«Епос про «М.К.У.», або Як ФСБ шукає привід для нападу на Україну
Приводом для війни не обов'язково є одна велика провокація, подібна до Гляйвицької, коли Німеччина напала на Польщу, чи Майнільської,коли СРСР – на Фінляндію. Casus belli може стати і набір невеликих провокацій, наближених за часом та об'єднаних за подобою. Концентрація російських військ біля українських кордонів та зливи в пресу «планів нападу» – це та сама «рушниця» на сцені, а дії російських військових та феесбешників в Азовському морі, заяви про «геноцид на Донбасі», «свіжі» арешти в Росії з висуненням звинувачень та прозорими натяками на Україну-організаторку – чим не готовий набір для обґрунтування агресії.
Пошуки сasus belli від російської пропаганди: нічого нового і не смішно
Події останніх тижнів дають стійке враження, що Росія усіляко намагається створити привід для масованої атаки на Україну. Такий привід, який був би відносно легітимним в очах якщо не наших західних союзників,то свого населення – точно.
Захід не може прийняти аргументів про небезпеку для Росії від можливого вступу України до НАТО. Надуманими та не вартими уваги є нарікання щодо застосування Україною ударних дронів «Байрактар» у зоні конфлікту, оскільки це було відповіддю на артилерійський обстріл наших позицій. Не спрацювала і недавня провокація в Азовському морі, коли українському допоміжному кораблю «Донбас» було приписано мало не замах на Кримський міст.
Втім,тероризм, підготовка масових убивств, неонацизм – такі звинувачення на Заході прийнято, принаймні, автоматично не відкидати. Певний розрахунок, мабуть, робиться і на це. Гранично відверто висловився один із навколокремлівських печерних «політологів» Сергій Марков: «План, мабуть, такий – буде офіційний запит Москви до Києва з вимогою видати організаторів. Відмова Києва. Тому що ці МКУ, мабуть, працюють під прикриттям. Далі звинувачення Києва у підтримці тероризму. Далі – військова акція. Цей план сьогодні в Москві буде покладено на стіл помічника Держсекретаря США по Європі та Євразії, яка прилітає до Москви, а звідти до Києва, щоб підготувати якесь рішення Байдена.
ФСБ рятує Росію від українських радикалів. Які виявилися росіянами…
І от російські ЗМІ посилюють кампанію нагнітання істерії щодо України. Привід: арешти правих радикалів (більше ста душ!), яких поспішили охрестити «українською радикальною спільнотою МКУ».
У повідомленні ФСБ із цього приводу йдеться, що «проведено оперативно-розшукові заходи та слідчі дії щодо виявлених у 37 регіонах Російської Федерації 106 прихильників українського неонацистського молодіжного угруповання «М.К.У.», створеного громадянином України Красновим Єгором, 2000 р. н. (ДСУ СК Росії стосовно Є.Краснова розслідується кримінальна справа за ч. 4 ст. 33, ч. 2 ст. 105 КК Росії, оголошений у міжнародний розшук), що діє під заступництвом українських спецслужб».
Поки росіяни розслідують та оголошують у розшук, Краснов ще на початку року був затриманий українськими правоохоронцями та перебуває, разом зі своїм подільником Миколою Кононенком, у слідчому ізоляторі Дніпра, за звинуваченням у скоєнні низки насильницьких злочинів. Мабуть, саме так проявляється «заступництво» українських спецслужб.
Але російські масмедіа спішать поширити інформацію ФСБ, рясно присмачуючи її шокуючими подробицями про вбивства, напади, підготовку терористичних актів. Цікаво, що практично ніде не дається розшифровка абревіатури угруповання, а воно того варте: «Маньяки. Культ убийства». Вже з самої назви випливає, що група створювалася не цілком психічно здоровими людьми, а взяти участь в організації з такою назвою навряд чи зважиться будь-яка притомна людина. Якщо, звичайно, її туди не запишуть без відома.
Ніхто з російських журналістів не ставить питання, як так сталося, що «українська радикальна спільнота» діє на території Росії, її членами є етнічні росіяни, які проголошують неонацистські гасла і є борцями за «відродження імперії», а в Україні, до арешту лідера організації МКУ Єгора Краснова, кількість членів цієї інтернет-спільноти не перевищувала п'ятьох осіб.
СБУ прокоментувала це так: "Нинішні заяви ФСБ є частиною скоординованої інформаційної операції, яку варто розглядати виключно через призму гібридної війни".
Цікавим є той факт, що про свою діяльність МКУ та його лідер повідомляли на одному з телеграм-каналів. Телеграм постійно блокує канали, що містять пропаганду ксенофобії та заклики до терору, проте у випадку з каналом Краснова цього не сталося.
Телеграм, до речі, розроблений росіянами Ніколаєм та Павлом Дуровими, певним чином контактує зі спецслужбами своєї країни та відгукується на їхні пропозиції щодо співпраці. Павєл Дуров – колишній генеральний директор відомої російської соціальної мережі Вконтакте, заблокованої в Україні за розпалювання ненависті, пропаганду насильства та підтримку загарбницької політики Росії.
Довготривала провокація
Історія з арештами правих радикалів, що їх зараховано до МКУ – не перша, такі операції уже проводилися російською держбезпекою щонайменше чотири рази, що наводить на думку про цілеспрямовану провокацію, яку ретельно готували.
Вперше росіяни дізналися про МКУ з повідомлень про листівки, які закликали до протестів проти арешту опозиціонера Олексія Навального, який повернувся до Росії. Це сталося 31 січня 2021 року. Вже тоді у повідомленнях вказувалося, що це угруповання має відношення до України.
18 лютого у Воронежі було заарештовано кількох молодих людей за малювання на парканах неонацистських гасел. Спочатку їх не прив'язували до України, але невдовзі на сайті ФСБ з'явилося повідомлення з таким текстом: «припинено діяльність прихильників української молодіжної радикальної групи МКУ» та набір звинувачень, від пропаганди ідеології неонацизму до масових вбивств».
Варто звернути увагу, як побудовано саму фразу – воронежці не називаються прямо членами МКУ, однак іменують їх «прихильниками». Так з російських націонал-радикалів роблять «українських нацистів», щоби потім висувати звинувачення вже dсій Україні. Що й поспішив зробити телеканал «Росія-24», у репортажі якого було сказано: «Повідомляється, що осередки цього радикального руху в Росії курирують спецслужби України». Звідки вони це взяли? А захотілося, треба було, наказали – і взяли!
Далі. 19 березня ФСБ затримала в Ярославлі та Геленджику 14 осіб, цього разу їх називають «прихильниками української націоналістичної організації МКУ»
Чергові арешти відбулися 1 липня, тоді в Білгородській області затримали сімох людей, за тими самими звинуваченнями.
27 вересня історія повторилася в Уфі, було заарештовано п'ятьох молодих людей, у яких «виявили», звичайно ж, «портрети Степана Бандери та символіку Третього рейху».
Мішки гречаної вовни. Неповні
Коли журналісти зв'язувалися з родичами затриманих і ставили питання з приводу «українського сліду», ті лише здивовано розводили руками, оскільки всі фігуранти справді мали cnjceyjr до тих чи інших крайньо правих течій в Росії, але точно не до українських.
Єгор Краснов, якого ФСБ називає засновником МКУ – уродженець Донецька, і він був пов'язаний з націоналістичними організаціями «Російський корпус» та «Російський акцент». Російські спецслужби називають угруповання МКУ «українським», однак самі ультраправі заперечують зв'язок з Україною.
Припущення, що двадцятирічний юнак (Єгор Краснов 2000 року народження), перебуваючи в Дніпрі і маючи чотирьох «сотоварищей», міг створити в суміжній державі широку конспіративну мережу вбивць, провокаторів і «зазіхателів» на конституційний лад, звичайно ж, не витримує жодної критики.
Інше припущення, що органи держбезпеки Російської Федерації цілеспрямовано і протягом тривалого часу привчають громадськість до думки, що на території Росії діє міфічне українське підпілля, виглядає значно обґрунтованішим.
Якщо підрахувати кількість усіх затриманих ФСБ у «справі МКУ», то на сьогодні вона вже перевищує кількість учасників розвідувальної мережі «Червона капела» часів Другої світової війни, затриманих гестапо.
Ну,а назва групи кривавих радикалів «Маньяк. Культ убивць» цілком підходить і для характеристики пропагандистської машини Росії, і для залякування імперського бидла.
Все це в Росії почалося задовго до війни
Приблизно так само, як у випадку із «МКУ», продукуються всі російські новини та сенсації, що стосуються України. Цю технологію, можливо, і не варто було б докладно описувати, якби не маніакальне прагнення Росії та її влади до постійного та безперервного пошуку приводів для загострення обстановки навколо України.
Перебріхані «новини», вигадані «факти», неіснуючі «загрози» – в арсеналі російської пропаганди цей набір не змінюється десятиліттями від самого моменту проголошення незалежності України. Російські президенти та прем'єри на камеру вимовляли красиві словеса про непорушну дружбу і запевняли, що не лягають спати, доки не зроблять щось для України.
Водночас нас звинувачували у крадіжках газу, у продажності та вживанні наркотиків як єдиній підставі для народного обурення (згадайте «наколоті апельсини»), у чому тільки не звинувачували. Ми добре пам'ятаємо, як у найнесподіваніших місцях неосяжної Росії знаходили «візитки Яроша», як Україну намагалися звинуватити в збитті малазійського «Боїнга», як поширювалися фейки про «розіп'ятого хлопчика в трусиках» та залиті монтажною піною інтимні місця неіснуючої пенсіонерки.
Вся ця брехня, звичайно ж, на українського споживача інформації не спрямована. За роки українсько-російської війни ми вже звикли відрізняти правду від брехні та зі спокійною іронічною усмішкою реагувати на чергові вишукування ворожої пропаганди.
Височезною хвилею дезінформації намагаються накрити російських громадян, яким потрібно якось пояснювати не тільки труни «добровольців» та «відпускників», які воюють на Донбасі за «російський світ», але й пояснювати, як це українці раптом і миттєво з братнього народу перетворилися на ворогів. Ну,а тут,ще «рушниця», вибачайте, танкові колони на кордоні стоять…
Дмитро Редько, Київ
