Останній тиждень виявився доволі насиченим з огляду на три раунди переговорів з росіянами у форматах США–РФ, Ради НАТО–Росія та Постійної ради ОБСЄ. Сполучені Штати і Європа намагаються вгамувати Кремль, який зосередив понад стотисячний контингент на кордонах з Україною та замість деескалації – лише посилив напруження, заявивши про початок бойових навчань.
Поки що заяви сторін за результатами зустрічей не вказують на те, що Росія прагне тієї ж дипломатії, що й Захід. Однак чи означає це, що будь-які переговори з росіянами є марними? Про це розповів в ексклюзивному інтерв’ю Укрінформу в Вашингтоні американський дипломат, експосол США при НАТО, колишній спецпредставник США по Україні Курт Волкер.
ПУТІНУ ПОТРІБНА ЛИШЕ ФОРМАЛЬНА ВІДМОВА ЙОГО ПРОПОЗИЦІЯМ
- США і НАТО наполягають на продовженні дипломатії з Росією для досягнення деескалації. Однак РФ розгортає масштабні навчання з бойовими стрільбами й танками біля кордонів України. На вашу думку, наскільки успішною можна вважати таку дипломатію?
- Насамперед, я вважаю це необхідним. Нам потрібно чітко донести росіянам, що те, чим вони займаються, є неприйнятним, що ми готові до діалогу та дипломатії, що ніхто не загрожує Росії. Ні Україна, ні НАТО не є загрозою для Росії. І ми хочемо, щоби вони поважали верховенство права, суверенітет інших держав у Європі. Погрози та нападки на інші країни є неприйнятними. Тож важливо комунікувати про це дипломатичними каналами та бути відкритими до діалогу. Тому я підтримую те, що робить адміністрація (президента Байдена – ред.).
Втім, попри це, зараз усе відбувається так, як задумав Путін. Він посилює свою військову присутність, висуває вимоги Сполученим Штатам і НАТО, які – він знає – є неприйнятними, і він усвідомлює, що ми на це не погодимося.
Отже єдиний резон, чому він так робить – щоби отримати відмову (з боку Заходу – ред.). Він очікував перед тим, як поїхати до Женеви, до Брюсселя, що їм скажуть «ні». І тоді він (Путін – ред.) може використати цю відмову як привід, мовляв, оскільки інтереси Росії у сфері безпеки були проігноровані, у нас немає вибору, тож ми маємо брати все у свої руки. Тому, як на мене, саме такий сценарій досі є вірогідним.
Я думаю, що Путін цинічно використовує цей дипломатичний процес для підступного задуму. Ми на Заході змушуємо себе серйозно ставитися до дипломатії та проявляти щирі старання, але я думаю, що наші очікування стосовно результату (переговорів з росіянами – ред.) мають бути дуже невисокими.
ПОТРІБНО ДІЯТИ НА ВИПЕРЕДЖЕННЯ
- З огляду на ваш дипломатичний досвід, який розвиток подій слід очікувати після завершення трьох раундів переговорів з росіянами цього тижня?
- Передусім, на мою думку, Путін і Росія висловлять своє розчарування тим, що їхні інтереси безпеки були проігноровані. Вони наполягатимуть, що вимоги, висунуті ними, все ж мають бути виконані.
Думаю, після цього, вже наступного тижня, можуть бути докладені зусилля щодо продовження дискусій. Поки нічого не заплановано, але я можу уявити, що в плани внесуть щось на кшталт «останнього шансу», якщо хочете. І тоді, я би сказав, до середини лютого можна очікувати, що він (Путін – ред.) вдасться до певних дій.
- Які дії ви маєте на увазі?
- Вони (росіяни – ред.) хочуть мати можливість провести військову операцію на мерзлій землі й завершити її до того, як земля відтане. Таким чином, у них є вікно, в якому вони можуть діяти, робити те, що збираються робити, а потім мати можливість вести переговори.
Я маю такі очікування, і через це я закликаю США й НАТО вжити кроків на випередження. Наразі настав час для посилення підтримки України, проведення навчань, забезпечення обладнанням. Саме зараз час вводити санкції, допоки Росія не відведе свої війська. Ми повинні вжити все це сьогодні, а не чекати, поки Росія вторгнеться, а потім робити це постфактум. Ми хочемо запобігти – ми повинні мати таке бажання – запобігти новому вторгненню, а не чекати, поки це станеться.
- Однак, адміністрація США продовжує заявляти, що використає ці інструменти в разі нової агресії...
- Це принаймні хоч щось. Адміністрація США, схоже, розуміє, що вони мають бути більш оперативними, більш швидкими, ніж у 2014 та 2015 роках – тоді все було дуже повільно. Вони також мають бути набагато жорсткішими, ніж у 2014 чи 2015 роках.
Тож, схоже, вони підготували ґрунт для швидкого застосування дуже жорстких санкцій. Вони також заявили, що посилять військову присутність у країнах НАТО у Східній Європі та збільшать допомогу Україні у сфері безпеки. Отже, вони заявили всі ці речі, й я думаю, вони сприймають це як зобов’язання. Єдине, я би закликав їх зробити це прямо зараз, не чекати.
ЗАКОНИ ІЗ НОВИМИ САНКЦІЯМИ МОЖУТЬ БУТИ УХВАЛЕНІ ШВИДКО
- Крім адміністрації, значну роль у зовнішній політиці США відіграє також Конгрес. Цього тижня там з’явилися два законопроєкти з новими санкціями проти Росії та збільшенням оборонної підтримки України. Як швидко Конгрес може ухвалити ці закони? І чи відповідає зміст цих документів дипломатії, яку зараз проваджує адміністрація?
- Майже відповідає. Законопроєкти містять лише кілька речей, які Білий дім не підтримує, зокрема щодо автоматичного запровадження (повною мірою – ред.) певних санкцій. Адміністрація хоче свободи дій. Але якщо вона, а також керівництво Демократичної партії – з огляду на те, що обидві палати Конгресу контролюються демократами, – розроблять певні зміни до законопроєктів, які збережуть викладені наміри, посилення допомоги Україні та чітку заяву про підтримку суверенітету й територіальної цілісності України, я припускаю, вони можуть бути прийняті достатньо швидко. На мою думку, з боку республіканців є підтримка, а демократи просто не хочуть перетинати інтереси адміністрації. Однак якщо вони зможуть зійтися в певних моментах з адміністрацією, я думаю, все може відбутися швидко.
- Чи може адміністрація вводити санкції та посилювати союзників у Європі без схвалення в Конгресі, або ж їй потрібно узгоджувати певні рішення з законодавцями?
- Дуже цікаве питання. Адміністрація фактично має всі необхідні повноваження, щоби ввести додаткові санкції, якщо виникне таке бажання. Їм не потрібно чекати законів.
Однак такі законодавчі ініціативи мають на меті підштовхнути адміністрацію, сказати їм, що вони повинні це зробити. І зараз, з огляду на недавнє нарощування сил і погроз з російського боку, в уряді сигналізували, мовляв, гаразд, ми готові ввести більше санкцій. Але вони (в Білому домі – ред.) намагаються не допустити, щоби законопроєкти були занадто конкретними та вказували, що саме їм треба робити.
Тим не менше, я думаю, вони могли би зробити більше й самі, проте зараз намагаються домовитися з Конгресом, щоби законодавство не було надто директивним.
ПУТІН ДУМАЄ, ЩО НАСТАВ ЧАС ВІДНОВИТИ РОСІЙСЬКУ ІМПЕРІЮ
- У переговорах з росіянами США і НАТО не пов’язували українське питання із ситуацією в Казахстані. Однак ці події забирають у Кремля багато уваги та сил. Наскільки казахський сценарій, на вашу думку, ускладнює гру Путіну на нинішньому етапі?
- Я вважаю, що це (загострення в Казахстані – ред.) було несподіванкою для Путіна. Думаю, це просто впало йому в руки, і він зумів скористатися цим достатньо швидко. Цю можливість Путін, напевно, й не очікував минулого тижня, але він був готовий до неї. Адже крім того, що він перебрав під свій контроль силові структури та ЗМІ в Білорусі, тепер він ще контролює силовиків та медіа в Казахстані, й отримав це відносно легко та дешево. Все, що йому потрібно зробити – стабілізувати ситуацію (в Казахстані – ред.), після чого він зможе знову звернути свою увагу на Україну.
Я дійшов висновку і написав про це недавно, що президент Путін вирішив, що саме нинішнього року він хоче відновити Російську імперію. Адже цього року виповнюється сторіччя із заснування Радянського Союзу на території колишньої Російської імперії. Отже, з приєднанням до Росії цих територій – Білорусі, частини України, включно з Кримом, який він незаконно анексував, Донбасом, а також Північним Казахстаном, частиною Грузії, частиною Молдови – я думаю, він бачить себе самодержавним відбудовником Російської імперії. Гадаю, саме це він і прагне донести всім, і це є однією з причин, чому мене це так турбує. Отже, нас має хвилювати те, що станеться у найближчі кілька тижнів.
Ярослав Довгопол, Вашингтон
Фото автора