Колаборантам не місце у парламенті

Десь «заплющували очі», десь включали «договорняки», щоб тактично вирішувати якісь проблеми голосуванням. І таке ставлення до ворожих агентів впливу пронизували всю країну: від політичної еліти до місцевого депутата та комунального чиновника. На низовому рівні потенційні колаборанти також ставали недоторканними, адже їх захищали колаборанти на Печерських пагорбах.

Дуже рідко Україна намагалася мляво вирішити цю проблему шляхом заборони «проросійських» або «прорадянських» партій, на місці яких, як гриби після дощу виникали нові – з тими ж персонажами, що «перевзулися», і такими ж руйнівними тезами. І все заходило на нове коло. Історія відновлення імперії Віктора Медведчука у 2014-2019 роках тому є прикладом.

Заборонили Компартію, «політичні таргани» розбігалися по інших політсилах. Ліквідували Партію регіонів, на її уламках виникли Опозиційний блок та Опозиційна платформа. Нарешті позбулися ОПЗЖ, і на її місці в парламенті тут же з'явилася депутатська група «жим-жим» - «Платформа за життя та мир». З тими самими наративами про «дружбу братніх народів». Вони настільки звикли мімікрувати, що наступну партію цілком можуть назвати «За смерть путіна» і всім складом співати «Батько наш Бандера», аби тільки залишитись при владі й надалі просувати «руський мір». Навіть у критичний для країни воєнний час держава не знаходить у собі сил зачистити політичне поле від колаборантів.

Яскравий приклад – Ілля Ківа, який останні кілька років був основним медійним рупором Москви в Україні і зараз продовжує плескати жовчю у бік українців, але вже на російському телебаченні. Навіть під час російського вторгнення, українська держава не знайшла важелів, щоб викорчувати цей бур'ян із влади. Ківа сам подав заяву про складання депутатського мандату. Але його справа живе та процвітає у Верховній Раді. Десятки його колег із «клубу любителів руського міру» продовжують паплюжити стіни українського парламенту. А якби Ківа не подав цієї заяви? Був би досі народним депутатом України з усіма належними правами. Без покарання за всією суворістю колаборантів Україна не зможе рухатись далі. Кирило Тимошенко не правий в тому, що зараз треба всім об'єднатися і не час шукати зрадників. Це дає шанс на реінкарнацію колаборантів та збільшує ризики для державності України. Проходили, знаємо.

Коридорами вищого законодавчого органу країни продовжують нести вірус «руського міру» Олександр Качний, Вадим Рабинович, Нестор Шуфрич і Сергій Льовочкін, які перевзулися на ходу. Любитель «скрєп» Артем Дмитрук, Олексій Ковальов, який втік в окупацію, та «найкращий друг диктатора Лукашенка» – Євген Шевченко. Не кажучи вже про Олександра Дубинського, Тараса Козака і Андрія Деркача, які перебувають під американськими санкціями, і, яких Вашингтон вважає частиною російської мережі впливу. А даним розвідки США можна довіряти. Навіть зрадник Віктор Медведчук досі може носити на лацкані значок народного депутата.

Місяць тому я з колегами зареєстрував постанову про позбавлення депутатських мандатів Медведчука, Рабіновича, Козака та Качного. Це буде перший і дуже важливий крок у розчистці авгієвих стайнь українського політичного поля. Маючи мандат, адепти «російського світу» можуть продовжувати рухати ворожі наративи у своїх виступах, брати участь у законотворчості, впливати на рішення комітетів та парламенту загалом, формувати депутатські запити. Вони входять у будь-які державні кабінети і мають доступ до держтаємниці (!). Настав час покласти цьому кінець: спочатку позбавити їх мандатів, а потім прийняттям нормального закону про люстрацію, остаточно викорчувати з політики та держуправління агентів впливу російської федерації. Україна втратила надто багато життів на цій війні, щоб дозволяти «медведчукам», «дубінським» та «качним» і надалі займатися підривною діяльністю.

Вони вже зараз потроху намагаються просувати світ із російською федерацією. Вони не кажуть слово «капітуляція», але на це натякають – ̷д̷а̷в̷а̷йт̷е̷ ̷к̷а̷п̷іт̷у̷л̷юв̷а̷т̷и щоб був мир. Парламент має проголосувати за позбавлення їхніх депутатських мандатів. Більше того, голосування за таку постанову буде для влади як лакмусовий папірець, який покаже, хто з політиків справді займає проукраїнську позицію, а хто намагається петляти як фракція «Батьківщини», яка відмовляється підтримати ухвалу про вигнання колаборантів зі стін парламенту.

Мав рацію секретар РНБО Олексій Данилов, коли закликав членів колишньої ОПЗЖ, не перейменовуватися і підлаштовуватися, а вибачитися перед українцями і піти з парламенту, «поки не винесли». Але самі вони цього ніколи не зроблять. Поки ми не вирішимо питання з цими проросійськими агентами, в Україні нічого не зміниться. І це не про їхнє бажання: чи розуміють вони свій гріх і чи готові його спокутувати. Це питання до громадянського суспільства, до мене і до вас – що ми вибачимо, а що ні. Вони собі вибачать що завгодно. Вони скажуть що завгодно, щоби про них забули на пару місяців. Після цього знову повернуться до своєї агентурної діяльності. Кому у фразі «стратити не можна помилувати» стосовно колаборантів повинні поставити ми з вами. І влада під нашим тиском.

Олег Дунда