Зеленський виступив у парламенті Фінляндії

Укрінформ наводить повний текст виступу.

Шановний пане спікере!

Шановний пане президенте!

Шановна пані прем’єр-міністр!

Члени Уряду!

Шановні депутати Едускунти!

Шановний пане Федеральний президенте Німеччини!

Шановна голова Федеральних зборів Швейцарії!

Народе Фінляндії!

Почну з того, що відбулося сьогодні вранці.

Російські військові вдарили по вокзалу в нашому місті Краматорськ. По звичайному залізничному вокзалу. По звичайним людям, військових там не було. Люди, які чекали потягів, щоб виїхати на безпечну територію. Ударили ракетами по людям. Є свідки, є відео, є залишки ракет, людей – немає. Не менше 30 загиблих. Близько 300 поранених. Це на цей час.

Ще раз: це простий залізничний вокзал. Просте місто на сході нашої держави. Ось так Росія прийшла «захищати» Донбас. Ось так Росія прийшла «захищати» російськомовних людей. Ось так ми живемо вже 44-й день. Після 8 років війни на сході нашої країни.

Я прошу вас вшанувати мовчанням памʼять усіх українців та українок, убитих російськими військовими, російськими ракетами, російськими бомбами...

Дякую.

Росія кинула на захоплення України усі боєздатні сили своєї армії з усієї їхньої території аж до Далекого Сходу. Але навіть і їх не вистачило. Тому Росія збирає якомога більше взагалі будь-яких людей, які здатні тримати в руках зброю, щоб продовжити агресію проти України. Шукає найманців по всьому світу. Направляє бойовиків з різних де-факто терористичних груп і так званих «приватних армій», які створені деякими російськими посадовцями. Кого ми тільки не бачили серед полонених російських військових. 

І дуже досвідчених вбивць, і зовсім юних хлопців 2003-2004 років народження. Але ніхто з них не міг адекватно пояснити – для чого їм ця війна проти України. Для чого ці ракетні удари по мирним людям. Для чого жорстокість, яку світ побачив в Бучі та інших містах, звільнених українською армією.

Звісно, серед майже двохсот тисяч російських окупантів на нашій землі були ті, хто робив усе, щоб не воювати. Хто втікав у Росію, хто свідомо здавався в полон, хто наносив собі тяжкі травми, щоб потрапити у лікарню і виїхати із зони бойових дій.

Але все ж таки це була меншість. А більшість їхньої армії продовжує воювати незрозуміло за що на нашій землі. Абсолютно безглуздо. І максимально жорстоко. Продовжує воювати так, що часто думаєш – чи це люди взагалі?

Вчора російські військові розстріляли з артилерії човен з мирними людьми на Каховському водосховищі. Люди просто намагались врятуватись з окупованої території. Але по ним вдарили з «градів». Троє дітей, одинадцять дорослих. На човні. Посеред водосховища. За десятки метрів від берега. А по ним бʼють з артилерії...

На усіх дорогах нашої країни у тих районах, куди заходили російські війська, залишились сотні й сотні розстріляних машин. Звичайних автівок звичайних людей, які просто хотіли жити. Російські військові точно знали, що там звичайні мирні люди. Вони бачили, що немає жодної загрози. Але вони стріляли.

Є непоодинокі приклади таких машин з людьми, які просто роздавили бронетехнікою. Буквально – переїхали танками.

Ви всі знаєте, що наробили російські військові у нашому місті Буча. Але вони роблять такі Бучі щоденно і досі – від Краматорська до Маріуполя, від Харкова до Херсона.

І я впевнений, ви усвідомлюєте: Якщо російська армія отримає наказ вдертися на вашу землю, вони зроблять те саме і з вашою країною. Я вам цього не бажаю. Вони зроблять те, що було в Бучі, у ваших містах. В містах будь-якої країни, про яку керівництво Російської Федерації вирішить, що це нібито – частина їхньої імперії, а не земля іншого народу.

І навіть якщо російські солдати не розумітимуть, для чого їм це потрібно, вони все одно будуть воювати. Бо це ненависть і це презирство до інших людей, які виховуються зараз в Росії, при чому на державному рівні.

Пані та панове!

Народе Фінляндії!

Ви вже бачили у своїй історії жорстокість і безглуздість вторгнення з Росії. Будьмо чесними: загроза зберігається. Потрібно зробити все, щоб це не повторилося знову. 

Війна Росії проти України зараз вирішує не тільки долю нашої держави. Не тільки долю нашого народу. А всіх, хто має спільний кордон з Росією. 

Як і ви 83 роки тому, Україна має сміливість захищатись проти такого ворога, чиї сили значно переважають. Їх просто дуже багато, у кількісному вираженні. У них дуже багато техніки і дуже багато ракет. Багато людей, яких можна кинути на війну. І багато нафтодоларів і нафтоєвро, які витрачаються на пропаганду агресії.

Але як і ваша сміливість врятувала вашу державу від сталінської навали, так і наша сміливість протистоїть цьому вторгненню. Протистоїть вже 44 дні. Але ще потрібно зробити багато для перемоги. 

Звісно, на відміну від ситуації перед Другою світовою війною, зараз демократичний світ зрозумів, що не можна заплющувати очі на експансію тиранії. Якщо народ бореться за свободу, треба його підтримати. Але, на жаль, це розуміння є більшою мірою у народів, ніж у деяких дуже впливових політиків. У невеликих держав, ніж у деяких держав-лідерів.

Нам досі доводиться щоденно переконувати сильних світу цього, що необхідні такі санкції проти Росії – саме такі, які вона не зможе обійти і які точно зупинять її військову машину. Нам досі доводиться просити про необхідну допомогу, про необхідну зброю. І нам досі відповідають, що ми ще повинні почекати літаки, почекати протиракетні системи, танки, протикорабельну зброю. 

Нам кажуть, що ми повинні чекати, коли ми щоденно втрачаємо сотні людей від російських ударів. Коли десятки наших міст зруйновані. Почекати, коли більш, ніж десять мільйонів українців стали вимушеними переселенцями. А ми повинні чекати. Коли більше трьох мільйонів з цих десяти виїхали за межі нашої держави...

Ми повинні разом зробити все, щоб вони могли повернутись додому. Щоб зупинити Росію, щоб зупинити війну! Щоб в Україні знову був мир, а російські окупанти пішли геть з нашої суверенної території. Із цим не можна чекати, шановні.

Нам кажуть, що ми повинні чекати... Але у мене є питання: чи повинні відповідати спільно за смерті українців – і ті, хто вбиває наших людей, і ті, хто змушує нас чекати? Чекати найнеобхідніше. Чекати можливість себе захистити, своє життя, чекати на зброю.

Я щиро вдячний Фінляндії за те, що ви не зволікали, коли почалося це вторгнення Російської Федерації. За те, що ви одразу прийшли нам на допомогу. За те, що ви ухвалили історичне рішення про надання Україні оборонної підтримки. За те, що ви проявляєте принциповість у санкційних питаннях. За те, що ви є одним з моральних лідерів нашої антивоєнної коаліції.

Але я прошу вас проявити ще більше лідерства як на рівні Європейського союзу, так і в двосторонніх відносинах з державами Європи, щоб підтримати нашу боротьбу за свободу. За нашу спільну свободу.

Коли триває ця війна, коли тиранія програє у війні проти України, це стане одним з найбільших внесків у безпеку Європи за довгі десятки років. А отже, одним з найбільших внесків у безпеку і вашої держави. Саме тому нам потрібна зброя, яка є у ваших партнерів по Євросоюзу. Саме тому нам потрібні по-справжньому дієві, потужні санкції проти Росії. Постійні. Такий санкційний коктейль, який запамʼятається, як коктейлі Молотова. Наполягайте на цьому!

Я вдячний компаніям Фінляндії, які вже припинили працювати на російському ринку. 

Але потрібно повністю обірвати економічні звʼязки з цією державою і я закликаю вас тиснути на всі ваші компанії, які ще продовжують підтримувати російську військову машину через свої податки і акцизи в Росії. Потрібно негайно ізолювати усі російські банки від світової фінансової системи. 

Не можна обмежуватись лише частковою відповіддю на російську загрозу Європі і демократичному світу, бо свобода не виживе, якщо залишити канали підживлення тиранії. І нам разом потрібно думати про те, як захистити Європу від російської енергетичної зброї.

Кожна освічена людина знає, що час викопного палива минув. Людство не може далі покладатися на вугілля, на нафту. Потрібно шукати більш чисті джерела енергії для всіх. А якщо Росія використовує енергоносії ще й для фінансування агресії проти інших народів і поширення ненависті у світі, то це має бути додатковим стимулом. Це має прискорити ухвалення потрібних рішень.

Скільки ще часу Європа буде ігнорувати потребу ввести ембарго на постачання нафти з Росії? Це питання безпеки в усіх сенсах цього слова – від екологічного до воєнного.

І я прошу вас – ставте це питання голосно перед усіма в Європейському Союзі. Щоб необхідне рішення нарешті зʼявилось. Світ знає формати, як це зробити. І якщо Європа не хоче фізично припинити постачання вже зараз, не готова вона, хоча це все одно неминуче, потрібно як перший крок застосувати схему з обмеженням потоку грошей за нафту в Росію. Хай ці гроші накопичуються на спеціальних рахунках без доступу Росії до них. Хай спочатку Росія повертає мир і відповідає за воєнні злочини, а вже потім забирає нафтодолари і свої нафтоєвро. Хай згадає, що таке дух Гельсінкі, і відновить чинність Гельсінських угод у повному обсязі, а тільки потім можна буде дискутувати про економіку, якщо це потрібно.

І коли ми говоримо, що потрібно зупинити війну, це зрозуміло для усіх культур і це зрозуміло всіма мовами. Коли я говорю це українською, мені здається, що немає тих, хто цього не розуміє. Так само, якщо говорити про це німецькою, арабською, китайською чи будь-якою іншою мовою.

Мир – це однакова цінність для всіх. Війна – це однакове зло для всіх.

Пані та панове!

Народе Фінляндії!

Я вірю, що здоровий глузд все ж таки переможе. Я впевнений, що разом ми зможемо захистити свободу і захистити Україну. І тому вже зараз нам потрібно думати про те, як відбудувати нашу державу після цієї війни. 

Світ знає про лідерство вашої країни, вашого народу в освітній галузі. Ви дійсно побудували таку освітню систему, яка дозволяє захищати особисту свободу людини, робити її освіченою і вчити повазі до інших людей, до навколишнього середовища і до світу. Цьому варто навчатись й іншим державам!

За півтора місяці російського вторгнення в Україні вже зруйновано або пошкоджено 928 освітніх обʼєктів. Це дитячі садочки, це школи, це університети. Я запрошую вашу державу, ваші компанії, ваших спеціалістів приєднатися до відбудови нашої освітньої галузі і до модернізації освіти в Україні. Ми маємо зробити все, щоб навіть після цієї наджорстокої війни проти нашого народу, у наших людей й надалі виховувалось добро у серцях і щоб вони були відкриті світу. Я в це вірю. 

Бо ненависть має програти. Свобода має перемогти. Спочатку – в Україні, а далі – всюди, де тиранія ще спробує підняти голову.

Дякую Фінляндії!

Слава Україні!