Зеленський виступив у палаті депутатів Люксембургу

Укрінформ наводить повний текст виступу.

Шановний пане голово!

Шановний пане премʼєр-міністре!

Шановні пані та панове депутати, члени уряду, усі присутні! 

Дорогий люксембурзький народе!

Вдячний за можливість звернутися до вас.

У вашої держави – мудрий і надзвичайно актуальний девіз: «Ми бажаємо залишитись такими, якими ми є». І це зараз сприймається особливо. Повз ці слова не пройдеш. Бо за що ми воюємо? За те, якими ми є. І для того, щоб залишитись такими, якими ми є. Вільними, незалежними, відкритими і обʼєднаними з усіма європейцями.

Ми боремось за це наше право, за це наше бажання вже дуже довго. Значно довше, ніж триває повномасштабна війна Росії проти України. До речі, завтра – вже сотий день такої війни. І коли використовується ця характеристика, – повномасштабна, – зазвичай це просто риторичне відокремлення війни, що триває зараз, від тієї війни, яку Росія розпочала ще у 2014 році.

Тоді, 8 років тому, російська армія вперше вторглася на нашу землю і окупувала її частину. Півострів Крим і третину Донбасу включно з найбільшими містами, Донецьком і Луганськом. 

8 років тривали бойові дії на Донбасі. Були дуже гарячі і криваві фази протистояння. Були й короткі періоди затишшя, які коштували багатьох складних дипломатичних зусиль.

Україна втратила більше 14 тисяч людей убитими – з 2014 року і по 24 лютого цього року. Більш ніж півтора мільйони людей стали внутрішніми переселенцями. Як підсумок тодішньої загарбницької кампанії, російська армія контролювала більше 43 тисяч квадратних кілометрів території України. Це площа співставна, наприклад, з площею Нідерландів.

І для більшості європейських держав такий масштаб війни – вже був би колосальний. Але 24-го лютого Росія показала, що для неї – це взагалі не масштаб. Вона показала, що її жорстокість – значно більше.

Російські війська зайшли у 3 тисячі 620 населених пунктів України. 1017 з них вже вдалося звільнити. Ще 2 тисячі 603 – належить звільнити. Станом на сьогодні під контролем окупантів перебуває близько 20 відсотків нашої території. Майже 125 тисяч квадратних кілометрів. Це значно більше, ніж площа усіх країн Бенілюксу разом узятих. Близько 300 тисяч квадратних кілометрів забруднені мінами та снарядами, які не розірвалися. Майже 12 мільйонів українців стали внутрішніми переселенцями. Більше 5 мільйонів – це передусім жінки та діти – виїхали за кордон.

Бої тривають на величезній території від міста Харків на сході нашої країни до міста Миколаїв на півдні. По прямій між ними – 454 кілометри. Але якщо подивитись на всю лінію фронту, а вона, звісно, не є прямою, то ця лінія – більш ніж тисячу кілометрів. Тільки уявіть! Постійні бойові дії, які розтягнулися по фронту понад тисячу кілометрів.

Щоденно Україна потерпає від російських ракетних ударів. Лише за вчорашній день Росія застосувала 15 різних крилатих ракет. А за весь час з 24 лютого застосовано 2 тисячі 478 ракет. Більшість з них по цивільній інфраструктурі.

Ми змушені захищатись фактично від усієї російської армії. Всі боєздатні російські військові формування Росії задіяні в цій агресії.

Окупанти втратили загиблими вже більше 30 тисяч солдатів. Це більше, ніж Радянський Союз втратив за 10 років війни в Афганістані. Більше, ніж Росія втратила за дві Чеченські війни. Але це не зупиняє Росію. Ця держава готова ще втрачати і вбивати, вбивати людей. 

Тому що всього лише одна людина в Росії хоче не дати нам залишитись такими, якими ми є.

Російська армія зруйнувала вже майже увесь Донбас. Цей колись один з найпотужніших промислових центрів Європи просто спустошений. Окупанти знищують його місто за містом. Достатньо поглянути на місто Маріуполь. Там було півмільйона населення, звичайне мирне життя, важливе промислове місто. Тепер там випалені руїни. І ми ще навіть не знаємо точно, скільки всього наших людей вбили окупанти. Мінімум десятки тисяч – десятки тисяч за час, трохи менший, ніж 100 днів.

Ось що означає, насправді, характеристика цієї війни як повномасштабної. І ось чому ми так голосно звертаємось до світу за підтримкою. Передусім за оборонною підтримкою.

Пані та панове!

Україна проявила надзвичайну сміливість. Ми не здались Росії. Ми зупинили і поступово витискаємо з нашої території армію загарбників, яка нещодавно вважалася другою за силою у світі.

Ніхто не очікував від українців сміливості такого масштабу. Але цей масштаб є. І ця властивість нашого характеру, наша готовність боротися за свободу і за наші цінності – а це спільні цінності усіх вільних європейців – базується зараз на підтримці, яку ми отримали від наших партнерів.

Я дуже вдячний вам, владі і народу Люксембургу, за історичне рішення надати Україні зброю. На відміну від інших держав, Люксембург не має великих військових складів чи значних оборонних виробництв. Але ви проявили солідарність масштабу великої нації і надали оборонну допомогу вчасно, вчасно, як це важливо, і без зайвої бюрократії, як і належить людям з великою душею.

Ви довели, що ваш потенціал – потужніший, ніж деяких тих, хто залишився слабким навіть попри значно більший географічний масштаб.

Я вдячний вам і за участь в санкційному тиску на Росію. Тільки разом усі демократичні держави можуть забезпечити такі умови, щоб Росія задовольнилась масштабом власної території і не посягала ніколи на життя інших країн.

Ми з вами розуміємо, що ніхто не зможе залишитися осторонь і не постраждати, коли у світі відбувається катастрофа такого масштабу, як зараз – з провини російської держави. Це нагадує часи Другої світової війни, коли агресія нацистів поставила під загрозу життя цілих народів. Тож, маємо значно посилити тиск на Росію, щоб зупинити цю катастрофу і більше не допускати подібних агресій.

Потрібно більше зброї для України – сучасної зброї, яка забезпечить перевагу нашої держави над Росією у цій війні не тільки за рахунок сміливості, за рахунок розуму, але й технологічно. І я прошу вас захищати цю потребу перед іншими європейськими державами.

Потрібно ще більше санкцій проти Росії за війну. Одразу, як тільки запрацює шостий санкційний пакет, ми всі маємо готувати сьомий.

Всі російські посадовці, які працюють на війну, і всі російські судді, які працюють на репресії, повинні потрапити під санкції. Активи цих та інших підсанкційних осіб – як фізичних, так і юридичних, а також активи російської держави, які зберігаються в іноземних юрисдикціях, мають бути заморожені. Всі.

І потрібно знайти юридичну можливість конфіскувати їх, щоб направити на відшкодування збитків, яких Росія завдала жертвам війни. Це буде справедливо. І – повчально для агресора.

Маємо показати, що європейська єдність переважає будь-які сумніви у здатності Європи захищати свої цінності. Україна де-факто вже стала частиною Європейського Союзу. Ми вже співпрацюємо як на двосторонньому рівні, так і на рівні ЄС у масштабі, який відповідає повноправному членству. Що може довести це краще, ніж те, що ми захищаємо одне одного?

І я вірю, що ваша держава – як один із засновників обʼєднаної Європи – підтримає спочатку кандидатство для України, а згодом і членство в Європейському Союзі. Впевнений, що ваші спеціалісти і компанії долучаться до проекту відбудови України після війни. І це буде найбільш масштабний економічний проект у Європі нашого покоління.

Інвестиційний та технологічний потенціал Люксембургу, уміння організувати комфортне міське життя – добре відомі. І я вірю, що ми з вами побачимо, як ваш потенціал спрацює в Україні на користь обох наших народів.

Пане премʼєр-міністре!

Я запрошую вас відвідати нашу столицю, Київ, щоб ми могли в деталях обговорити нашу подальшу співпрацю. Будемо раді почути і ваш виступ у нашому парламенті – у Верховній Раді України.

Пані та панове!

Я знову хочу згадати ці слова: «Ми бажаємо залишитись такими, якими ми». Саме зараз ця війна Росії проти України є вирішальною і для всієї Європи. Це війна за цінності. 

Коли ми переможемо в цій війні, усі європейці зможуть і надалі насолоджуватись своєю свободою. Якщо ж переважатиме та одна людина, яка хоче знищити будь-яку свободу в Україні та Європі, то для усіх на континенті настане чорний час. Такий, який вже був в історії Європи, який приніс континенту багато страждань і жертв. І – відлуння якого ще можна сьогодні, на жаль, іноді почути у голосах тих, хто намагається порушити європейську єдність. 

Тиранія повинна програти. Щоб Європа могла залишитись такою, якою вона є.  Якою вона є зараз. Вільна, відкрита, обʼєднана і здатна бути сильною у різноманітті. 

І я вдячний вам за те, що Велике Герцогство захищає свободу дійсно разом із нами.

Дякую, всім вам!

Дякую Люксембург!

Слава Україні!

Фото: ОП