Від форсованого вступу України в НАТО – до спроб завадити форсованому запуску ПП2
Туман щодо дій військових РФ поблизу кордону з Україною потроху почав розсіюватися, втім, повністю не зник – досі залишається багато невідомих…
Важливо нагадати: ще в кінці жовтня західні медіа, зокрема The Washington Post та Politico, оприлюднили дані про концентрацію Росією військ та військової техніки біля кордонів з Україною. У Пентагоні та Білому домі на цю інформацію спершу (див. нижче) відреагували досить обтічно: не підтвердили і не спростували, але повідомили, що продовжують «уважно слідкувати» за ситуацією. А у ГУР Міноборони та РНБО України факти нарощування збройних сил РФ на українському напрямку заперечили, зазначивши, що це «елемент інформаційно-психологічних дій».
То що принципово важливого змінилося станом на 9 листопада? Ну, скажемо так, багато чого.
По-перше, у Пентагоні таки підтвердили концентрацію військ РФ. «Продовжуємо спостерігати за незвичайною активністю російських військових та… консультуватися із союзниками та партнерами з цієї теми. Не можу говорити про наміри Росії, не можу вдаватися до деталей оцінок розвідки, але зазначу, що будь-які дії РФ, спрямовані на ескалацію чи агресію, серйозно турбуватимуть США», – заявив представник американського військового відомства Джон Кірбі. При цьому, відповідаючи на запитання журналіста, у чому полягає «незвичність», пан Корбі відзначив, що йдеться «про масштабність, про розміри підрозділів».
По-друге, відбувся «таємний» візит глави ЦРУ Білла Бернса в Москву, під час якого він зустрівся з високопоставленими російськими чиновниками, пов’язаними із військовою сферою, зокрема, із секретарем Радбезу Ніколаєм Патрушевим. Про це напередодні повідомив американський центральний телеканал CNN. Мета поїздки – попередити Кремль, що США уважно стежать за переміщенням російських військ біля українського кордону, а також, щоб краще зрозуміти плани Росії: чи мова йде про підготовку до вторгнення, чи у РФ просто проводять навчання, намагаючись тим самим залякати Україну. А ще, зазначає CNN, після цих зустрічей пан Бернс провів телефонну розмову із президентом України Володимиром Зеленським.
По-третє, США за допомогою дипломатичних каналів попередили союзників про небезпеку ескалації конфлікту між Росією та Україною. Зокрема, як повідомляє німецька газета Süddeutsche Zeitung, Сполучені Штати закликали Німеччину (уряд Меркель, а також учасників потенційної «світлофорної» коаліції. – Ред.) використати «Північний потік-2», який поки не отримав дозволу на експлуатацію, як важіль тиску на Кремль. Американська сторона очікує, що Берлін зупинить або принаймні перегляне процедуру сертифікації трубопроводу.
По-четверте, конгресмени-республіканці Майк Роджерс і Майк Тернер, які є високопоставленими членами Комітету з питань збройних сил, а також Підкомітету з питань стратегічних сил у Палаті представників Конгресу США, закликали президента Джо Байдена надати Україні допомогу у формі розвідувальної підтримки та зброї. Крім того, вони виступили із закликом розгорнути військову присутність США в Чорному морі «для стримування російського вторгнення».
По-п’яте, спостерігається поступова зміна меседжів з боку Офісу Президента України. Ще 7 листопада в етері телеканалу «Дом» прессекретар Глави держави Сергій Никифоров заявляв, що на селекторній нараді у президента Головнокомандувач ЗСУ «не розповів ні про що таке, що мало б якось насторожити. Втім, уже наступного дня пан Никифоров говорить таке: «РФ вже давно тримає поблизу кордонів України специфічні угруповання військ. Їхній характер та активність дозволяють робити певні висновки про їх призначення. Звичайно, вони під прицілом як наших спецслужб, так і спецслужб наших партнерів. Розвідники помітили, що там відбуваються певні зміни: не так кількісні, як якісні, триває певне підсилення».
Що ж, ситуація нестандартна. Попри те, спробуємо на сьогодні знайти відповідь хоча б на одне запитання: поїздка очільника ЦРУ в Москву… та й, взагалі, оця американська активність навколо російсько-української війни, яку ми спостерігаємо вже другий тиждень – що це може означати?
«Глава ЦРУ Бернс володіє російською мовою та між 2005 та 2008 рр. був послом США в Росії. Швидше за все, це було однією з причин, чому до РФ поїхав саме він. У намаганні досягти стабільних та передбачуваних стосунків з РФ (що не те саме, що приязних або дружніх), США активізували діалог», – коментує Укрінформу голова Української фундації безпекових студій, ексрадниця міністра інформаційної політики Юлія Каздобіна.
За її словами, зазвичай предметом такого діалогу є намагання зрозуміти одне одного, встановити певні межі та процедури моніторингу їх дотримання, встановити систему комунікації, яка зменшить вірогідність ескалації конфлікту.
«Питання України є принциповим для Росії та особисто Путіна. На тлі того, що увагу Сполучених Штатів все більше забирає Китай, розповсюдження ядерної зброї та внутрішньополітичні виклики, а у країн Європи немає згоди щодо ступеню загрози з боку РФ… Москва намагається діяти різноманітними методами, щоб чинити тиск на США та ЄС та нав’язати своє бачення Мінських угод, та шляхів розв’язання створеного нею конфлікту. Але США не відходять від своєї позиції підтримки територіальної цілісності України: продовжують постачати Україні військову допомогу (остання поставка була місяць тому), допомагають у внутрішніх реформах – у них відбувається постійна комунікація з українською стороною», – каже пані Каздобіна.
Загалом же, ситуація є дуже хиткою, і несе значні ризики для України через нестабільність, яку в регіоні створює політика РФ.
«Активізація дій США – це, швидше за все, намагання сигналізувати, що вони не послабляють свою присутність в регіоні Східної Європи та не мають наміру змінювати позицію щодо усіх проявів російської агресії, хоча і готові підключати дипломатію. Єдине, що можна прогнозувати – це продовження такої ситуації, в якій РФ віддаватиме перевагу допороговим діям та продовжуватиме війну проти України на виснаження», – підкреслила експерт.
«Активність США… Думаю, це вказує на те, що США отримали конфіденційну інформацію, яка їх дуже занепокоїла», – вважає політолог, журналіст-міжнародник Віктор Каспрук.
Тут мова може йти і про те, що після напіваншлюсу Білорусі, в Кремлі почали готувати «другий фронт» для України. Гіпотетично, каже експерт, все може виглядати так: після кількох військових провокацій з боку режиму білоруського диктатора Лукашенка, Путін робить публічну заяву, що Російська Федерація не може стояти осторонь, коли українська сторона розпочала силові дії проти іншого учасника союзної держави, і готова надати їй повномасштабну воєнну допомогу.
«Для Путіна важливо підняти ставки у російсько-українській війні до такого критичного рівня, щоб Україна не змогла більше витримувати ці колосальні навантаження ні економічно, ні військово. В такому разі, усі ці скупчення російських військ, артилерії і танків біля кордонів з Україною, є нічим іншим, як відволікаючим маневром. А в дійсності – Москва почала розробляти плани втягнення Білорусі у протистояння з Україною», – додав пан Каспрук.
На його думку, не можна виключати того, що поява білоруського плацдарму протистояння може стати лише початком підготовки російського наступу на територію України з трьох сторін одночасно – зі Сходу, Півдня і Півночі: «Путін неодноразово заявляв представникам Америки та іншим нашим західним союзникам: «Віддайте нам Україну. Це наші землі, і ми від них не відмовимося». Можна зробити припущення, що під час женевського саміту у червні цього року Байден поставив російському диктатору ультиматум, де чітко були озвучені терміни його виконання – якраз на осінь... Путін, як завжди, почав ховатися по бункерам і намагався «замотувати» ситуацію. Тому американський президент був змушений послати своїх представників – спочатку заступницю держсекретаря США Вікторію Нуланд, а потім – директора ЦРУ Вільяма Бернса до Москви»…
Тобто все, що відбувається наприкінці жовтня-на початку листопада – це відлуння Женевської зустрічі Байдена з Путіним у червні, це – щоб у жорсткій формі нагадати кремлівцям, що вимоги Америки таки потрібно виконувати.
«Не можна виключати того, що коли в Генштабі ЗС РФ розпочали підготовку до повномасштабного наступу на Україну, відомості про це не пройшли повз увагу ЦРУ та інших американських спецслужб. Тому в Білому домі порахували, що саме директор ЦРУ Бернс зможе найкраще донести російській стороні інформацію про те, яким чином Штати реагуватимуть на подібні дії з боку Москви. І це остудило гарячі голови в Кремлі, – стверджує політолог. – Цілком ймовірно, що Бернс привіз до Москви перелік нових санкцій щодо Росії – на випадок, якщо в Кремлі не захочуть прислухатися до американських аргументів».
Крім усього іншого, Віктор Каспрук звертає увагу на таке: «Хоча не варто поспішати з висновками, але той факт, що в Північноатлантичному альянсі почали більш оптимістично ставитися до вступу України до НАТО, наводить на думку, що таке рішення може бути прийняте в пришвидшеному порядку».
За його словами, враховуючи наперед зрозумілу реакцію РФ на отримання Україною ПДЧ, а також те, що після оголошення такого рішення Росія буде здатна на різноманітні провокації…
«Не можна виключати такого варіанту, що Україна буде прийнята до НАТО і без ПДЧ. І тільки після її офіційного вступу, про це буде публічно оголошено. Подібний варіант розвитку подій був би оптимальний не лише для України, але й для Північноатлантичного альянсу. В такому разі вдалося б уникнути непотрібної попередньої конфронтації з Москвою з цього питання», – запевняє експерт. І додає, якщо Путіна поставити перед фактом того, що вже відбулося – він уже не зможе запускати свої «лякалки» в бік України, оскільки все переграти назад буде неможливо.
«Але тут прослідковується один момент, який не може не хвилювати. Чому офіційний Київ публічно спростовує факт концентрації військ РФ біля наших кордонів? Відповіді можуть бути різними, але одна з найбільш достовірних – сподівання на зустріч з Путіним. Саме тому військово-політичне керівництво нашої держави намагається уникнути загострення ситуації й різких рухів у бік Росії. Але від цього російська агресія сама по собі зникнути не може», – підкреслив пан Каспрук.
«Тут вимальовуються два варіанти: або у Вашингтона та Києва справді значно відрізняються оцінки того, що відбувається, або ж один із них навмисно грає у свою гру», – розмірковує політолог-міжнародник Олександр Юсупов.
Що стосується другого сценарію, то, запевняє він, у США навряд чи є причини для цілеспрямованого перебільшення загрози нового масштабного вторгнення російських військ в Україну, оскільки, як відомо, Вашингтон і Москва перебувають у діалозі з багатьох важливих тем: від ядерної угоди з Іраном до контролю над озброєннями».
«У чому може бути причина? Цілком можливо, українське керівництво вважає, що Росія отримає більше дивідендів від нагнітання обстановки, припустимо через пасивність Євросоюзу, який скоріше прискорить запуск «Північного потоку-2», ніж призупинить його сертифікацію, щоб у разі руйнування українських газопроводів у період ескалації конфлікту точно не зіткнутися з перебоями постачання газу з Росії», – зауважив пан Юсупов.
У будь-якому разі, наголошує політолог-міжнародник, засідання Комісії стратегічного партнерства Україна-США, яке пройде 10-го листопада, має внести більше ясності.
Мирослав Ліскович. Київ
