвиток добросусідських та партнерських відносин з державами Центральної, Південної та Східної Європи.
Вона передбачає і розширення співпраці з країнами Азії, Близького Сходу та Африки, Латинської Америки, насамперед, у сфері торгівлі та економічної співпраці.
У документі йдеться про консолідацію підтримки ініціатив України у міжнародних організаціях з боку азійських, африканських, американських та близькосхідних держав, зокрема у питаннях протидії російській агресії та невизнання спроби анексії Автономної Республіки Крим і міста Севастополь.
Стратегія утверджує Україну як активного учасника міжнародної політики, країну, яка захищає і просуває національні інтереси у міжнародних організаціях, глобальних та регіональних багатосторонніх ініціативах.
Стратегія визначає одним з пріоритетів зовнішньої політики допомогу МЗС українському бізнесу, створення нових можливостей на іноземних ринках для українських експортерів, залучення іноземних інвесторів.
Нарешті, документ аналізує сучасне місце та роль Української держави у світі, актуальні міжнародні процеси і тенденції, оцінює виклики та загрози у низці сфер.
Як експерти-політологи загалом оцінюють документ, на що, (на які пункти) хотіли б звернути особливу увагу, і чому?
В коментарі Укрінформу політолог-міжнародник Віра Константинова зазначила, що сам факт появи даного документу вже є позитивним. Мовляв, хоч на конституційному рівні Україна і закріпила курс на європейську і євроатлантичну інтеграцію, питання щодо бачення нашою державою своєї ролі в інших регіонах чи вимірах політики довгий час залишалося відкритим.
«Якщо сприймати документ з практичної точки зору, то поява Стратегії зовнішньополітичної діяльності має посилити злагодженість дій державного апарату по всьому світу, підвищити ефективність відстоювання національних інтересів нашої держави навіть на мікрорівні, тобто на рівні фахівців, які безпосередньо відповідальні за реалізацію зовнішньополітичного курсу країни. Це водночас, при ідеальному виконанні, підвищує рівень стійкості до загроз нашим інтересам за кордоном, – каже пані Константинова. – Крім того, підвищення кадрових спроможностей дипломатичної служби України за рахунок більшого залучення жінок є позитивним сигналом з точку зору забезпечення прав та рівного доступу громадян до державної та дипломатичної служби».
Водночас, продовжила експерт, Стратегія – це можливість заявити партнерам (як і супротивникам) про наші пріоритети у міждержавних відносинах. Це підвищує прогнозованість і сталість міжнародної політики: «Це утверджує імідж України як прогнозованого партнера. До речі, в цьому вбачається як раз логіка затвердження аналогічних документів в інших країнах (…) Безумовно, ключовим буде імплементація Стратегії. Кабінет Міністрів України має ще затвердити план дії з її реалізації у середньостроковій перспективі».
Якщо по суті документа, то особливу увагу політолог звернула на кілька моментів. По-перше, на акценті на пост-пандемічному економічному відновленні.
«Економічна складова дипломатії є фундаментальним чинником успіху країни на міжнародній арені. Тому важливо, щоб економізація зовнішньої політики відбувалася в умовах координації зусиль всіх стейкхолдерів з урахуванням конкурентних переваг нашої економіки і можливостей, які з’являються у регіонах світу. Реалізація Стратегії дозволить продовжити курс на ефективну диверсифікацію зовнішньоекономічних зв’язків України в регіональному розрізі», – стверджує вона.
По-друге, це внесок України у безпекову архітектуру Європи.
«У зв’язку з триваючою російською агресією проти нашої держави, розуміючи «гібридний» характер загроз миру та стабільності в Європі, деструктивність зовнішньої політики Російської Федерації вимагає не консультацій, а реальних злагоджених дій партнерів і союзників», – каже пані Константинова. І додає, що це вже не питання виживання України як незалежної держави, це питання захисту безпеки (а по факту, безпечного і процвітаючого способу життя громадян) країн Європи: «А тому наш досвід протистояння державі, що не визнає принципів міжнародного права і цивілізованого співіснування, є цінним з точки зору спроможностей розділити відповідальність з іншими країнами Балто-Чорноморського регіону за безпечне теперішнє і майбутнє».
По-третє, Стратегія враховує сучасні тенденції, в тому числі, у розрізі декарбонізації. Виходячи з положень Стратегії, питання енергетичної безпеки України залишатиметься у фокусі зусиль української дипломатії. «Як відомо, саме енергетичні ресурси є інструментом тиску, який застосовується російським керівництвом з метою досягнення зовнішньополітичних цілей. Тож в документі відображено необхідність протидії будь-яким спробам енергетичного шантажу – наголошує політолог-міжнародник. – Хоч і погоджуюся з баченням, що викладене у п. 71. стосовно того, що «інтересам України відповідають демократичні перетворення в Російській Федерації», водночас, доволі скептично ставлюся до можливості демократизації Росії».
Тиск європейських країн щодо справи Навального не має особливого результату. Зрештою, вибори до Державної Думи РФ, що відбудуться незабаром, матимуть ту ж саму кон'юнктуру, що і попередні виборчі кампанії. «Систематичне порушення прав людини, переслідування опозиційних політиків, вбивства правозахисників та політичних опонентів – все це дає підстави говорити про те, що демократизація можлива лише шляхом революційних подій, а ймовірність еволюції політичної системи РФ фактично зведена до нуля за нинішніх умов», – переконує пані Константинова.
Росія нинішнього політичного формату – це довгострокова загроза для України, і це відображено в Стратегії. І в цій геополітичній реальності, головний урок нашої Незалежності – розраховувати на власні сили, розбудовувати боєздатну армію, і будувати сталі регіональні союзи. «Тож, затверджена Президентом України Стратегія зовнішньополітичної діяльності є важливим структурним елементом, який довершує «лінію оборони» України», – наголошує Віра Константинова.
«Стратегія є досить обширною, у ній детально визначено напрями, параметри та пріоритети, зокрема, щодо забезпечення суверенітету і територіальної цілісності України, протидії агресії РФ, Європейського та Євроатлантичного курсів держави, просування українського експорту на зовнішні ринки і так далі», – коментує кандидат політичних наук, провідний фахівець Дипломатичної академії України імені Геннадія Удовенка при МЗС Станіслав Желіховський.
Експерт звертає увагу на те, що в документі багато сказано про добросусідські та парламентські відносини між державами центральної, південної та східної Європи (так званий регіональний вимір), а також про посилення ролі України у Балто-Чорноморському регіоні. «Україна повинна залучати якомога більше партнерів задля ефективної протидії агресії Росії, яка має на меті домінування в регіоні», – наголосив політолог.
Він також виокремив питання стратегічного партнерства. Зокрема, у розділі «Розбудова двосторонніх відносин» йдеться, що «розбудова з іншими державами системи відносин пріоритетного стратегічного характеру здійснюється відповідно до пріоритетів зовнішньої політики та відображає особливий рівень і характер співробітництва, що ґрунтується на взаємних інтересах і цінностях демократії, верховенства права, поваги до прав людини».
«Важливо, що стратегічне партнерство чітко визначено на такому документальному рівні. Крім того, в Стратегії нарешті вже визначено кількість країн, які є нашими стратегічними партнерами», – каже пан Желіховський.
Він нагадав, що у Стратегії нацбезпеки України, яку прийняли у вересні 2020 року, було визначено десять стратегічних партнерів, а саме: США, Велика Британія, Німеччина, Франція як стратегічні партнери пріоритетного рівня, а також Азербайджан, Грузія, Литва, Польща, Туреччина, Молдова як партнери рівня регіонального.
«І тоді, якщо пам’ятаєте, звучала критика, мовляв, чому в переліку немає Румунії? А оскільки Стратегія зовнішньополітичної діяльності України приділяє значну увагу безпеці Балто-чорноморського регіону – це плюс, що Румунія нарешті в цьому переліку. Влада дослуховується до думок, в тому числі, експертних. Власне, до переліку стратегічних партнерів додалися ще чотири країни – Китай, Японія, Бразилія та Індія», – звертає увагу фахівець дипакадемії.
Зупинився Станіслав Желіховський і на розділі «Багатостороннє співробітництво. Глобальний вимір», в якому акцентується увага на Раді Європи, ОБСЄ та їх парламентських органах. Зокрема, в документі зазначено, що вони є «ключовими регіональними форматами для об'єктивного інформування міжнародної спільноти щодо вчинення Російською Федерацією злочину агресії проти України та подальшої консолідації підтримки і збереженням міжнародного тиску на державу-агресора».
«Я хотів би окремо наголосити на ОБСЄ. В Стратегії зазначено, що «Україна обстоюватиме позицію щодо досягнення нової якості ОБСЄ в ефективному реагуванні на сучасні виклики та загрози європейській безпеці у військово-політичному, економіко-екологічному та людському вимірах, сприятиме зміцненню принципів верховенства права і прав людини на всьому просторі ОБСЄ». Це цікаво, адже, нагадаю, що з 1 січня 2022 року в ОБСЄ головуватиме Польща, – наш стратегічний партнер, – яка досить багато долучається до різноманітних ініціатив, як от, наприклад, Люблінський трикутник і так далі», звернув увагу пан Желіховський.
У липні поточного року міністр закордонних справ Польщі Збігнєв Рау, перебуваючи у Відні, заявляв, що пріоритети польського головування зводяться до трьох вимірів: перший – сфера воєнно-політичних конфліктів, другий – економічні питання, третій – права людини. Власне, про це ж і говориться в нашій Стратегії. «Думаю, що експерти, які розробляли наш документ, керувалися розумінням того, що Польща цілий рік головуватиме в ОБСЄ, – каже політолог. Тобто можна сказати, що питанню нашого протистояння з РФ буде приділено багато уваги протягом наступного року. Наша Стратегія перегукується з тими вимірами польського головування, які визначені Варшавою вже сьогодні. І це теж украй важливо».
Нарешті останній пункт Стратегії, який відзначив експерт, стосується прагнення України бути частиною інфраструктурної та енергетичної мережі ЄС. «І пріоритетним в даному разі приєднання до ініціативи «Тримор'я». Знов таки, не можу не згадати про Польщу, яка була серед «локомотивів» згаданої ініціативи. Україна прагне приєднатися до «Тримор’я», і польська сторона також рада цьому. Це великий плюс», – підкреслив Станіслав Желіховський.
Позитивно оцінив Стратегію і керівник Центру політичного аналізу «Пента» Володимир Фесенко. Серед пріоритетів документа, каже він, все зрозуміло і очевидно за такими напрямами, як забезпечення суверенітету і територіальної цілісності України, протидія агресивній політиці Російської Федерації, курс на членство України в ЄС та НАТО.
«І ці цілі набули конкретного значення починаючи з 2014 року. Але… В Стратегії зазначені і пріоритети, на які у нас традиційно звертають менше уваги – просування українського експорту і залучення інвестицій (зараз це один з головних пріоритетів для Президента Зеленського), захист прав та інтересів громадян України за кордоном, просування позитивного іміджу України у світі. З реалізацією двох останніх пріоритетів у нас є очевидні проблеми, але є і певний прогрес», – вважає політолог. І додає, що головне, аби цей документ був не лише декларацією цілей і намірів, а реальним дороговказом нашої зовнішньої політики: «Власне, виконання стратегічних цілей і головних завдань, зазначених у цій Стратегії, має бути і критерієм оцінки роботи МЗС, а також наших дипломатичних представництв за кордоном».
Звісно, практична реалізація Стратегії – не менш важливе питання, втім…
«Як все буде – побачимо найближчим часом. Загалом же Стратегія прозахідно налаштована, тобто Україна рухається правильним курсом – тим, який приписаний в нашій Конституції», – підсумував Станіслав Желіховський
Мирослав Ліскович. Київ
